Постанова 4851 № 440/18190/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2024 р. Справа № 440/18190/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці Державної митної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 16.02.24 по справі № 440/18190/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССПЕЦТРЕЙД" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансспецтрейд" (далі ТОВ "Трансспецтрейд", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби (далі Київська митниця, відповідач), у якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 № UА100160/2023/000008/1 (митницею в картці відмови та відповіді на заяву вказаний номер як № UА100160/2023/000008/2); - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100160/2023/000284 від 03.10.2023; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби на користь ТОВ "Трансспецтрейд" понесені судові витрати у справі, зокрема витрати на у вигляді судового збору 5368 грн 00 коп. та витрати на правничу (правову) допомогу. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА100160/2023/000008/1 із визначенням останньої у розмірі 305 245,42 грн та збільшення суми податку на додану вартість на 4 983,36 грн, як такого, що винесено за відсутності законних підстав, оскільки ТОВ "Трансспецтрейд" разом із митною декларацією (далі МД) № 23UA100160237463U2 від 29.09.2023 було подано документи, які не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та повністю підтверджують числові показники митної вартості ввезеного товару, а також відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. А відтак, усували будь-які сумніви контролюючого органу у правильності обрання позивачем першого методу визначення митної вартості товару Крім того, під час проведення процедури консультацій із декларантом ТОВ "Трансспецтрейд" на вимогу митного органу надало додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, однак останні були залишені поза увагою відповідача. Вважає неправомірною вимогу відповідача про надання додаткових документів, якими позивач не володіє та не може володіти в силу того, що не є стороною (учасником) правовідносин із транспортування вантажу з Ціндао (Китай) до м. Прушкув (Республіка Польща), та з огляду на конфіденційність такої інформації, яка не може бути розкрита третім особам. В той же час, звертає увагу суду, що позивач сплатив у повному обсязі суму витрат із транспортування товару до кордону України у розмірі 23 617,03 грн, і вказана сума була включена до митної вартості товару. Більш того, за застосованим позивачем першим методом розмитнення - за сумою контракту вартість товару - Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт. за ціною 234 долара США за 1 шт., всього на суму - 7020, 00 доларів США визначена продавцем "ZLDC AUTO PARTS CO., LTD" та відповідає його ціновій політиці, визначеній у Прайс-листі, долученому до позову. Наданий переклад експортної митної декларації Китайської Народної Республіки №4201202300005611 від 19.07.2023 року підтверджує вартість товару, масу вантажу, умови поставки (FOB), номер коносаменту та інші відомості, необхідні для ідентифікації товару та правочину загалом. Крім того, висловив застереження, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару ТОВ «Трансспецтрейд» за резервним методом, митний орган використовував єдиний ЕМД від 02.10.2023 № UA100390/2023/714305 (при тому, що позивач розпочав процедуру розмитнення 29.09.2023), тобто, документ, складений у часі пізніше, за яким визнаний та випущений у вільний обіг товар із розрахунку 3,76 доларів США за кілограм. В той час, як митна вартість спірного товару визначалася за кількістю (за одиницю). При цьому, невідомо чи є товар, розмитнений за вказаною митним органом ЕМД, схожим на товар, що розмитнювався позивачем, оскільки зазвичай відповідач порівнює зовсім різні товари, не звертаючи увагу на абсолютно різні їх технічні дані (характеристики). Розрахунок проведено за вагою товару, не дивлячись на той факт, що мова йде про 30 шт. конкретних предметів, які мають свою вартість за одиницю товару (234 $), визначену прайс-листом продавця, який є постачальником такого роду товару на міжнародному ринку. Також зауважив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 № UА100160/2023/000008/1 (2?) містить лише висновок про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Водночас, доказів на підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач так і не надав. Не виконано і обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Враховуючи вищевикладене, та документи, що були подані разом із митною декларацією № 23UA100160237605U8 від 29.09.2023 року, наполягав на скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UA100160/2023/000008/1 від 03.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2023/000284 від 03.10.2023. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі № 440/18190/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансспецтрейд" (вул. Київська, буд.34, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, код ЄДРПОУ 43271932) до Київської митниці Державної митної служби (вул. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 № UА100160/2023/000008/1 (митницею в картці відмови та відповіді на заяву вказаний номер як № UА100160/2023/000008/2), прийняте Київською митницею Державної митної служби України. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100160/2023/000284 від 03.10.2023, прийняту Київською митницею Державної митної служби України. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансспецтрейд" витрати зі сплати судового збору у сумі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень нуль копійок). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі № 440/18190/23 та постановити нове судове рішення, яким позов ТОВ "Трансспецтрейд" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару від 03.10.2023 № UА100160/2023/000008/1, прийнятого на товар № 1 «Запасні частини дизельних двигунів із запалюванням від стиснення вантажних автомобілів: Головка блоку циліндрів 238 нового зразка Cylinder Head 238 NEW, торгівельна марка ZLDC Auto Parts, виробник ZLDC Auto Parts Co., Ltd.», що випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI за митною декларацією від 03.10.2023 № UA 100160/2023/237676, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог ч. 2 ст. 53 МК України, транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Пояснив, що згідно наданих документів щодо доставки вантажу, оцінювані товари переміщувались до порту вивантаження Gdansk в контейнері №SUDU7853365. Однак відповідно до автотранспортної накладної (CMR) від 26.09.2023 № 8680 доставка товару здійснюється транспортним засобом. Окрім зазначеного, згідно CMR від 26.09.2023 № 8680 місцем завантаження товару визначено м. Pruzkow (PL). Відповідальним за обробку (зберігання/оформлення дозвільних та/або транзитних документів та ін.) вантажу у транзитній країні (PL) визначено SLT TRANS Logistic Sp. Z.o.o. (відправник, гр. 22 CMR), однак договірних відносин та транспортних документів від даного суб`єкта господарювання до митного органу не надано. Також, відповідно до інформації, що міститься у відкритих джерелах Інтернет (www.searates.com) вантаж у контейнері SUDU7853365 прибув до порту Gdansk 14.09.2023, де був вивантажений із контейнера 18.09.2023 та 26.09.2023 завантажений на автотранспортний засіб з р.н. AC4268BC в м. Pruzkow. Таким чином, за результатами аналізу логістичного маршруту встановлено, що оцінювана партія товару була вивезена з порту Gdansk та доставлена в м. Pruzkow, вивантажена з контейнеру та завантажена на транспортний засіб з р. н. НОМЕР_1 . Отже, на думку апелянта, вбачаються додатково понесені витрати на вивантаження товару в порту призначення, на доставку вантажу до місця завантаження Pruzkow та на зберігання товару у період з 18.09.2023 - 26.09.2023. Однак, вищевказані витрати, не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі. З посиланням на п. 4.1.3.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 14.06.2023 № 140623П (далі Договір) зауважив, що при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), здійснюються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту». Враховуючи, що оцінюваний товар навантажено на транспортний засіб, згідно даних в CMR, 26.09.2023, а згідно даних, зазначених в коносаменті від 23.07.2023 № MEDQ23074887, оплата вартості фрахту здійснюється в порту призначення (Gdansk), на момент митного оформлення оплата за перевезення та доставку вантажу здійснена, однак банківських платіжних документів з порушеного питання до митного органу не надано. Крім того, з огляду на п.1.2 Договору під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Також умовами даного Договору передбачені додаткові витрати, понесені експедитором під час доставки вантажу, зокрема п. 4.1.3.6 передбачена плата за внутрішьопортове зберігання та використання інфраструктури порту. Однак декларантом не надані Заявка, додаткові угоди або погодження платежів, як передбачено вищезазначеним договором. Підсумовуючи вищевикладене, наполягав на декларуванні позивачем витрат на транспортування не в повному обсязі, що є порушенням частин 2, 10 та 21 статті 58 Митного кодексу України. Подібна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2022 року по справі № 826/12901/17. Зазначені обставини, на переконання апелянта, не надавали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (довідка про транспортні витрати від 26.09.2023 № 407065, договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 14.06.2023 № 140623П) не є належними документами, що підтверджують відомості, внесені до митних декларацій, оскільки не відносяться до первинних документів, їх ведення не передбачено чинним законодавством. Крім того, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), а тому не можуть вважатися достовірними, у тому числі з урахуванням частин 5-7 статті 58 Митного кодексу України. Враховуючи, що у митного органу була наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та керуючись розділом 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476, при проведенні контролю правильності визначення позивачем митної вартості оцінюваного товару здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість у розумінні положень статті VII ГАТТ не ґрунтується на «дійсній вартості» (ціна, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції імпортованих товарів). Враховуючи зазначене та керуючись положеннями частинами 2 та 3 статті 53 та частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, декларанту було запропоновано надати до митного органу документи (за наявності) за визначеним переліком. Від подання інших документів декларант відмовився (лист від 02.10.2023 № б/н), що зумовило визначення митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями, визначеними Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 є митна декларація від 02.10.2023 № 100390/2023/714305 із розрахунку 3,76 дол. США/кг. Рішення винесено без урахування термінів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України Кодексу, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (лист від 02.10.2023 № б/н). Також, Київською митницею відповідно до частини 9 статті 55 Митного кодексу України розглянуто додаткові документи, надіслані листом від 08.11.2023 № б/н для підтвердження заявленої митної вартості товару (довідка про транспортні витрати від 26.09.2023 № 407065, договір на транспортно експедиторське обслуговування від 14.06.2023 № 140623П, рахунок фактуру щодо оплати транспортно-експедиційних витрат від 26.09.2023 № 4509779, заявка від 15.06.2023 № LCL 114В на транспортно-експедиційне обслуговування збірного вантажу до Договору від 14.06.2023 № 140623П, автотранспортна накладна (CMR) від 26.09.2023 № 8680, коносамент від 23.07.2023 № MEDQ23074887). Разом з тим, документів, які б підтверджували витрати на транспортування та видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування, передбачені положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до митного органу не надано. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі № 826/25704/15. Просив суд апеляційної інстанції звернути увагу на те, що позивач у позовній заяві не надав відповіді щодо різних портів відправлення товару та різних портів призначення. А також, щодо додаткових витрат під час перевантаження товару. Оскільки відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант (позивач) зобов`язаний надати транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість та надмірність вимоги відповідача про надання додаткових документів, якими позивач не володіє та не може володіти в силу того, що не є стороною (учасником) правовідносин із транспортування вантажу з Ціндао (Китай) до м. Прушкув (Республіка Польща), та через конфіденційний характер такої інформації, яка не може бути розкрита експедитором третім особам, вважає таким, що суперечить вказаній нормі права. Заперечуючи проти висновку суду першої інстанції про сплату позивачем у повному обсязі суми витрат із транспортування товару до кордону України у розмірі 23 617,03 грн та правомірність включення цієї суми до митної вартості товару, Київська митниця наголошувала, що результатами аналізу логістичного маршруту, вбачаються додатково понесені витрати на доставку вантажу, зокрема витрати на розвантаження, навантаження, обробку товарів у порту надходження (Gdansk), витрати на зберігання вантажу на складі компанії «SLT TRANS Logistic Sp. Z.o.o» та витрати щодо подальшого транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України. Проте, дані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі., в т. ч і в рахунку фактурі. Надана до митного органу заявка № LCL 114В, за твердженням апелянта не містить повного переліку відомостей, передбачених п. 1.2 Договору, зокрема відсутня інформація щодо дати завантаження товару та осіб, відповідальних за завантаження. Також, дана заявка складена 23.06.2023, тобто фактично за місяць до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення. Таким чином, у митного органу відсутня можливість співставити інформацію, наведену в заявці від 23.06.2023 № LCL 114В, з умовами перевезення даної партії товару. З посиланням на Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, яким передбачено можливість відкликання платіжної інструкції до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції, зазначив, що даний платіжний документ не може розглядатись як такий, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого Експедитором рахунка-фактури, а тому суд першої інстанції зобов`язаний був зазначити мотиви не застосування вищевказаної постанови. В наданому перекладі копії митної декларації країни відправлення, місцем відправлення товару зазначено порт Циндао, а місцем доставки Гдиня. В той же час, відповідно до основних товарно-транспортних документів, товар завантажено на борт судна у порту Shanghai, а портом призначення визначено Gdansk. Отже, вбачається декларування витрати на транспортування не в повному обсязі, що є порушенням частин 2, 10, 21 статті 58 Митного кодексу України. Наголошував, що відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади, які при спірному розмитненні декларантом не надавалися. Отже, Київська митниця вважає, що під час винесення спірних рішення та картки відмови діяла відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Також, на думку Київської митниці, суд не взяв до уваги правові висновки Касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суд України у справі № 813/3952/15 (ухвала від 28.03.2017, ЄДРСР-65820019), у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 826/25704/15, від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17. У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. З огляду на встановлені у справі обставини щодо здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару за Контрактом № 43/05-23 від 29.05.2023 року на Київській митниці, переконував у правильності висновку суду першої інстанції про надання ТОВ "Трансспецтрейд" при митному оформленні вантажу (МД №23UA100160237605U8 від 29.09.2023) всіх документів на підтвердження митної вартості товару (перелік яких детально наведено у позові та відзиві на апеляційну скаргу) та необґрунтованість та надмірність вимоги відповідача про надання додаткових документів, якими позивач не володіє та не може володіти в силу того, що не є стороною (учасником) правовідносин із транспортування ватажу з Ціндао (Китай) до м. Прушкув (Республіка Польща), та така інформація є конфіденційною, яка не може бути розкрита експедитором третім особам. З посиланням на лист ТОВ "Транслогістик-ЮА" № 78817/20 від 02.11.2023 повідомило, шо відповідно до пункту 4.1.6 укладеного між ТОВ "Трансспецтрейд" та ТОВ "Транслогістик-ЮА" Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 140623П від 14.06.2023 митному органу були надані усі необхідні та передбачені документи для ведення бухгалтерського обліку із дотриманням податкового законодавства, у тому числі, товаротранспортні накладні (CMR, коносамент), які є підтвердженням наявності та змісту договорів перевезення, як то визначено законодавством України, зокрема, статтею 134 КТМ України, ст. 4 Конвенції КДПВ, абзацом 27 розділу 1 Наказу Мін.транспорту України № 363 від 14.10.1997р., а також рахунки та акти, видані підприємством, як експедитором, за якими визначена та погоджена вартість наданих і узгоджених послуг, у тому числі, Заявки на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу № 1123 від 15.06.2023 та Заявки на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу № 1148 від 21.06.2023, складені до зазначеного Договору № 140623П від 14.06.2023, за якими сторони погодили та визначили вартість послуг, та на підставі чого було виставлено до сплати відповідні рахунки-фактури № 4509779 від 26.09.2023 та № 4509777 від 26.09.2023 та складено відповідні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг). При цьому пунктом 4.5. Договору № 140623П від 14.06.2023р. було погоджено та прийнято, що «Експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб)», а відтак посилання апелянта на надання інших документів, які не передбачені умовами цього договору, на підтвердження вартості транспортних витрат є необґрунтованою вимогою. Враховуючи, що до митного оформлення позивачем було надано вичерпний перелік документів, які стосуються поставки, транспортування та якості товару, що не містили жодних розбіжностей, та надавали можливість ідентифікувати поставку товару, оцінити її обсяг та вартість, порядок та умови поставки, вказані дані кореспондуються між собою, вказані в апеляційній скарзі зауваження щодо транспортування, розвантаження, завантаження товару жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару. Зауважив, що крім іншого, відповідачу разом із заявою було надано: рахунок-фактура № 4509779 від 26.09.2023 на загальну суму 40 634,13 грн, з яких 308,33 грн ПДВ за надані послуги експедитора та платіжну інструкцію № 1095 про сплату рахунку 05.10.2023, чим фактично було виконано вимогу митного органу, оскільки на необхідності подання саме цих документів було наголошено у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів. З посиланням на частину третю статті 318 Митного кодексу України, відповідно до якої митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, наполягав, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, а митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. За таких обставин, повністю погодився з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 №UА100160/2023/000008/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100160/2023/000284 від 03.10.2023 - є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Трансспецтрейд" (код ЄДРПОУ 43271932) зареєстроване 07.10.2019 у Шевченківській районній державній адміністрації в місті Києві № 1 074 102 0000 087856 /а.с. 17/ та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Полтавській обл. (Кременчуцького району) /а.с. 18/. 29.05.2023 між ТОВ "Трансспецтрейд" (Покупець) та "ZLDC AUTO PARTS CO., LTD" (Продавець) був укладений контракт № 43/05-23, відповідно до умов якого (пункт 1 Контракту) Продавець продає, а Покупець купує Товар згідно Додатку №1 до Контракту, який є невід`ємною частиною цього Контракту. Постачання здійснюється на умовах EXW або FCA або FOB згідно до ІНКОТЕРМС 2020, про що вказується в Додатку. Відповідно до цього Контракту, товар постачається в Україну /а.с. 28-30/. Відповідно до Додатку № 1 Покупець придбав, а Продавець продав Товар - Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт. за ціною 234 долара США за 1 шт., всього на суму - 7020,00 доларів США. Країна походження Товару Китай, виробник Товару - ZLDC AUTO PARTS CO., LTD, умови поставки FOB QINGDAO, вантажоодержувач ТОВ "Трансспецтрейд" /а.с. 31/. Відповідно до Платіжних інструкцій в іноземній валюті № 21 від 20.06.2023 /а.с. 34/ та № 22 від 21.06.2023 /а.с. 35/ ТОВ "Трансспецтрейд" оплатило вартість Товару за інвойсом № ZLDC-LL202301 від 19.06.2023, контрактом № 43/05-23 від 29.05.2023. 29.09.2023 ТОВ "Трансспецтрейд" здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару за Контрактом №43/05-23 від 29.05.2023 року на Київській митниці. До Київської митниці Державної митної служби позивачем було подано митну декларацію № 23UA100160237605U8 від 29.09.2023, у якій задекларовано митну вартість товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України: в розмірі відповідно до ціни, вказаній за одиницю Товару в контракті (метод визначення митної вартості № 1), а саме Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт. за ціною 234 долара США за 1 шт., всього на суму - 7020, 00 доларів США /а.с. 27/. Разом із митною декларацією позивачем було подано: - пакувальний лист (Packing list) б/н 19.06.2023 /а.с. 38/; - рахунок-проформа (Proforma invoice) № ZLDC-LL202301 від 19.06.2023 /а.с. 32/; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № ZLDC-LL202301 від 19.06.2023 /а.с. 33/; - коносамент (Bill of lading) MEDQ23074887 від 23.07.2023 /а.с. 36-37/; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 8680 від 26.09.2023 /а.с. 50/; - сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 23C3706A1324/00001 від 26.07.2023 /а.с. 39/; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 21 від 20.06.2023 /а.с. 34/; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 22 від 21.06.2023 /а.с. 35/; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №407065 від 26.09.2023 /а.с. 69/; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 29.05.2023 /а.с. 31/; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 43/05-23 від 29.05.2023 /а.с. 28-30/; - договір про надання послуг митного брокера № 120923П від 12.09.2023 /а.с. 51-53/; - договір (контракт) про перевезення № 140623П від 14.06.2023 /а.с. 56-63/; - договір (контракт) про перевезення № 3011 від 30.11.2022 /а.с. 64-67/; - копія митної декларації країни відправлення №4201202300005611 від 19.07.2023 (на мові оригіналу) /а.с. 48/. Відповідач не заперечував отримання вказаних документів. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею було направлено позивачу електронне повідомлення /а.с. 76-80/, відповідно до якого встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально). Цим же повідомленням, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, митницею були додатково витребувані від ТОВ "Трансспецтрейд" наступні документи: 1) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів у повному обсязі, передбачені положеннями Наказу № 599 та документи від безпосередніх перевізників, передбачені статтею 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність"; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, завірені належним чином та банківські платіжні документи щодо оплати вартості перевезення; 4) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару у повному обсязі; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 8) копію митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до статті 254 Кодексу. Київською митницею Державної митної служби України 03.10.2023 було прийнято рішення № UA100160/2023/000008/1 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість Товару із визначенням вартості 305 245, 42 грн /а.с. 81-82/ та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100160/2023/000284 від 03.10.2023, якою відмовлено у митному оформленні товарів /а.с. 83-84/. Згідно до проведеного коригування митної вартості у декларації від 03.10.2023 №23UA100160237676U9 ТОВ "Трансспецтрейд" було доплачено ПДВ на імпортований товар на суму 4 983,36 грн. 08.11.2023 позивачем в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, відповідно до якої протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, було надано відповідачу заяву /а.с. 86-88/ та додаткові документи : - прайс-лист від компанії "ZLDC AUTO PARTS CO., LTD", в якому перелічені моделі головок блоків циліндрів, що продаються даною компанією, їх вартість та моделі, матеріал тощо, з якого можна встановити вартість придбаних радіаторів ТОВ "Трансспецтрейд" /а.с. 46-47/; - переклад на українську мову з китайської мови експертної вантажної митної декларації № 4201202300005611 від 19.07.2023 /а.с. 49/; - заявка № LCL 1148 на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу до Договору № 140623П від 14.06.2023 /а.с. 68/; - рахунок-фактура № 4509779 від 26.09.2023 від ТОВ "Транслогістик-ЮА" /а.с. 70/; - платіжна інструкція № 1095 від 05.10.2023, яка підтверджує повну оплату наданих послуг з перевезення вантажу /а.с. 71/; - запит щодо надання додаткових документів до ТОВ "Транслогістик-ЮА" від 02.11.2023 /а.с. 72-73/; - відповідь на запит ТОВ "Транслогістик-ЮА" №78817/20 від 02.11.2023 /а.с. 74-75/. Листом від 15.11.2023 відповідач повідомив, що розглянув додатково подані документи, проте не знайшов підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 03.10.2023 за № UA100160/2023/000008/2 /а.с. 89-92/. Вважаючи спірні рішення коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2023 №UА100160/2023/000008/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100160/2023/000284 від 03.10.2023, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Так, за висновком суду, митним органом не наведено доказів того, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Вимогу відповідача про надання додаткових документів, якими позивач не володіє та не може володіти в силу того, що не є стороною (учасником) правовідносин із транспортування ватажу з Ціндао (Китай) до м. Прушкув (Республіка Польща), та така інформація є конфіденційною, яка не може бути розкрита експедитором третім особам - суд вважав необґрунтованою та надмірною. Судом також зважено на необґрунтованість розрахунку митного органу, як такого, що проведений за вагою товару. У той же час у контракті мова йде про 30 шт. конкретних предметів, які мають свою вартість за одиницю товару (234 $) , визначену прайс-листом Продавця. При цьому, судом враховано сплату позивачем у повному обсязі суми в 23 617,03 грн витрат із транспортування Товару до кордону України, що на думку суду свідчить про правомірність включення вказаної суми до митної вартості товару. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту МК України). Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6 ст. 54 МК України). Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.. За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA100160/2023/000008/1 від 03.10.2023, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. В обґрунтування причин невизнання заявленої декларантом митної вартості відповідач, пославшись на частину 10 статті 58 МК України та умови поставки за зовнішньоекономічним договором від 29.05.2023 № 43/05-23, гр. 20 МД даної партії товару, якими є FOB- Qingdao (Китай), стверджував про наявність додатково понесених позивачем витрат на вивантаження товару в порту призначення та на доставку вантажу, які не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі. Так, за результатами аналізу логістичного маршруту встановлено, що оцінювана партія товару була вивезена з порту Gdansk в контейнері № SUDU7853365 та доставлена в м. Pruzkow, вивантажена з контейнеру та завантажена на транспортний засіб з р.н. НОМЕР_2 . Відповідальним за обробку (зберігання/оформлення дозвільних та/або транзитних документів та ін.) вантажу у транзитній країні (PL) визначено SLT TRANS Logistic Sp. Z.o.o. (відправник, гр. 22 CMR), однак документів на підтвердження договірних відносин та транспортних документів від даного суб`єкта господарювання та банківських платіжних документів щодо оплати за перевезення та доставку вантажу до митного органу не надано. З посиланням на постанову Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15) та керуючись положеннями частин 2 та 3 статті 53, частини 5 статті 54 МК України зауважив, що декларанту було запропоновано надати до митного органу надати наступні документи (за наявності): 1) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів у повному обсязі, передбачені положеннями Наказу № 599 та документи від безпосередніх перевізників, передбачені статтею 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, завірені належним чином та банківські платіжні документи щодо оплати вартості перевезення; 4) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару у повному обсязі; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 8) копію митної Декларації країни відправлення з перекладом відповідно до статті 254 МК України. Однак, враховуючи, що від подання інших документів декларант відмовився (лист від 02.10.2023 № б/н), відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, що в свою чергу унеможливлює застосування основного методу, проведення з декларантом у відповідності до частини 5 статті 55 МК України процедури консультації, митну вартість запропоновано визначити із застосуванням другорядного (резервного) методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями, визначеними Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товар: товар № 1 митна декларація від 02.10.2023 № UА100390/2023/714305 із розрахунку - 3,76 дол. США/кг Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана у вищенаведеній митній декларації, яка була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Також Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N UA100160/2023/000284 від 03.10.2023. З приводу тверджень митного органу про відсутність в документах, наданих до митного оформлення, відомостей щодо додатково понесених позивачем витрат на вивантаження товару в порту призначення та на доставку вантажу, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з п. 1.2 контракту від 29.05.2023 № 43/05-23, укладеного між "ZLDC AUTO PARTS CO., LTD" (Продавець) та ТОВ "Трансспецтрейд" (Покупець), поставка товару здійснюється EXW на умовах FOB або FCA або FOB згідно ІНКОТЕРМС 2020, що вказуються в Додатку. Відповідно до цього контракту Товар поставляється в Україну. Покупець зобов`язується протягом 120 календарних днів з моменту повної оплати провести постачання Товару в Україну. Відповідно до п.2.2 загальна сума контракту становить 7020 доларів США. Ціна за одиницю Товару вказана у Додатку. За правилами Інкотермс 2020 термін FOB "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов`язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець. Обов`язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення. Термін FCA означає «Франко перевізник» вказана назва місця. Обов`язки продавця: виконати експортне митне оформлення, відвантажити товар перевізнику, якого призначив покупець. Обов`язки покупця: виконати імпортне митне оформлення, доставити товар. З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB та FCA на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Як вбачається зі змісту Додатку № 1 та експортної вантажної митної декларації Китайської Народної Республіки поставка придбаного позивачем Товару - Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт. за ціною 234 долара США за 1 шт., всього на суму - 7020, 00 доларів США. Країна походження Товару Китай, виробник, продавець та відправник вантажу на території КНР Товару - ZLDC AUTO PARTS CO., LTD, здійснена на умовах FOB QINGDAO, вантажоодержувач ТОВ "Трансспецтрейд" /а.с. 31/. Відповідно до поданої до Київської митниці Державної митної служби митної декларації № 23UA100160237605U8 від 29.09.2023 при декларуванні Товару - Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт., країна походження: Китай, ціна за контрактом вказана на рівні 7020,00 доларів, що відповідає розміру ціни, вказаній за одиницю Товару в контракті № 43/05-23 від 29.05.2023, (метод визначення митної вартості № 1), у Додатку № 1 до контракту № 43/05-23 від 29.05.2023, у рахунку-проформі (Proforma invoice) № ZLDC-LL202301 від 19.06.2023, у рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) №ZLDC-LL202301 від 19.06.2023, зокрема, Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт. за ціною 234 долара США за 1 шт., всього на суму - 7020,00 доларів США (гр.22) за обмінним курсом 36,5686 (гр.23). Статистична вартість 280 328,602 грн (гр.46). База оподаткування 280 328,602 грн (гр.47). Вартість Товару - Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт. за ціною 234 долара США за 1 шт., всього на суму - 7020,00 доларів США визначена Продавцем "ZLDC AUTO PARTS CO., LTD" та відповідає його ціновій політиці, визначеній у Прайс-листі. Наданий позивачем переклад експортної митної декларації Китайської Народної Республіки № 4201202300005611 від 19.07.2023 підтверджує вартість товару, масу вантажу, умови поставки (FOB), номер коносаменту та інші відомості, необхідні для ідентифікації товару та правочину загалом. До розрахунку митної вартості за першим методом її визначення було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску "Ягодин", вона становить 23 617,03 грн, що включені до митної вартості товару, який декларувався. Дані витрати складаються з: 1) вартості морського перевезення вантажу за маршрутом Ціндао-Гданськ-Прушкув (10 712,60 грн) + 2) вартість міжнародного перевезення вантажу в а/т НОМЕР_2 до кордону ПП Яготин, Україна (10 111,40 грн) + транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи - 1000 грн) (2 793,03 грн.) = 23 617,03 грн. Експедитором ТОВ "Транслогістик - ЮА" надано на підтвердження зазначених витрат : - Довідку про транспортні витрати за вих. № 407065 від 26.09.2023; - заявку № LСL1148 від 21.06.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу до Договору № 140623П від 14.06.2023; - коносамент (Вill of lading) МЕDQ23074887 від 23.07.2023; - договір № 3011 перевезення вантажів автотранспортом від 30.11.2022 між ТОВ "Транслогістик - ЮА" та ФОП ОСОБА_1 , згідно до якого остання взяла на себе зобов`язання щодо перевезення вантажу як по території України, так і за її межами; рахунок-фактуру № 4509779 від 26.09.2023 на загальну суму 40 634,13 грн, з яких 308,33 грн - ПДВ за надані послуги експедитора. Вказаний рахунок було сплачено 05.10.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1095. Дослідивши зміст вищенаведених документів, які були надані митному органу при декларуванні Товару - Головка блока циліндрів 238 нового зразка (CYLINDER HEAD 238 NEW) в кількості 30 шт., за митною декларацією № 23UA100160237605U8 від 29.09.2023 колегією суддів встановлено відсутність в них жодних розбіжностей щодо найменування, кількості та вартості заявленого до розмитнення товару. Подані документи ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в них відсутні ознаки підробки, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України. Колегія суддів враховує, що митний орган не заперечує, що витрати з транспортування товару за маршрутом Ціндао-Гданськ-Прушкув до місця ввезення в Україну - пункту пропуску "Ягодин" були понесені позивачем, однак вказує на неповноту таких відомостей через не надання додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, рахунків, накладних тощо, виданих суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. Так, під час митного оформлення з метою підтвердження витрат, понесених на транспортування придбаного ТОВ "Трансспецтрейд" товару були надані серед іншого договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 14.06.2023 № 140623П, укладений між ТОВ "Трансспецтрейд" (Клієнт) та ТОВ "Транслогістик-ЮА" (Еспедитор) та довідка ТОВ "Транслогістик-ЮА" про транспортні витрати від 26.09.2023 № 407065. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надавати інші транспортні послуги Клієнту за згодою Сторін. Відповідно до пункту 2.1.1 цього договору Експедитор зобов`язаний за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, у тому числі і митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ коносамент, автомобільна накладна, авіа або залізнична накладна. Сторони визначили, що перелік послуг, а також вартість послуг Експедитора встановлюється за згодою Сторін (пунктом 4.1.1 договору). Виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком Експедитора (п.4.1.6 договору). Плата Експедиторові зазначається у додатку до договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку Експедитора, гарантійного листа Клієнта, погодженого Експедитором. При цьому, пунктом 4.5. договору було погоджено та прийнято, що Експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які перераховуються Клієнтом на рахунок Експедитора, не переходять у власність Експедитора і не є його прибутком, а є оплатою за перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, терміналів, ліній, брокерів, експедиторських організацій та ін.). У власності Експедитора залишається винятково експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподатковуванню в порядку, визначеному законодавством. Умова цього пункту не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, замовників Клієнта та/або інших третіх осіб". Відповідно до Заявки № LCL 1148 від 21.06.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу до Договору № 140623П від 14.06.2023 на загальну суму 40 634,13 грн складено рахунок-фактуру № 4509779 від 26.09.2023 на загальну суму 40 634,13 грн., з яких: вартість морського перевезення вантажу за межами державного кордону України 10 712,60 грн, вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України 10 111,40 грн, транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 2 793,03 грн, міжнародне автоперевезення по території України 15 167,10 грн, послуги експедитора 1 541,67 грн, сума ПДВ - 308,33 грн. Вказаний рахунок на суму 40 634,13 грн було оплачено позивачем 05.10.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1095, завіреною безпосередньо печаткою та підписом посадової особи Акціонерного банку «Південний». Довідкою про транспортні витрати від 26.09.2023 № 407065 підтверджено, що вартість міжнародного морського перевезення вантажу по маршруту Ціндао-Гданськ-Прушкув становить 10 712,60 грн. Вартість міжнародного перевезення вантажу в а/т: НОМЕР_2 за межами державного кордону до п/п ПП Ягодин (Україна) 10 111,40 грн. Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи 1000 грн) 2 793,03 грн. По території України до міста Кременчук (Україна) 15 167,10 грн. Отже, надані послуги, їх вартість, є погодженими та підтвердженими згідно з чинним законодавством України та умовами зазначеного договору. Колегія суддів враховує, що відповідно до вказаної довідки вартість міжнародного перевезення вантажу по маршруту Ціндао-Гданськ-Прушкув ПП Ягодин (Україна) складає 23 617,03 грн, що відповідає вартості транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску "Ягодин", з усіма складовими, яка була включена позивачем до розрахунку митної вартості за першим методом за митною декларацією № 23UA100160237605U8 від 29.09.2023. Отже, позивач, визначаючи митну вартість декларованого товару, включив до її складу вартість транспортно-експедиційних послуг, понесених у зв`язку з доставленням товару з порту Ціндао до території України. При цьому, у контролюючого органу з приводу невірного визначення їх розміру будь-які зауваження були відсутні. Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, рахунків, накладних тощо, виданих суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем 08.11.2023 додаткових документах на підтвердження заявленого розміру понесених позивачем витрат на транспортування товару з порту Ціндао до ПП Ягодин (Україна), у тому числі і щодо маршруту, за яким поставлявся товар на митну територію України. Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано. Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших. Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган. Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування за ініціативою експедитора, вимога митного органу про надання таких додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною. Посилання митного органу на переміщення оцінюваних товарів до порту вивантаження Gdansk в контейнері № SUDU7853365 та доставку товару відповідно до автотранспортної накладної (CMR) від 26.09.2023 № 8680 транспортним засобом, за обставин завантаження товару згідно CMR від 26.09.2023 № 8680 у м. Pruzkow (PL) не спростовують достовірності заявлених позивачем витрат на транспортування у складі митної вартості товару, оскільки поставка товару за вищевказаним маршрутом здійснювалася, як за допомогою морських перевезень, так і автотранспорту, що знайшло своє відображення у наданих позивачем до митного органу документах, які узгоджуються між собою за змістом, кількісними та вартісними показниками та у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації. В контексті спірних правовідносин доцільно вказати, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура, надана позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14. Не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи і доводи контролюючого органу щодо відсутності доказів оплати перевезення та доставки вантажу. Колегією суддів встановлено, що 08.11.2023 позивачем в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України було надано рахунок-фактуру № 4509779 від 26.09.2023 від ТОВ "Транслогістик-ЮА" та платіжну інструкцію № 1095 від 05.10.2023, яка підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг у повному обсязі. Посилання апелянта на ненадання на момент митного оформлення банківських платіжних документів оплати вартості фрахту в порту призначення за наявності у розпорядженні банківських платіжних документів, що стосується товару № 21 від 20.06.2023 та товару № 22 від 21.06.2023, довідки про транспортні витрати за вих. № 407065 від 26.09.2023, яка містить вартість морського перевезення вантажу за маршрутом Ціндао-Гданськ-Прушкув (10 712,60 грн) транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України (у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи - 1000 грн) (2 793, 03 грн) не є підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару. За таких обставин, посилання митного органу на ненадання доказів оплати послуг за договором № 14062ЗП від 14.06.2023 є такими, що спростовані під час апеляційного перегляду справи. Колегія суддів вважає застосовними до цієї справи і висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.04.2018 по справі № 804/4680/16, відповідно до яких під час розгляду справ про коригування митної вартості неодноразово висловлювались правові позиції щодо умов оплати за товар. Зокрема, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови розрахунків між сторонами безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не є підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідачем відкориговано митну вартість за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в митній декларації від 02.10.2023 № 100390/2023/714305 із розрахунку 3,76 дол. США/кг х 2220 кг (вага в чистому вигляді імпортованого товару позивачем) х 36,5686 (курс долара), що дорівнює сумі для оподаткування 305 245, 42 грн. Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Разом з цим, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості, відповідач лише послався на МД 02.10.2023 № 100390/2023/714305, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не вказуючи при цьому виробника товару, характеристику товара, умови поставки, торгівельну марку, обсяг поставки, країну походження та дату поставки. Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Натомість, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач не надав пояснення щодо коригувань на обсяг партії, не навів жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не наведено технічні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише зазначених вище відомостей неможлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію. Таким чином, відповідач не довів неможливість застосування методів «а» - за ціною договору щодо ідентичних товарів і «б» - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Обставин на підтвердження неможливості застосування вказаних методів визначення митної вартості товару відповідач не навів під час розгляду даної справи ані в суді першої, ані апеляційної інстанції. Висновки ж Верховного Суду, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, зроблені у справах за неподібних правовідносин. Так, дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору у справах, наведених відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених відповідачем справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами МК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Більше того, аналіз висновку суду першої інстанції у цій справі та в наведених скаржником рішеннях КАС ВС свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100160/2023/000008/1 від 03.10.2023. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100160/2023/000008/1 від 03.10.2023, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Колегія суддів зазначає, що зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2023/000284 від 03.10.2023 вбачається, що остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості. Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000284 від 03.10.2023, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню. Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 по справі № 440/18190/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова