Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/1179/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" квітня 2024 р. Справа №909/1179/23 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів КРАВЧУК Н.М. ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д. за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П. за участю представника апелянта Войтович Л.В. (адвокат) в режимі ВКЗ. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 24/02/02-4П від 02.02.2024 (вх.ЗАГС №01-05/353/24 від 05.02.2024) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2024 (суддя Рочняк О.В.) у справі №909/1179/23 за заявою ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ про неплатоспроможність фізичної особи ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Івано Франківської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Ухвалою від 02.01.2024 суд залишив вказану заяву без руху та надав ОСОБА_1 п?ятнадцятиденний строк на усунення недоліків заяви шляхом надання до суду: - засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на наявне у неї майно; - проекту плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства та доказів пошуку ОСОБА_1 роботи чи іншого джерела для погашення боргів перед кредиторами; - документів з банківських та інших фінансово-кредитних установ, які підтверджують наявність та розмір простроченої заборгованості боржника; - договорів, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Алекскредит", ТОВ "ФК "Ріальто", АТ "Сенс Банк"; - актуальної інформації, станом на момент звернення із заявою до суду, про розмір простроченої заборгованості за кредитними договорами та договорами позики, помісячних розрахунків належних до сплати платежів та періоди прострочення заборгованості, а відповідні дані відобразити у конкретизованому списку кредиторів. 17.01.2021 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" представник боржника подала заяву про усунення недоліків, до якої в підтвердження права власності ОСОБА_1 на наявне у неї майно приєднала договір купівлі-продажу квартири від 19.09.2017. Як вбачається з матеріалів справи, інших витребуваних судом документів заявниця не подала, натомість надала пояснення щодо раніше поданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника документів, зокрема щодо поданого до заяви плану реструктуризації боргів та документів з банківських та інших фінансово-кредитних установ, які підтверджують наявність та розмір простроченої заборгованості боржника. Так, в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 покликалася на те, що починаючи з серпня 2023 року вона припинила погашення своїх кредитів у розмірі більше 50% місячних платежів за всіма кредитними договорами упродовж двох місяців у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, що зумовлений поширенням пандемії коронавірусу та військовою агресією російської федерації проти України. На підтвердження зазначеного нею додано кредитну історію боржника в паперовій формі, як копію електронного документа, станом на 23.08.2023 із роздруківкою витягу кваліфікованого електронного підпису та печаткою уповноваженої особи ТОВ "УБКІ". При цьому зазначила, що бюро кредитних історій є джерелом достовірної та повної інформації про правовідносини боржника з кредиторами. Крім вказаного, у поданих поясненнях було заявлено клопотання про витребування доказів, оскільки договори із ТОВ "Алекскредит", ТОВ "ФК "Ріальто", ТОВ "Містер Мані", АТ "Сенс Банк", АТ "ПУМБ" відсутні у заявника. Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 23.01.2024 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів; заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з доданими до неї документами повернув заявниці без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що заявниця ввстановлені судом недоліки в повному обсязі не усунула, а саме не подала: документів з банківських та інших фінансово-кредитних установ, які підтверджують наявність та розмір простроченої заборгованості боржника; договорів, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Алекскредит", ТОВ "ФК "Ріальто", АТ "Сенс Банк"; актуальної інформації, станом на момент звернення із заявою до суду, про розмір простроченої заборгованості за кредитними договорами та договорами позики, помісячних розрахунків належних до сплати платежів та періоди прострочення заборгованості, проекту плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства. Суд вказав, що дані з кредитної історії Українського бюро кредитних історій, не є належним доказом для встановлення розміру заборгованості, оскільки в такій не завжди і не вся інформація по боргу точна. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, з підстав того, що ОСОБА_1 , будучи стороною кредитних договорів, укладених з метою отримання у користування грошових коштів, несе відповідальність за збереження їх примірників та дотримання визначених у них умов, які відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції, в якій просить її скасувати та направити справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на таке: - суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки заявниця подала вказане клопотання через існування об?єктивної неможливості надати докази заборгованості перед зазначеними кредиторами, так як такі не надали відповіді ні на запит боржниці, ні на адвокатський запит її представника; - витяг з Українського бюро кредитних історій є належним та допустимим доказом на підтвердження наявності заборгованості; - боржницею дотримано вимоги законодавства щодо зазначення розміру заборгованості, адже вказано, що загальна сума заборгованості перед усіма її кредиторами складає 663 829, 24 грн та зазначено, що у неї не має заборгованості зі сплати обов`язкових платежів до бюджету, заборгованості зі сплати аліментів або заборгованості з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; - щодо зауважень суду до плану реструктуризації боргів боржника зазначає, що такий є лише попереднім планом, а його остаточна версія буде формуватися в процесі процедури реструктуризації боргів. На підтвердження вказаних вище обставин покликається на постанови інших господарських судів апеляційної інстанції, які в силу ст. 11, 236 ГПК України не є джерелом права. Відзивів на апеляційну скаргу, а також інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було. 18.04.2024 в судовому засіданні взяла участь представник апелянта, яка навела доводи по суті апеляційної скарги та просила її задовольнити. Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке. Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, якою повернуто заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, оскільки боржником, у визначений судом строк, не повністю усунуто недоліки поданої заяви. Згідно положень ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 КУзПБ, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). При цьому, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких варіантах, наведених у вказаній статті, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20). Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема: - конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3); - опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5); - перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором (пункт 6); - копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7); - відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (пункт 8); - декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11); - інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу (пункт 14). Системний аналіз ст. 113, ч.ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 119 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому). Окрім цього, апеляційний господарський суд зазначає, що розглядаючи заяву боржника, місцевий господарський суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст.116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20). При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання. Як встановлено судом першої інстанції та бачається з матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про неплатоспроможність, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем та неможливістю виконання своїх боргових зобов`язань перед кредиторами. При цьому, зазначає про наявність підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ (боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців). В оскаржуваній ухвалі суд дійшов висновку, що долучений список не може бути прийнятий судом як належний доказ надання конкретизованого переліку кредиторів, оскільки відсутність доказів наявності всіх кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч.2 ст.115 КУзПБ. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши долучений боржником список кредиторів в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи документами, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив неможливість визначення загального розміру заборгованості у боржника та наявних кредиторів у справі, що не дозволяє встановити всі обставини неплатоспроможності заявника та наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов`язань. Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи. Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ. Натомість у цій справі, як правомірно встановив суд першої інстанції, заявницею наведено підстави, передбачені ч.2 ст.115 КУзПБ, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких, засвідчених належним чином, не надано до матеріалів справи. Таким чином, не підтверджено належними доказами підстав звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність. Окрім цього, при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання. У справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів. Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру. Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022. Такий правовий висновок є обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб`єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на таке. Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. В ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. В контексті викладеного, обов`язок доказування і подання доказів покладено законом саме на позивача (заявника), а не на суд. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Враховуючи зазначене, а також те, що витребування доказів є правом, а не обов?язком суду, а норми КУзПБ не містять відкладальної умови для надання доказів неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця, позаяк такі докази повинні бути подані виключно разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Покликання апелянта на наявність виписки Українського бюро кредитних історій як на належне підтвердження розміру заборгованості у боржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. Самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження обставин простроченої заборгованості чи можливості невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності), оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням. Подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, але без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні ст. 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі. Наявність у боржника заборгованості може підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19. Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 № 910/866/20. Наданий боржником кредитний звіт не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів такий не може вважатися доказом, який підтверджує загальну суму боргу. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що неподання вказаних вище договорів з кредиторами та первинних документів, які підтверджують розмір прострочених зобов`язань боржника і строки їх виконання, а також те, що відсутні підстави для задоволення клопотання боржника про витребування доказів не надають суду можливості надати оцінку достатності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ та встановити наведені заявником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/1604/21 від 16.11.2022. Частиною 4 ст. 116 КУзПБ передбачено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Як встановлено судом першої інстанції та зазначено у плані реструктуризації боргів розмір доходу боржника 0 грн., розмір погашень на місяць 1 000,00 грн. Суд зауважує, що боржник, який подає заяву про неплатоспроможність, повинен подати проект такого плану, який показує суду та кредиторам можливість відновлення платоспроможності. Отже, боржник самостійно (та/або за підтримки особи, яка володіє відповідними навичками) може проаналізувати свій фінансовий стан та підготувати план для затвердження, який, зокрема, має включати можливий дохід від продажу належного боржнику майна. Зазначаючи про відсутність доходу, боржниця не надала доказів щодо вчинення дій для працевлаштування з метою погашення вимог кредиторів. При цьому, вказує, що погашення вимог кредиторів буде відбуватися за рахунок фінансової допомоги друзів та родичів, однак доказів на підтвердження фінансової можливості в останніх, а також їх бажання здійснювати погашення боргів боржника не надала. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на мету подання заяви про неплатоспроможність фізичної особи Так, згідно положень КУзПБ, основною метою - є ефективне здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Для цього, законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та підлягають врахуванню судом при розгляді справи в силу приписів ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду, що звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, заявниця не проявила добросовісної поведінки, яка б свідчила не про намір уникнути сплати заборгованості, а саме реструктуризувати борги та відновити свою платоспроможність. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що боржником у встановлені строки не усунуто недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а тому така заява правомірно повернута судом. Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а також не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права. Відтак відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2024 у справі №909/1179/23 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. У зв`язку із перебуванням колегії суддів у відпустці, повний текст постанови складено 23.05.2024. Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК Судді Н.М. КРАВЧУК Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ