Ухвала КЦС ВС № 372/1561/23

УХВАЛА 24 травня 2024 року м. Київ справа № 372/1561/23 провадження № 61-6977ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту, ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через підсистему Електронний Суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року. Питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено з огляду на наступне. І. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, у квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до судуз позовом до ОСОБА_4 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. з вимогами: 1) визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої станом на 06 квітня 2023 року становить 10 561 729 грн 47 коп; 2) визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої станом на 06 квітня 2023 року становить 10 561 729 грн 47 коп; 3) виключити з опису 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 4) зняти арешт з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. № 71081214 від 20 лютого 2023 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_4 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року скасовано. Позовну заяву ОСОБА_3 задоволено: 1) визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; 2) визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; 3) виключено з опису належну ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; 4) знято арешт, з належної ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. № 71081214 від 20 лютого 2023 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_4 . В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В касаційній скарзі заявник просить Верховний Суд скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, залишивши в цій частині в силі рішення суду першої інстанції Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00 грн. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073, 60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420, 00 грн). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Вартість оспорюваного житлового будинку АДРЕСА_1 складає 21 123 459, 00 грн. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характер (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»). Таким чином, заявником має бути сплачено судовий збір за дві вимоги майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру. Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»). З урахуванням зазначеного вище, при поданні касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 46 379, 52 грн ((13 420,00 х 200% х 2)+ (2 684, 00 х 0,4 х 2 х 200%)) х 0,8. До касаційної скарги долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 24 513, 84 грн. Таким чином, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 21 865, 68 грн (46 379,52 - 24 513, 84). Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку -

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. ІІ. Крім того, у порушення вимог статті 392 ЦПК України заявником не дотримано вимог щодо змісту касаційної скарги. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як на підставу касаційного оскарження представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що судом апеляційної інстанції не було застосовано висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними. Натомість заявник не конкретизує, щодо застосування яких саме норм права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Верховний Суд роз`яснює заявнику, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним. Саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, без його обґрунтування, не свідчить про невиконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо належного обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тобто, вищевказана підстава касаційного оскарження не обґрунтована належним чином, а виключно посилання на підставу касаційного оскарження не є належним виконанням вимог статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги. Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали та уточненням обґрунтування касаційної скарги, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа у підсистемі Електронний суд заявникові необхідно надати докази надсилання уточненої касаційної скарги на адресу інших учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. Ю. Гулейков