Постанова КЦС ВС № 2-1623(2006)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Київ справа № 2-1623 (2006) провадження № 61-17161св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Виконавчий комітет Саксаганської районної ради у м. Кривому Розі, особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровськогоапеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Зубакової В. П., Остапенко В. О., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної ради міста Кривого Рогу, у якому просив встановити факт прийняття ним спадкового майна - 2/8 частини квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на це майно. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/8 частини квартири АДРЕСА_1 . Особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на те, що частина квартири, яка є предметом спору, належала його прабабі та прадіду на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 1994 року, які за життя склали заповіт на його матір ОСОБА_4 (в тому числі й на цю квартиру), яка прийняла спадщину після їх смерті. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2010 року ОСОБА_4 визнано безвісно відсутньою, а рішенням цього ж суду від 13 жовтня 2022 року її визнано померлою. 26 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 . 05 червня 2023 року ОСОБА_2 дізнався від нотаріуса про наявність рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року у цій справі, копію якого отримав 24 червня 2023 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків скарги. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивовану тим, що він є особою, яка не брала участі у справі, про наявність рішення суду першої інстанції він дізнався лише 05 червня 2023 року від нотаріуса, до якого звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка за життя успадкувала спірну квартиру після смерті своїх батьків, а копію рішення отримав лише 23 червня 2023 року. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Довгаль С. В., про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року відмовлено. ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Довгаль С. В., у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою у справі № 2-1623/2006 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено 16 червня 2006 року. Проте апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції лише 06 вересня 2023 року, тобто з порушенням строку апеляційного оскарження, передбаченого процесуальним законом, більше ніж на 16 років. Зазначені в апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску такого строку не є поважними та безумовними з огляду на тривалий проміжок часу між ухваленням рішення та його оскарженням (понад 16 років), враховуючи, що вказане рішення не було оскаржене ніким до цього часу, не була виявлена заінтересованість щодо спірної квартири, обґрунтованих обставин, через які заявник не мав можливості своєчасно звернутися до суду, в апеляційній скарзі не зазначено. Доказів, які свідчили б про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення всіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник суду не надав. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У грудні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є особою, яка не брала участі у справі, тому він не знав і не міг знати про розгляд цієї справи. На момент ухвалення рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року він був малолітнім ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тому не міг самостійно захищати свої порушені права. 05 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та видачу свідоцтва про право власності на спірну квартиру у порядку спадкування. Того ж дня, 05 червня 2023 року, він дізнався про наявність оскарженого рішення суду першої інстанції. 24 червня 2023 року ОСОБА_2 отримав копію рішення суду першої інстанції. До цього часу йому не було відомо ні про розгляд справи, ні про ухвалення оскарженого рішення. Без отримання повного тексту рішення суду неможливо виконати вимоги ЦПК України щодо належного мотивування апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 308/10650/19). Апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 жовтня 2023 року у справі № 398/1739/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/9871/2012, від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Аргументи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу ОСОБА_5 . Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарженняухвали Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. 20 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року касаційну скаргу і матеріали справи передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає. За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті). Вказана конституційна норма конкретизована у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від норм процесуального Закону. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Системний аналіз змісту наведених норм процесуального права дозволяє дійти висновку, що початок перебігу передбаченого статтею 354 ЦПК України строку апеляційного оскарження рішень суду першої інстанції поширюється як на випадки оскарження цих судових рішень учасниками справи, так і особами, які не брали участі у справі. Водночас особа, яка не брала участі у справі та пропустила строк на апеляційне оскарження судових рішень, встановлений статтею 354 ЦПК України, має подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням підстав поновлення строку та доказів поважності причин його пропущення. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Без отримання повного тексту рішення суду неможливо виконати вимоги ЦПК України щодо належного мотивування апеляційної скарги (див. постанову Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 308/10650/19). Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина шоста статті 124 ЦПК України). У справі, що переглядається: у квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної ради міста Кривого Рогу про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно; 16 червня 2006 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 2-1623(2006), яким визнав за ОСОБА_1 право власності на 2/8 частини квартири АДРЕСА_1 ; 06 червня 2023 року представник ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) - адвокат Довгаль С. В. звернувся до суду першої інстанції із заявою про надання копії рішення від 16 червня 2006 року у справі № 2-1623(2006), яка мотивована тим, що цим рішенням вирішено питання про майнові права ОСОБА_2 (а. с. 37-40); 08 червня 2023 року суд першої інстанції надіслав засобами поштового зв`язку представнику ОСОБА_2 копію рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року (а. с. 41); як стверджує у касаційній скарзі представник ОСОБА_2 , 07 липня 2023 року він подав апеляційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року, яка зареєстрована апеляційним судом 06 вересня 2023 року; апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не брав участі у справі, проте суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки з огляду на те, що частина квартири, яка є предметом цього спору, належала його прабабі та прадіду на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 1994 року. За життя прабаба і прадід заповіли квартиру його матері ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після їх смерті, оскільки постійно з ними проживала. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2010 року ОСОБА_4 визнано безвісно відсутньою, а рішенням цього ж суду від 13 жовтня 2022 року її визнано померлою. 26 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 . 05 червня 2023 року ОСОБА_2 дізнався від нотаріуса про наявність рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року у цій справі; в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 стверджував, що отримав копію рішення суду першої інстанції 24 червня 2023 року (а. с. 45). У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 просив поновити цей строк, оскільки він не є учасником справи, його мати не була залучена до участі у справі, а копію рішення отримав лише 24 червня 2023 року (а. с. 97); підставою відмови у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд вказав пропуск ОСОБА_2 строку (понад 16 років) на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин. Разом з тим суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 не є учасником справи та отримав копію рішення суду першої інстанції лише 24 червня 2023 року. Тобто саме з цього моменту для нього починається відлік тридцятиденного строку, в разі подання впродовж якого заявник згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України має безумовне право на поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. З огляду на це апеляційний суд належним чином не перевірив, чи наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження за умови, що оскаржене рішення ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, отримав лише 24 червня 2023 року, та не з?ясував, чи порушуються рішенням Саксаганськго районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року права та інтереси ОСОБА_2 . Оскільки апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскаржена ухвала підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду - скасувати з переданням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов