Постанова 4811 № 464/7067/23

Справа № 464/7067/23 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю. Провадження № 22-ц/811/497/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 січня 2024 року в складі судді Горбань О.Ю. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,- встановив: У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, просив про стягнення з відповідача аліментів на його утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення навчання або до досягнення ним 23 років за умови, що він буде навчатись. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є його батьком. Відповідно до рішення Сихівського районного суду м.Львова від 05.10.2005 з відповідача стягувались на користь матері аліменти на його утримання, із досягненням повноліття, аліменти не стягуються. На даний час навчається на 3-му курсі Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Національного університету Львівська політехніка». Вказує, що навчається на платній основі денної форми навчання, не працює, потребує матеріальної допомоги. Зазначає, що матеріальне становище його матері не дозволяє в повній мірі оплачувати навчання, вартість якого становить 15000 грн. Вважає, що відповідач має змогу матеріально допомагати йому, оскільки працює, тому просить позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову 17.10.2023 і до закінчення ОСОБА_2 навчання у відокремленому структурному підрозділі «Технологічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка», але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку. В решті вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен врахувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Суд не взяв до уваги доводи відповідача про перебування у шлюбі з іншою жінкою, з якою є двоє неповнолітніх дітей, а також перебування на утриманні батьків з інвалідністю. Вважає, що не підтверджено подання позову сином ОСОБА_2 та не підтверджено повноваження адвоката Пигель Л.І. на представництво його інтересів при подачі позову та під час судового розгляду. Зазначає, що ще до досягнення повноліття, син ОСОБА_3 виїхав у Норвегію та назад не повертався, проживає поряд із столицею цієї держави м. Осло (район 50 км), тому просив позовну заяву залишити без руху, оскільки вважає, що син не уповноважував адвоката Пигель Л.І. на подання відповідного позову. Вважає, що позов поданий за дорученням колишньої дружини, матері позивача, яка хоче отримувати аліменти. Заперечує доводи про те, що не спілкувався із сином та не допомагав йому, також зазначає, що совість не дозволяє йому платити аліменти сину, який замість того, щоб бути у скрутні часи в Україні, поїхав за кордон, де отримує допомогу від іноземної держави та ще бажає отримувати аліменти у такому значному розмірі, оскільки заробітна плата апелянта становить 60000,00 грн. В апеляційній скарзі апелянт наводить усю хронологію розгляду справи (судових засідань), а також зазначає, що суд упереджено віднісся до нього, оскільки відмовив у задоволенні його клопотання, натомість безпідставно задовольнив клопотання адвоката Пигель Л.І. Покликається на те, що суд першої інстанції не вирішив клопотання від 24.11.2023 про залишення позову без руху та не постановив відповідної ухвали. Стверджує, що секретарем судового засідання були внесені недостовірні відомості у протокол від 10.10.2024. Просить витребувати від відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж «Національного університету «Львівська політехніка» інформацію чи є ОСОБА_2 студентом цього навчального закладу, якщо так, то на якій формі навчається, яку спеціальність здобуває та коли закінчує навчання. Звертає на подання позивачем різних редакції позовних заяв та порушення вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Також стороною позивача не долучено доказів відвідування сином занять, здачу іспитів та оплати за навчання, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Заперечуючи позовні вимоги просить врахувати копії електронного листуванні із сином, а також ухилення його від свого обов`язку в майбутньому щодо захисту Батьківщини, шляхом виїзду за межі України. Будучи відсутнім в Україні, очевидним є те, що позивач не відвідує навчання у відповідному закладі та не може навчатися на денній формі навчання. Крім цього, просячи про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, позивач не повідомляє у який спосіб та у якому розмірі при стягненні з відповідача 13000,00 грн за відповідної частки, утримання йому надаватиметься матір`ю. Вважає, що визначивши аліменти у відповідному розмірі суд не врахував участі матері в утриманні позивача, а увесь тягар по утриманні поклав на відповідача. Покликання суду на відповідну судову практику не може застосовуватися до даної справи, оскільки такі є різними. Також просить про витребування інформації про виїзд позивача за межі України та в`їзд на територію України ОСОБА_2 . Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 січня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 20.05.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні такої. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення аліментів, розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і місце розгляду справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, місцевий суд виходив з того, що позивач ОСОБА_2 після досягнення повноліття продовжує навчатись на денній формі навчання, у зв`язку з чим об`єктивно потребує матеріальної допомоги від своїх батьків. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 є сином відповідача, на день звернення до суду досяг повноліття, успішно склав сесію, продовжує навчатися, є студентом 4 курсу денної форми навчання, що позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги, а відповідач, стан здоров`я котрого є задовільний, є працездатною особою та має можливість і обов`язок забезпечувати утримання сина, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь повнолітнього позивача, який продовжує навчання. Також суд врахував, що оплату за навчання здійснює мати позивача, що неоспорюється відповідачем. Доводи відповідача про перебування у шлюбі з іншою жінкою, з якою має двох неповнолітніх дітей, наявність на утриманні батьків з інвалідністю, не заслуговують на увагу суду і не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку батька надавати допомогу повнолітній дитині, котра навчається на денній формі навчання і позбавлена можливості працювати та утримувати себе самостійно. При цьому, будь які докази, які б підтверджували те, що позивач отримує соціальну допомогу від іноземної держави суду не надано. З урахуванням встановлених обставин справи, обов`язку кожного із батьків утримувати повнолітню дитину на період навчання, наявність на утриманні відповідача неповнолітніх дітей та батьків з інвалідністю, суд прийшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на його утримання на час навчання, починаючи з часу звернення позивача до суду з даним позовом, при цьому вказав, що розмір аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення ним навчання, є завищеним, тому стягнув 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що відповідатиме вимогам закону та зможе забезпечувати частину потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а також не призведе до критичного погіршення забезпеченості відповідача. Суд також виходив з того, що поряд з аналогічним обов`язком матері брати рівнозначну фінансову участь в утриманні ОСОБА_2 , таке утримання буде достатнім для забезпечення належного матеріального становища повнолітнього сина, який навчається. Крім цього, суд стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого. Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина. Так, відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Як роз`яснено в абзаці 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Таким чином, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання, передбачають обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року по справі №6-1296цс15. Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч. 2 ст. 200 СК України). Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. Обставини за яких тягар утримання повнолітніх дітей у зв`язку з їх навчанням лежить виключно на одному із батьків є порушенням закону. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5). Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_1 та матір позивача ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі до 09.03.2006 (а.с. 6) 25.05.2023 позивач ОСОБА_2 досяг повноліття. При цьому, згідно із додатковим договором № 40 від 15.02.2023 та довідки № 947 від 26.06.2023, ОСОБА_2 навчається на третьому курсі Відокремленого структурного підрозділу «Техногологічний фаховий коледж Національного університету Львівська політехніка», денна форма навчання. Термін навчання з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року. Форма фінансування: за кошти фізичної особи. Загальна вартість освітньої послуги становить 53750,00 грн з розрахунку 15000,00 грн за навчальний рік (а.с.7, 8). З довідки № 186 від 14.12.2023 вбачається, що ОСОБА_2 є студентом 4 курсу денної форми навчання (а.с. 73). Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 05.10.2005 з відповідача стягувались на користь матері позивача аліменти на його утримання у розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше одного неоподатковваного мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 05.09.2005 і до його повноліття, із досягненням повноліття, аліменти не стягуються. Звертаючись з позовними вимогами ОСОБА_2 вказує, що на даний час навчається на платній основі денної форми навчання на 3-му курсі Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Національного університету Львівська політехніка», не працює, потребує матеріальної допомоги, матеріальне становище його матері не дозволяє в повній мірі оплачувати навчання, вартість якого становить 15000 грн., при цьому, відповідач має змогу матеріально допомагати йому, оскільки працює. Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів виходить із рівного обов`язку батьків перед дітьми. В свою чергу, беззаперечним є те, що у зв`язку з навчанням син сторін потребує матеріальних витрат (придбання підручників та інших матеріалів для навчання, забезпечення певного рівня дозвілля та культурного розвитку), розмір яких (витрат) попри зазначене, стороною позивача не вказаний та жодним чином не підтверджений. Поряд з цим, обставини, що позивач ОСОБА_2 після досягнення повноліття продовжує навчатись на денній формі навчання, у зв`язку з чим об`єктивно потребує матеріальної допомоги від своїх батьків є очевидними та встановленими, відтак в цій частині колегія суддів погоджується з відповідним висновком місцевого суду. Крім цього, у зв`язку з навчанням на денній, контрактній формі, відсутність на момент навчання у ОСОБА_2 особистих коштів у вигляді стипендії є беззаперечним, будь яких доходів презюмується. У цьому контексті колегії суддів враховує, що розглядаючи даний спір суд першої інстанції врахував актуальну інформацію, а саме довідку № 186 від 14.12.2023 про те, що ОСОБА_2 є студентом 4 курсу денної форми навчання, відтак підстави для задоволення відповідного клопотання відповідача про витребування інформації чи є ОСОБА_2 студентом цього навчального закладу, відсутні. Більше того, відповідач як батько не позбавлений права самостійно звернутися до адміністрації відповідного навчального закладу з вимогою повідомити необхідну йому інформацію стосовно навчання та успішності його сина, доказів неможливості отриманні такої інформації відповідач не надав. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів визначені статтею 182 СК України. Зокрема, колегія суддів враховує вік відповідача та його можливість та здатність працювати, відсутність з цього приводу будь яких медичних проти показів, наявність у платника аліментів інших дітей. Так, згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрував 02.06.2007 шлюб із ОСОБА_6 (а.с. 51). Від цього шлюбу у відповідача народилося двоє синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 52-53). Також, відповідачем долучено до матеріалів справи докази встановлення інвалідності його батькам, а також інвалідності батьку його дружини ОСОБА_9 (а.с. 54-56). Поряд з цим, колегія суддів погоджується із тим, що такі обставини навіть у сукупності не можуть виключити обов`язок відповідача надавати допомогу своєму синові, який продовжує навчання за умови можливості надання такої. У матеріалах справи наявна Довідка від 02.02.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 та копія посвідчення серія НОМЕР_4 від 06.06.2022 (а.с. 118, 132). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що при визначенні розміру аліментів, судом першої інстанції не у повній мірі враховано матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього на утриманні інших осіб, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на обох батьків. Таким чином, колегія суддів не може погодитися із розміром частки, яку стягнув суд в якості аліментів з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову 17.10.2023 і до закінчення ОСОБА_2 навчання. Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить - 2684 гривні. У 2024 році такий показник є вищим. Як вже вказувалося, при визначенні розміру аліментів суд враховує обов`язок обох батьків, поряд з цим, зазначені обставини залишилися невстановленими судом першої інстанції. Виходячи із визначеної судом частки аліментів (1/6) та доходу відповідача, аліменти на повнолітнього сина становитимуть не менше 10000,00 грн., без врахування утримання, яке також зобов`язана надавати його матір. Враховуючи все зазначене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів необхідно визначити у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, і такі будуть обґрунтованими, з врахуванням справедливості та рівності прав та обов`язків батьків, можливості мінімального покращення становища сина сторін, що свідчить про необхідність зміни оскаржуваного рішення в цій частині, а відтак часткову підставність доводів апеляційної скарги. В свою чергу, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Таким чином, попри необхідність та наявність у спірних правовідносинах відповідних обставин, таких як повноліття дитини, можливість батьків надавати відповідну допомогу дитині, яка досягла повноліття, ключовим для стягнення аліментів на користь дитини, яка продовжує навчання, є власне відповідний період у її житті, який свідчить про навчання у вищому навчальному закладі. Таким чином, враховуючи, що на час звернення до суду ОСОБА_2 навчався у вищому навчальному закладі колегія суддів вважає за можливе стверджувати про право останнього на аліменти. Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів також враховує те, що відповідний обов`язок відповідача не стосується часу, який минув після досягнення повноліття позивачем до часу подання ним позову та у разі завершення навчання у червні 2024 року не матиме значення на майбутнє. Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно відкриття провадження у справі, залишення позову без руху, то такі повноваження є дискреційними та належать виключно суду у провадженні якого перебуває справа. При цьому, будь які доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позову в цілому, чи порушення судом першої інстанції відповідних процесуальних норм, зокрема, не вирішення відповідних клопотань, про помилковість висновків суду щодо суті спору не свідчать та підстав для протилежного висновку не дають. Твердження, що секретарем судового засідання були внесені недостовірні відомості у протокол від 10.10.2024 колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки відповідач не був позбавлений подати відповідні зауваження на такий відповідно до ст. 249 ЦПК України. Крім цього, відсутність в Україні не може бути очевидним підтвердженням того, що позивач не відвідує навчання у відповідному закладі та не може навчатися на денній формі навчання, оскільки навчальний процес може відбуватися онлайн, відтак і інформація про виїзд позивача за межі України та в`їзд на територію України не є такою, що впливає на спірні правовідносини. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підстави для розподілу судових витрат за розгляд апеляційної скарги, відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 січня 2024 рокузмінити, зменшивши розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 з 1/6 до 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову 17.10.2023 і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку. У решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 травня 2024 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк