Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 490/243/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 490/243/24 Головуючий в 1 інстанції: Микульшина Г.А. Дата і місце ухвалення: 27.03.2024 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. (у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання, справу розглянуто в порядку п.2 ч.1 ст. 311 КАС України) розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А : В січні 2024 року ОСОБА_1 , з урахуванням ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.01.2024 р. про передачу справи за підсудністю, звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАД №045307 від 08.01.2024 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ст. 122 КУпАП як незаконної та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що свою провину у вчиненні правопорушення заперечує. Посилається на те, що текст вказаної постанови, копію якої позивач отримав шляхом поштового відправлення, є абсолютно нечитаємим та незрозумілим. В наданій постанові відсутні відмітки про роз`яснення прав, визначених ст. 268 КУпАП, та строки оскарження постанови. Також в оскаржуваній постанові не з`ясовані обставини, що мають істотне значення для належного розгляду справи, а також позивач взагалі не був присутнім при її розгляді та прийнятті рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому позивач зазначає, що після зупинення його працівниками поліції та повідомлення його про порушення правил дорожнього руху (проїзд на червоне світло) ним було висловлено незгоду та заперечення проти визначної обставини. Не зважаючи на це, поліцейським було повідомлено позивача, що штраф за начебто скоєне ним адміністративне правопорушення становить 510,00 грн., які він не мав змоги на той час оплатити. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 27.03.2024 р. та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми с.286 КАС України, а саме розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження, а також позивачем не було отримано від суду додатків наданих до відзиву на позовну заяву. Також апелянт зазначає, що не скоював адміністративне правопорушення, а саме не проїжджав перехрестя на заборонений сигнал світлофору, оскільки в роботі світлофора на перехресті пр.Центрального та вул.Бузника відсутня синхронізація світлових сигналів, про що позивачем до суду було надано відеозапис, а тому коли позивач почав рух то з іншого боку перехрестя вже горів зелений колір, який дозволяв рух. Також не погоджується апелянт з судом першої інстанції в частині не врахування письмових пояснень від 3-ї особи ОСОБА_2 , яка була свідком вказаних обставин. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, під час патрулювання 08.01.2024 року інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції Миколаївської області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Швінд Андрієм Андрійовичем разом з напарником, було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій керуючи автомобілем SANCYON KYRON з державним номерним знаком НОМЕР_1 , за адресою: м. Миколаїв, перехрестя проспект Центральний та вул. Бузника, здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7.3 е) ПДР України. В наслідок чого постановою серії БАД № 045307 накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ст. 122 КУпАП, оскільки позивач здійснив рух на забороняючий сигнал світлофора (червоний), чим порушив п. 8.7.3 Е ПДР України. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що дані відеозапису з відеореєстратора, закріпленого в службовому автомобілі поліції, підтверджують висновки інспектора щодо обставин справи, а тому є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП, що доводить вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Згідно з нормами п.8.7.3.ПДД сигнали світлофору мають значення - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, червоний сигнал, у тому числі миготливий, взагалі забороняє рух. Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Колегією суддів встановлено, що під час патрулювання 08.01.2024 року інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції Миколаївської області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Швінд Андрієм Андрійовичем разом з напарником, було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій керуючи автомобілем SANCYON KYRON з державним номерним знаком НОМЕР_1 , за адресою: м. Миколаїв, перехрестя проспект Центральний та вул. Бузника, здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7.3 е) ПДР України. Судом встановлено, що інспектором патрульної поліції було прийнято рішення зупинити вищевказаний транспортний засіб на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, інспектор Швінд А.А. підійшов до водія ОСОБА_1 та належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. В свою чергу водій ОСОБА_1 виконав законну вимогу командира взводу. При цьому, колегія суддів встановила, що водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.7.3 е) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Колегія суддів зазначає, що згідно п.8.7.3.ПДД жовтий та червоний сигнали світлофору забороняють рух транспортних засобів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові. Разом з тим апелянт в апеляційній скарзі, зазначає, що розгляд справи фактично не здійснювався та йому не було повідомлено про його права, однак зазначені доводи спростовується відеозаписом, долученим до матеріалів справи. Так на 00:50 хв. Відеозапису ОСОБА_1 , після того, як працівниками поліції оголошено позивачу суть вчиненого адміністративного правопорушення, зазначає : «Я зрозумів, я вибачаюсь», пояснює, що подивився не на той світлофор. На 03:13 хв. відеозапису позивач просить у працівників поліції застосувати до нього стягнення у вигляді попередження: «Я розумію, вибачте, зробіть мені попередження». Також з відеозапису вбачається, що на 04:54 хв. відеозапису поліцейський роз`яснює позивачу його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено порядок оскарження постанови. На запитання поліцейського, чи зрозумілі йому його права, позивач відповідає: «Права зрозумілі» (05:30 хв. відеозапису). Будь-яких клопотань при цьому позивачем заявлено не було. Він не спростовував факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Щодо посилань апелянта на те, що в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності не міститься відмітки про ознайомлення з процесуальними правами та копію вказаної постанови направлено на його адресу шляхом поштового відправлення, колегією суддів встановлено, що позивач на пропозицію працівника поліції поставити підпис в постанові в графі про ознайомлення з процесуальними правами та про отримання постанови, позивач відповідає: «Я не буду розписуватись. Я не вважаю себе винним», на що йому було повідомлено, що в такому разі копія постанови буде направлено йому поштовим відправленням. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності та оскаржувана постанова містить всі необхідні реквізити. Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про те, що він разом з відзивом не отримував додатки до нього у вигляді копії оскаржуваної постанови та відеозапису, оскільки на підтвердження направлення позивачу вказаних письмових доказів представником відповідача надано до суду список № 39 згрупованих відправлень «рекомендований лист» від 15.02.2024 р., що є належним доказом направлення відповідачу відзиву з додатками (а.с.26-32), та в свою чергу позивач у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України має право знайомитись з матеріалами адміністративної справи. Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 почав рух на дозволений сигнал світлофору, а саме зелений, оскільки в роботі світлофора на перехресті пр.Центрального та вул.Бузкина відсутня синхронізація світлових сигналів, про що позивачем до суду було надано відеозапис, з якого вбачається, що з іншої сторони проспекту зелений сигнал світлофора вмикається раніше ніж зі сторони вулиці на якій знаходився автомобіль позивача, колегія суддів зазначає наступне.. Дослідивши відеозаписи надані відповідачем та позивачем судом встановлено, що доводи апелянта спростовуються зазначеними відео та спростовують факт, що зазначені світлофори є дублюючими. З наданих відео чітко вбачається, що вони регулюють рух для транспортних засобів, які знаходяться в першому випадку на острівці проспекта Центрального та в другому випадку для транспортних засобів, які їдуть по вулиці Бузкина та виїжджають на проспект Центральний. В даному випадку колегія суддів встановила, що позивач рухався по вулиці Бузкина та виїжджав на проспект Центральний, а тому зобов`язаний був керуватись світлофором який був встановлений по праву сторону вулиці перед проспектом Центральним, а не тим який встановлений за перехрестям. При цьому, колегія суддів встановила, що на острівці проспекта Центрального по ліву сторону від руху автомобіля позивача був встановлений другий світлофор дублюючий, про який намагається сказати апелянт у своїх доводах. Слід зазначити, що зазначений світлофор під час початку руху транспортного засобу позивача та виїзду його на перехрестя, горів червоним сигналом, який забороняв позивачу починати рух. Слід зазначити, що як вбачається з відеозапису відповідача о 11:45 транспортний засіб позивача почав рух, коли усі сигнали світлофору горіли червоним сигналом та пересік стоп-лінію, що заборонено правилами дорожнього руху, у зв`язку з чим позивач вже не міг бачити сигнал світлофору, який був установлений перед стоп-лінією та, що могло призвести до дорожньо-транспортної пригоди, оскільки позивач створив аварійну ситуацію, виїхавши на перехрестя, коли транспортним засобам які рухались по проспекту Центральному ще було дозволено рух. Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що світлофор встановлений за проспектом Центральним є дублюючим світлофором, оскільки як вже було вище зазначено він регулює рух транспортних засобів, які знаходяться безпосередньо на острівці проспекта Центрального. Зазначені висновки суду підтверджуються наданими до суду відеозаписами, з яких вбачається, що коли з іншого боку перехрестя загорівся зелений колір то два автомобілі, які знаходились на острівці почали свій рух, один у напрямку транспортного засобу позивача на вулицю Бузкина, а інший в протилежному напрямку з поворотом на проспект Центральний. Тобто колегія суддів звертає увагу апелянта, що якщо транспортний засіб знаходиться на острівці проспекта, то світлофори, які розташовані по вулиці Бузкина з обох сторін та направлені в напрямку острівця регулюють рух транспортних засобів, які залишились на острівці проспекта для того, щоб вони могли закінчити свій маневр та не залишались і не заважали транспортним засобам, які знаходяться по вулиці Бузкина коли їм буде увімкнено зелений сигнал. При цьому з відео вбачається, що транспортні засоби, які знаходились по той бік вулиці Бузкина не почали свій рух у той час коли почав рух позивач, що додатково підтверджує встановлені судом обставини. Таким чином доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на не вірному тлумаченні правил дорожнього руху. Колегія суддів наголошує, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил для запобігання створенню аварійних ситуацій. Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано пояснення третьої особи дружини позивача, колегія суддів зазначає, що дружина позивача не є стороною по справі, її статус не був визначений позивачем у позовній заяві, а також не було надано заяви щодо необхідності залучення її до справи у якості третьої особи. Також, з матеріалів справи не встановлено, що судом було викликано дружину позивача у якості свідка у цій справі для надання пояснень. При цьому надані письмові пояснення жодним чином не спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що у цій справі не є спірним на який сигнал світлофору почав рух позивач, оскільки з відео встановлено, що дійсно з іншого боку перехрестя загорівся зелений колір, проте як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, зазначений світлофор регулює рух транспортних засобів, які знаходяться на острівці проспекту. В свою чергу позивач повинен був керуватись іншим світлофором, який встановлений перед стоп-лінією з правої сторони та/або іншим дублюючим з лівої сторони на острівці проспекту, проте позивач порушив правила дорожнього руху почавши рух коли зазначені світлофори горіли червоним сигналом, який забороняє рух. З огляду на викладене матеріалами справи доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а тому постанова БАД №045307 від 08.01.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Статею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянт про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ст. 286 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Статтею 271 КАС України встановлено особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу суд проголошує повне судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 250 КАС України судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та визначено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.03.2024 року у справі № 490/243/24 прийнято в порядку спрощеного позовного провадження. Колегія суддів зазначає, що нормами КАС України цю категорію справ (справи з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), визначено як термінові справи, розгляд яких здійснюється у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що відповідно унеможливлює її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У відповідності до п. 4, 7 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі та якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2024 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2024 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук