Постанова Одеський апеляційний суд № 502/24/24

Номер провадження: 33/813/1424/24 Номер справи місцевого суду: 502/24/24 Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 502/24/24 Номер провадження: 33/813/1424/24 Одеський апеляційний суд у складі: - головуючого судді - Заїкіна А.П., - за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю., Особи, які прийняли участь у розгляді справи: - захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Пижик Володимир Васильович, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пижика Володимира Васильовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Кілійського районного суду Одеської області від 01 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Вищезазначеною постановою суду притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.. Відповідно до змісту постанови суду першої інстанції, 16.12.2023 р. об 00 годині 15 хвилині в м. Кілія по вул. Миру, 62 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Chevrolet Cruze», д.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. На підставі викладених обставин, співробітником поліції складено протокол серії ОБ № 096914 від 16.12.2023 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Пижик Володимир Васильович, діючий від імені ОСОБА_1 , зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням діючого законодавства. Судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази керування транспортним засобом гр. ОСОБА_1 .. Співробітниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 55, 57, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Інспектором поліції не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Інспектором поліції порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Інспектором поліції порушено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999. Матеріали про адміністративне правопорушення при направленні їх до суду були неналежним чином оформлені, зокрема, відсутні фотоматеріали. Суд належним чином не повідомив ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. В підсистемі "Електронний суд" відсутній відеозапис, який додається до протоколу (диск), а судом, на неодноразові клопотання, не було надано можливість представнику дистанційно ознайомитися з зазначеним доказом. Суд взяв до уваги неналежні докази (пояснення, відеозапис). Посилаючись на такі доводи, апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі. Адвокат Пижик Володимир Васильович, діючий від імені ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, до суду надано протокол серії ОБ № 096914 від 16.12.2023 року, в якому зазначено кваліфікуючу ознаку правопорушення відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду, зокрема наявним у справі відеозаписом підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки останній не заперечував факт керування автомобілем, при цьому з`ясовував у працівників поліції причину його зупинки. Відповідно до п. 6 Порядку 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Відповідно до п. 7 Порядку 1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Однак, в порушення пункту 3 розділу X інструкції № 1395, працівником поліції для проведення огляду не було оформлено та додано до протоколу направлення на проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. В матеріалах справи наявний диск, з якого вбачається, що зупинення відбулося о 00:25 хвилині за порушення комендантської години. О 03:00 співробітники поліції запропонували проїхати в медичний заклад для проведення огляду, на що ОСОБА_1 відмовився. Відповідно до п. 8 Порядку 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У переліку доданих до протоколу документів відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння та не забезпечив проведення такого огляду. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Апеляційний суд враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорює сам факт відмови від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, разом з тим вказує на допущені поліцейськими порушення, зокрема щодо відсутності направлення для проходження огляду у медичному закладі. Інші вищевказані доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами. Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України"). Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 251 КупАП України уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів мають довести, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд дійшов хибного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Пижика Володимира Васильовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , підлягає задоволенню. Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню і закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 247, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеський апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Пижика Володимира Васильовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Кілійського районного суду Одеської області від 01 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Прийняти нову постанову. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду: А.П. Заїкін