Постанова 4816 № 583/6099/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 року м.Суми Справа №583/6099/23 Номер провадження 22-ц/816/852/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Охтирське РВП ГУНП в Сумській області в особі старшого дізнавача СД старшого лейтенанта поліції Василенка Владислава Олександровича розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Калантаєнка Сергія Вікторовича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2023 року, у складі судді Ільченко В.М., ухвалене у м. Охтирка, повний текст якого складено 29 грудня 2023 року, в с т а н о в и в : 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Охтирське РВП ГУНП в Сумській області в особі старшого дізнавача СД старшого лейтенанта поліції Василенка В.О. про відшкодування шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що у кримінальному провадженні №12021205480000411 від 11 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, порушеного за його заявою, старшим дізнавачем СД Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Василенком В.О. 09 січня 2023 року винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України). Вказане рішення дізнавача про закриття кримінального провадження було оскаржено до Охтирського міськрайонного суду Сумської області і ухвалою слідчого судді від 23 травня 2023 року в задоволенні скарги було відмовлено. 08 серпня 2023 року Сумський апеляційний суд у порядку задоволення апеляційної скарги позивача, скасував постанову про закриття кримінального провадження. Рішення про закриття кримінального провадження, яке було прийнято без всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, позначилось на його здоров`ї. Внаслідок таких дій відповідача йому була спричинена моральна шкода, що виразилось у душевних стражданнях пережитими у зв`язку із необхідністю морально переживати перенесене, емоційним дискомфортом, пов`язаним з необхідністю долати психологічний стрес, який він зазнав через протиправні дії відповідача. Він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, переніс 2 інфаркти міокарда, стреси важко позначаються на його здоров`ї. Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10000 грн. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Охтирського РВП ГУНП в Сумській області в особі старшого дізнавача СД старшого лейтенанта поліції Василенка В.О. про стягнення моральної шкоди відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Калантаєнко С.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовної заяви. Не погоджується з висновком суду про те, що оскарження ним бездіяльності дізнавача та незгода з прийнятим рішенням про закриття кримінального провадження, яке ним оскаржено не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що такі дії та бездіяльність відповідача завдали йому моральної шкоди. Доводить, що внаслідок дій дізнавача Охтирського РВП ГУНП в Сумській області йому була спричинена моральна шкода. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021205480000411 від 11 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, за повідомленими заявником ОСОБА_1 у заяві від 24 листопада 2021 року обставинами. 09 січня 2023 року старшим дізнавачем СД Охтирського РВП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом ОСОБА_2 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12021205480000411 від 11 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення (а.с. 5-6). Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2023 року представнику заявника ОСОБА_1 адвокату Калантаєнку С.В. було відмовлено у задоволенні його скарги щодо скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження №12021205480000411 від 11 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційні скарги заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Калантаєнка С.В. задоволені, скасовано ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.05.2023, постановлено нову ухвалу, якою скасовано постанову про закриття кримінального провадження №12021205480000411 від 11.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (а.с. 7-10). На підтвердження погіршення стану здоров`я позивачем надано копію виписки №268 із медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного відділення КНП СОР «СОСДРЗН», з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 04 лютого 2021 року по 15 лютого 2021 року знаходився на стаціонарному лікуванні з певними діагнозами (а.с. 11). За даними виписки №5202 із медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного відділення КНП СОР «СОСДРЗН» вбачається, що ОСОБА_1 з 11 грудня 2023 року по 20 грудня 2023 року знаходився на стаціонарному лікуванні з певними діагнозами (а.с. 22-23). Рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди мотивоване тим, що всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру неефективним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12021205480000411. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підп. 9 п. 4 вазаного Положення). Згідно зі ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до змісту ч. 3 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження. За правилом ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Тобто, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого, дізнавача та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності. При цьому наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або майнової шкоди. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції встановлено, що факт оскарження позивачем бездіяльності дізнавача та його незгода з прийнятим посадовою особою сектору дізнання Охтирського РВП ГУНП в Сумській області рішення про закриття кримінального провадження, яке ним було оскаржене у передбаченому КПК України порядку, не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача завдали йому моральної шкоди. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлений судом факт неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021205480000411 не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Отже, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Калантаєнка Сергія Вікторовича залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова О. І. Собина