Постанова Київський апеляційний суд № 753/10306/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8756/2024 Доповідач - Ратнікова В.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 753/10306/23 23 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Константинова Олексія Геннадійовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шаповалової К.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в : У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначала, що шлюб між нею та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 25.10.2008 року відділом ЗАГС Малоярославецької районного адміністрації муніципального району «Малоярославецький район» Калузької області, актовий запис № 572, рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/19255/17 від 15.02.2018 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 вересня 2020 року. Зазначала, що дитина проживає з нею, піклуванням про дитину та її вихованням займається вона, однак їй самостійно важко забезпечувати належний та всебічний розвиток дитини. З урахуванням викладеного, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з заявою. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 20 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Константинов Олексій Геннадійович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що ознайомившись із рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ні ухвали про відкриття провадження у справі, ні позовної заяви з додатками відповідач не отримував, так як вони направлялися Дарницьким районним судом міста Києва на колишню адресу місця проживання апелянта, а тому апелянт був позбавлений можливості подати відзивна позовну заяву з відповідними доказами, що у подальшому, на думку апелянта, призвело до неправильного тлумачення обставин справи та прийняття оскаржуваного рішення. Вказує на те, що 25 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та позивачкою було укладено шлюб. Від вказаного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м.Києві було зроблено відповідний актовий запис № 318. 15 лютого 2018 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/19255/17 шлюб між сторонами розірвано. 01 червня 2019 року між апелянтом та ОСОБА_4 (в подальшому ОСОБА_4 ) було укладено шлюб, про що Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області зроблено відповідний актовий запис №

94. Зазначає, що від вказаного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану було зроблено відповідний актовий запис № 3055. Посилається на те, що фактично на утриманні у апелянта перебуває ще одна дитина, яка також потребує матеріального утримання та виконання ним батьківських обов'язків, а оскільки апелянт не отримував ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/10306/23 про відкриття позовного провадження та самої позовної заяви з додатками, він був позбавлений можливості подати зазначені докази разом із відзивом, що у подальшому призвело до не врахування усіх обставин справи та прийняття оскаржуваного рішення по справі № 753/10306/23. Апелянт вважає, що з урахуванням того, що на його утриманні перебуває син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти, що підлягають стягненню на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , вважає мають бути визначені у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача , але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме - з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, просив суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 16 квітня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Сікача Олександра Миколайовича надійшов відзив на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві представник позивачки зазначає, що після розірвання шлюбу позивачки та відповідача, останній жодним чином не допомагав позивачці утримувати їх спільного сина у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання сина на підставі рішення суду. 12 лютого 2024 року державним виконавцем Дарницького ВДВС у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів з відповідача на підставі оскаржуваного рішення. Зазначає, що згідно відповіді на запит з Державної податкової служби, відповідач за 4 квартал 2023 року отримав наступні доходи: 1) ТОВ «ВЮРТ-Україна» нарахований дохід у сумі 130 000, 14 грн. (сума утриманого податку 23 409, 75 грн.); 2) АТ «Універсал Банк» нарахований дохід у розмірі 729,44 грн.(сума утриманого податку 131, 31 грн; 3)ТОВ «СМАРТ БІЗНЕС БЮРО» нарахований дохід у розмірі 20 100 грн. ( сума утриманого податку 3 618 грн.). Також згідно інформації за 4 квартал 2023 року згідно Податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи отримав дохід у розмірі 99 060, 85 грн. Тобто, згідно вказаної довідки Державної податкової служби України відповідач за 4 квартал 2023 року отримав загальний дохід у розмірі 217 832,33 грн. З урахуванням викладеного, сторона позивача вважає, що апелянт, має дохід, що перевищує середній дохід по м. Києву, а тому сплата ним аліментів у розмірі частки від доходу не погіршить його матеріальне становище та не призведе до неможливості утримувати і забезпечувати потреби іншої дитини. Щодо стягнення витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, сторона позивача вважає, що, враховуючи час витрачений на надання правничої допомоги у такій нескладній справі, об'єм фактичної роботи є значно завищеним, а тому, у випадку задоволення апеляційної скарги, просили суд зменшити витрати на правничу допомогу. Відповідно до п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/19255/17 від 15 лютого 2018 року шлюб, зареєстрований 25 жовтня 2008 року Відділом ЗАГС Малоярославецької районної адміністрації муніципального району «Малоярославецький район» Калузької області (росія), актовий запис № 572, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано ( а.с. 10-11). Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ( а.с. 12). 01 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 ( а.с. 61). ІНФОРМАЦІЯ_4 від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ( а.с. 62). 12 лютого 2024 року на підставі виконавчого листа № 753/10306/23, виданого 26 січня 2024 року Дарницьким районним судом міста Києва, головним державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ Ушенко Юлією Петрівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74130557. Згідно відповіді на запит № 19567778 від 14.03.2024 року Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Державною податковою службою України надано відповідь про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників-фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником-фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником-фізичною особою-підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку-фізичної особи- підприємця з якої вбачається, що відповідач (інформацію надано за РНОКПП боржника НОМЕР_4 ),за 4 квартал 2023 року отримав наступні доходи: 1) ТОВ «ВЮРТ-Україна» нарахований дохід у сумі 130 000, 14 грн. (сума утриманого податку 23 409, 75 грн.); 2) АТ «Універсал Банк» нарахований дохід у розмірі 729,44 грн.(сума утриманого податку 131, 31 грн; 3) ТОВ «СМАРТ БІЗНЕС БЮРО» нарахований дохід у розмірі 20 100 грн. ( сума утриманого податку 3 618 грн.). За 4 квартал 2023 року згідно Податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи отримав дохід у розмірі 99 060, 85 грн. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку. Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 грн. Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду. Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення аліментів, позивачка ОСОБА_2 зазначала, що їх спільна з відповідачем дитина-син ОСОБА_3 проживає з нею, піклуванням та вихованням сина займається вона, однак їй самостійно важко забезпечувати належний та всебічний розвиток дитини, а тому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з заявою. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції посилався на те, що з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітнього ОСОБА_3 , враховуючи вік дитини, працездатний вік відповідача, відсутність у нього на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків (протилежного суду не доведено), такий розмір аліментів є обгрунтованим. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як вбачається із ч.3 ст12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції та, звертаючись до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ні копії ухвали про відкриття провадження у справі, ні копії позовної заяви з додатками відповідач не отримував, так як вони йому направлялися Дарницьким районним судом міста Києва на колишню адресу місця його проживання, де він на даний час не проживає, а тому він був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву з відповідними доказами, що у подальшому призвело до неправильного встановлення судом дійсних обставин справи та прийняття помилкового рішення при визначенні розміру аліментів. Як вбачається із матеріалів справи, дійсно ухвала суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками кілька разів направлялися на адресу відповідача, зазначену позивачкою при поданні позовної заяви, а саме: АДРЕСА_1 , та на адресу вказану у довідці про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи- АДРЕСА_2 , однак, на адресу суду повернулися конверти з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому доводи відповідача про неотримання ним вказаних документів є обгрунтованими. На підтвердження своїх доводів про визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 1/6 частині з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, відповідач надав суду копію свідоцтво про народження у нього ще однієї дитини від шлюбу з ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначав, що він має в рівній мірі приймати участь в утриманні обох своїх дітей. Відповідно до вимог статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частини третя статті 182 СК України). Згідно із вимогами статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. З урахуванням того, що при ухваленні оскаржуваного рішення у розпорядженні суду першої інстанції не було відомостей про народження у відповідача другої дитини- ОСОБА_6 від іншого шлюбу, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, не міг врахувати вказану істотну обставину та надані на її підтвердження докази та надати їм належну оцінку. На переконання колегії суддів, встановлена та підтверджена належним доказом обставина перебування на утриманні відповідача ще однієї дтини- сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є важливим критерієм для визначення розміру аліментних зобов'язань відповідача. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про неповноту дослідження судом першої інстанції доказів при визначенні розміру аліментів на утримання дітей є обґрунтованими. В апеляційній скарзі відповідач зазначив про свою спроможність сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку. З урахуванням зазначених вище норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановлених дійсних обставин справи на підставі належних та достовірних доказів, стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів іншої дитини,колегія суддів приходить до висновку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову- з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційний суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі апелянт просив суд також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. На підтвердження понесених витрат сторона апелянта надала до суду апеляційної інстанції документи, а саме: договір № 14-02/2024 про надання правової допомоги від 14 лютого 2024 року; додаткову угоду №1 до договору №14-02/2024 про надання правової допомоги від 14 лютого 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 20 лютого 2024 року; звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 20 лютого 2024 року; копію квитанції до платіжної інструкції, згідно якої ОСОБА_7 здійснив перерахування коштів на користь АБ «Костантинов і партнери» у розмірі 15 000 грн. згідно додаткової угоди №1 від 14 лютого 2024 року до договору №14-02/2024 про надання правової допомоги від 14 лютого 2024 року. У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача зазначала, що розмір заявленої апелянтом вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у сумі 15 000 грн. є значно завищеним, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у такій незначній по складності справі та об'єму фактичної роботи. Представник позивачки просив суд при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивачки на користь відповідача, врахувати висновки, викладені у постановах Верховного суду у справі № 905/1795/18, №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до вимог ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Аналізуючи подані представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Константиновим Олексієм Геннадійовичем докази щодо понесених відповідачем витрат на правову допомогу та доводи заперечень, поданих представником позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доведеними, обґрунтованими та співмірними складності справи та об`єму виконаної адвокатом роботи є витрати на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача, у розмірі 5 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 141, 150, 155, 181, 182 СК України, ст.ст. 12, 77-79, 80,81, 133, 137, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Константинова Олексія Геннадійовича задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: