Постанова 4814 № 621/400/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 621/400/20 Номер провадження 22-ц/814/132/24Головуючий у 1-й інстанції Шахова В.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дорош А.І., Дряниця Ю.В., секретар Стеценко В.С., з участю прокурора ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року, постановлене суддею Шаховим В.В., у справі за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 , третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки, в с т а н о в и в: 14.02.2020 заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашина О.Ю. звернулася в суд із указаним позовом у порядку статті 56 ЦПК України, у якому просить: - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.11.2015 №3455-СГ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва; - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.12.2015 №4755-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 для індивідуального садівництва; - скасувати запис №13894447 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 від 28.03.2016 за рішенням №28963173 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Прохоренко С.В. за ОСОБА_3 ; - зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку із кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 площею 0,06 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси». В обґрунтування вимог позову зазначає, що Указом Президента України №1047/2004 від 06.09.2004 на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області створено НПП «Гомільшанські ліси», який підпорядковано Державному комітету лісового господарства України. Площу НПП «Гомільшанські ліси» установлено в розмірі 14 314,8 га, у тому числі 3 377,3 га земель, які мають бути надані у постійне користування НПП «Гомільшанські ліси», та 10 937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Оскільки проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо НПП «Гомільшанські ліси» не розроблений та не затверджений, його межі в натурі не встановлені, то його межі визначаються відповідно до проекту створення, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.11.2011 №478. Водночас, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3455-СГ від 16.11.2015 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га із цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва. У подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4755-СГ від 23.12.2015 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, та передано йому у власність земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 для ведення індивідуального садівництва. На підставі зазначених наказів державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Прохоренко С.В. 28.03.2016 прийнято рішення №28963173 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності №13894447. Під час розгляду заяви ОСОБА_3 про надання йому земельної ділянки матеріали щодо направлення Управлінням до Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області листа з проханням надати позицію щодо можливості надання Головним управлінням дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі яких земельна ділянка може бути передана у власність (користування), а також перевірити її бажане місце розташування на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, - відсутні. Листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації №05.02-16-4898 від 30.09.2014 до ГУ Держземагентства у Харківській області направлявся перелік наявних картографічних даних по територіям та об`єктам природно-заповідного фонду області станом на 30.09.2014, включено із НПП «Гомільшанські ліси». Усупереч викладеному, органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території парку, не зазначено. Крім цього, відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської ОДА №04.01-22-218 від 21.01.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 з урахуванням «Проекту створення НПП «Гомільшанські ліси» та «Проекту організації території НПП «Гомільшанські ліси», - знаходиться в господарській зоні парку. На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкта природно-заповідного фонду України, надання її у власність громадянину для ведення індивідуального садівництва, необхідною умовою було погодження Департаментом екології та природних ресурсів Харківської ОДА відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, проект землеустрою щодо формування та відведення у власність вказаної земельної ділянки для погодження не надходив та не погоджувався. При цьому, уповноваженим органом не приймалося рішення щодо визначення категорії та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, з урахуванням її знаходження на території НПП «Гомільшанські ліси». Тоді як статус відповідної території, як належної до земель природно-заповідного фонду підтверджується наявністю охоронного зобов`язання у об`єкта природно-заповідного фонду, яке оформлене центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища. До того ж, повноваження в частині зміни меж національних природних парків за законом належать виключно Президенту України. Зазначає, що передача спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у власність відповідачу призвела до порушення цілісності земель НПП «Гомільшанські ліси», фактичної зміни меж парку в частині їх зменшення, що створює загрозу його існування. Зазначені порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів. Землі, які відповідно до проекту створення входять в межі НПП «Гомільшанські ліси», є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну. Тоді як ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Наголошує, що НПП «Гомільшанські ліси» є власністю держави та об`єктом з особливим режимом ведення діяльності, а використання природних ресурсів на земельній ділянці вочевидь його порушуватиме. Пред`явлення цього позову спрямоване на відновлення порушеного права держави на землі природно-заповідного фонду, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями природно-заповідного фонду у встановлений законом спосіб. Щодо строку звернення до суду вказав, що позивачам, в інтересах яких пред`явлено позов, стало відомо про порушення своїх прав та законних інтересів саме під час досудового розслідування кримінального провадження №42019220000000727 від 15.11.2019 після отримання відповідних документів від ГУ Держгеокадастру у Харківській області та інформації Департаменту екології та природних ресурсів Харківської ОДА у січні 2020 року та повідомлення прокуратури. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 26.10.2021 позовні вимоги заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, НПП «Гомільшанські ліси» до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.11.2015 №3455-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ-01.05). Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.12.2015 №4755-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_3 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ-01.05), розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) для індивідуального садівництва. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис №13894447 про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0792 державного реєстратора Зміївського районного управління юстиції Прохоренко С.В. за ОСОБА_3 ; Зобов`язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку із кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 площею 0,06 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси». Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 на користь прокуратури Харківської області судовий збір по 4204,00 грн. з кожного. При постановленні рішення районний суд виходив із підстав доведеності факту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду на підставі доказів, які в ході судового розгляду відповідачами не спростовані; відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідач ГУ Держгеокадастру у Харківській області оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до складу територій національних природних парків можуть включатися різні категорії земель (в тому числі, і землі житлової та громадської забудови, рекреаційного, лісогосподарського, сільськогосподарського призначення та інші) і різних форм власності, що не свідчить про зміну меж парку. Відтак, висновки районного суду про те, що у зв`язку з наданням спірним наказом ГУ земельної ділянки у приватну власність відбулася зміна меж НПП «Гомільшанські ліси» є такими, що не відповідають вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, ст.ст.5, 20, 53-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Наголошує, що охоронне зобов`язання, надане ДП «Зміївське лісове господарство» не оформлено центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, а тому не може бути визнано достатнім доказом для підтвердження статусу всієї території, як належної до земель природно-заповідного фонду. Вважає висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна неналежним доказом, який ґрунтується на припущеннях, оскільки за відсутності встановлених меж НПП та координат поворотниx точок його земель, неможливе порівняння та дослідження знаходження координат сформованої спірної земельної ділянки в межаx парку. Так, з огляду на те, що здійснено дослідження перебування земельної ділянки в межах НПП на підставі проекту створення, а не проекту землеустрою, то такі відомості не можна вважати достовірними та такими, що підтверджують позовні вимоги прокурора. Доводить, що втручання держави у право добросовісного набувача ОСОБА_3 на мирне володіння майном не є виправданим. Тоді як прокурором не доведено підстав для скасування оспорюваних наказів і покладення на нього обов`язку повернути спірну земельну ділянку НПП, який не є ні її власником, ні законним користувачем. Також вважає не доведеним, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні парку, а потім вибула з власності/користування, а тому задоволення вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у відання держави в особі НПП суперечить чинному законодавству. При цьому належним способом захисту є подання віндикаційного позову, на який поширюються вимоги щодо позовної давності. Позовну давність пропущено, оскільки держава та безпосередньо парк могли довідатись про порушення прав з моменту прийняття оскаржуваних наказів та формування земельної ділянки у 2015 році. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 10.01.2022. 19.01.2022 НПП «Гомільшанські ліси» подав відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що наявні у справі докази є належними та достатніми для підтвердження факту розташування спірної земельної ділянки на території парку, а тому її передача у власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництвапризвела до зменшення меж НПП. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.02.2023 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.07.2023 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №554/10517/16-ц. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.01.2024 відновлено провадження у справі та призначено її до розгляду. 09.05.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання ГУ Держгеокадастру у Харківській області, за змістом якого просить провести судове засідання за відсутності представника управління, апеляційну скаргу задовольнити. 09.05.2024 НПП «Гомільшанські ліси» звернулося в суд із клопотанням про відкладення судового засідання з підстав зайнятості представника парку в іншому судовому засіданні. Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. У цій справі НПП «Гомільшанські ліси», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, поважність причин його неявки судом апеляційної інстанції не встановлена, оскільки зумовлена наданням переваги участі в іншій справі. При цьому, НПП «Гомільшанські ліси» реалізовано право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності представника парку та інших осіб, які не повідомили апеляційний суд про поважність причин своєї неявки, не призведе до порушення їх права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження. У суді апеляційної інстанції прокурор заперчив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обгрунтоване. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України від 06.09.2004 №1047/2004 «Про створення Національного природного парку «Гомільшанські ліси» з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини річки Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області Національний природний парк «Гомільшанські ліси» і підпорядковано його Державному комітету лісового господарства України, а також установлено площу земель Національного природного парку «Гомільшанські ліси» - 14 314,8 га, у тому числі 3 377,3 га земель, які мають бути надані йому у постійне користування та 10 937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатками. 10.01.2007 видано зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», створеного Указом Президента України від 06.09.2004 №1047/2004 в межах Зміївського району, Гомільшанського, Таранівського та Задонецького лісництва загальною площею 7 610,7 га. Зі змісту охоронного зобов`язання вбачається, що в зонах регульованої, стаціонарної рекреації та господарської забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території Національного природного парку «Гомільшанські ліси»./а.с.21-22 т.1/. 03.11.2015 відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області за зверненням ОСОБА_3 складено довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №01-15.1/657, з якої убачається наявність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,06 га./а.с.18 зворот т.1/. 03.11.2015 ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,0600 га із земель державної власності сільськогосподарських угідь (сіножаті), що розташована за межами населеного пункту с.Коропове на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області для подальшої передачі йому у власність. До заяви додав викопіювання з кадастрової карти (плану), на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформація про внесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем.); копія паспорту громадянина; копія ідентифікаційного коду./а.с.18 т.1/. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 16.11.2015 №3455-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області; орієнтовний розмір земельної ділянки 0,0600 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05)./а.с.16 т.1/ Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6302299242015 від 16.12.2015 убачається, що відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області зареєстровано земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 для індивідуального садівництва./а.с.19 т.1/ Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 23.12.2015 №4755-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_3 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05), розташованої за межами населених пунктів Задонецької сільської ради на території Зміївського району Харківської області; передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792, площею 0,0600 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05./а.с.17 т.1/. Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №196139896 від 13.01.2020 убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 площею 0,06 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, землі сільськогосподарського призначення, за адресою: Харківська область, Зміївський район, сільська рада Задонецька, належить ОСОБА_3 ; запис про право власності №13894447 від 24.03.2016; державну реєстрацію права власності проведено державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Прохоренко С.В., індексний номер рішення: 28963173 від 28.03.2016./а.с.15 т.1/. 15.11.2019 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019220000000727 за ч.2 ст.364 КК України, а саме: прокуратурою Харківської області в ході моніторингу відкритих джерел інформації, виявлено, що службовими особами ГУ Держгеокадастру у Харківській області протягом 2015-2017 років під виглядом земель сільськогосподарського призначення безоплатно, незаконно, всупереч вимогам ст.ст.20, 84, 122 ЗК України передано у власність громадян 406 земельні ділянки, загальною площею біля 200 га, що перебувають у межах НПП «Гомільшанські ліси» та відносяться до категорії земель природно-заповідного фонду. Земельні ділянки такої категорії забороняється передавати у приватну власність, змінити їх цільове призначення можливо лише у виключних випадках за погодженням Кабінету Міністрів України, що зроблено не було. Внаслідок таких неправомірних дій з власності держави неправомірно вийшли вказані земельні ділянки, чим державі спричинено матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, що є тяжкими наслідками./а.с.34 т.1/ 21.01.2020 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Чугуївської місцевої прокуратури з листом №04.01-22-218, яким повідомив, що за результатами аналізу графічних матеріалів проекту організації території НПП «Гомільшанські ліси», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів» було виявлено, що до господарської зони проекту входить ділянка, яку надано в приватну власність для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792, площею 0,06 га. Земельна ділянка знаходиться на території НПП «Гомільшанські ліси». Проект землеустрою щодо її відведення до Департаменту не надходив і не погоджувався./а.с.20-21 т.1/ 21.01.2020 НПП «Гомільшанські ліси» листом №02-36/35 звернувся до Чугуївської місцевої прокуратури з повідомленням про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 у господарській зоні парку, тобто на землях природно-заповідного фонду./а.с.32 т.1/. Статус Національного природного парку «Гомільшанські ліси» як об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо Указом Президента України від 06.09.2004 №1047/2004./а.с.31 т.1/ Державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, а також права постійного користування та прав оренди земельних ділянок НПП «Гомільшанські ліси» не проведено. Його межі не закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками. У зв`язку з чим проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території відсутні, що підтверджується листом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 24.12.2019 №4956/06-10. Інспекція не є розпорядником документів, які стосуються режиму використання та охорони заповідних об`єктів, а саме охоронних зобов`язань, положень про природно-заповідні території, проектів організацій./а.с.96-97 т.1/. 30.09.2014 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав інформацію на лист ГУ Держземагентства у Харківській області щодо проведення інвентаризації картографічних матеріалів, що знаходяться у департаменті та використовуються в повсякденній роботі, зокрема, схеми НПП «Гомільшанські ліси»./а.с.36 т.1/ 12.02.2020 Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав Чугуївській місцевій прокуратурі інформацію про те, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду./а.с.20 т.2/. Із висновку спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 відносно території НПП «Гомільшанські ліси» вбачається, що зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП «Гомільшанські ліси» (згідно меж проекту його створення). На основі розрахунку в ГІС площа земельної ділянки 0,060001 га./а.с.36-37 т.2/. 21.01.2020 прокуратурою повідомлено Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Державне агентство лісових ресурсів України, Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Національний природний парк «Гомільшанські ліси» про подання позову в інтересах держави./а.с.37 т.1/. Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 прийняті з порушенням норм закону, тому вони підлягають скасуванню, а також, як наслідок, підлягає скасуванню запис про проведену державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку із зобов`язанням відповідача повернути її у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси». Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав. За змістом позиці статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадпх верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №487/10128/14-ц від 12.06.2019, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина першастатті 19 ЗК України). Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Указом Президента України від 06.09.2004 за №1047/2004 «Про створення Національного природного парку «Гомільшанські ліси» з метою збереження, відтворення та раціонального використання особливо цінних природних комплексів долини річки Сіверського Донця, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, створено на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області НПП «Гомільшанські ліси». Згідно зістаттею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України). Статтею 7 Закону України "Про природно-повідний фонд України" (далі - Закон №2456-XII) передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Відповідно до статті 9 Закону №2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження (стаття 37 Закону №2456-XII). Згідно з частинами першою, другою статті 38 Закону №2456-XII на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав`яних газонів. Частиною п`ятою наведеної норми визначено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону №2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання. Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Частина перша статті 150 ЗК України відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду. Відповідно до частини другої наведеної норми, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад. Наведене сукупно свідчить, що землі природно-заповідного фонду, які перебувають у державній/комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із державної/комунальної власності був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина першастатті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій. Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на території НПП «Гомільшанські ліси» до фізичної особи відповідача не перейшло відповідне право. Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до парків-пам`яток садово-паркового мистецтва. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги (стаття 41 Конституції України), згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №483/448/20 від 28.09.2022. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі№554/10517/16-ц дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону №2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 перебуває в межах НПП «Гомільшанські ліси», що підтверджується проектом створення парку (долучено на диску), листом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації №04.01-22-218 від 21.01.2020, листом НПП «Гомільшанські ліси» від 21.01.2020 за №02-36/35, висновком Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Із наданих суду в електронній формі картографічних даних по НПП «Гомільшанські ліси», у яких визначене зонування та квартали парку, його структура, а також зі звіту спеціалістів у кримінальному провадженні вбачається визначення меж та координат цього парку. Тоді як статус НПП «Гомільшанські ліси», як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо відповідним Указом Президента України. Також, у матеріалах справи наявне охоронне зобов`язання за підписом начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, відповідно до якого передано під охорону землекористувачу (Державне підприємство «Зміївське лісове господарство») території площею 7 610,7 га, включені до складу частини території НПП «Гомільшанські ліси» без вилучення у землекористувача, у тому числі з розташованою спірною земельною ділянкою в його складі. Оформлення такого документу центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища підтверджує статус відповідних територій як належних до земель природно-заповідного фонду. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №910/11164/16 від 13.08.2019. Тоді як, проект землеустрою щодо формування та відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 не погоджувався з органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, що суперечить вимогам статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та свідчить про неправомірність набуття особою права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №371/463/17-ц від 21.10.2019. Суд першої інстанції, установивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, зокрема, в контексті того, що передача спірної земельної ділянки у власність громадянина для ведення індивідуального садівництва, з урахуванням того, що вона знаходиться у межах НПП, призвела до фактичної зміни його меж в частині зменшення, що відповідає позиції Верховного Суду у справі №575/462/21 від 06.07.2022. При цьому позивач довів належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах земель території НПП «Гомільшанські ліси», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі у приватну власність, а ведення індивідуального садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням НПП, оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані, тому правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо того, що у складі НПП можуть бути різні категорії земель і різних форм власності, а охоронне зобов`язання та висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна не підтверджують статусу території, як належної до земель природно-заповідного фонду судова колегія відхиляє, як безпідставні. Так, при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність рішення щодо визначення категорії та зміни цільового призначення з урахуванням її знаходження на території НПП не приймалось. Оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду. Натомість, висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна сформований на основі загальнодоступної картографічної інформації та визначених умовних меж НПП «Гомільшанські ліси», і підстав вважати його неналежним доказом колегія суддів не вбачає. Посилання ГУ Держгеокадастру у Харківській області на те, що знаходження спірної земельної ділянки в межах парку можна встановити лише на підставі висновку експерта за наявності встановлених в натурі меж парку, є безпідставними, оскільки до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, та з клопотанням про призначення експертизи в справі відповідач до суду не звертався, а отже за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне застосувати позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі №554/10517/16-ц від 20.06.2023, за змістом якої зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням закону потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому за таких умовнегаторнийпозов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику (пункти 7.29-7.30). Оскаржувані рішення управління щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження його проекту, видані одним відповідачем у цій справі в інтересах іншого відповідача у цій справі, є незаконними відповідно до встановлених обставин справи, що не спростовано, ставлять під сумнів права, які захищає прокурор, та стали підставою для державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 . Відтак, оцінюючи зміст права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, характер його порушення, невизнання або оспорення, наслідки цього у їх зв`язку із заявленими у позові способами захисту такого права чи інтересу, апеляційний суд вважає, що оскарження таких наказів управління передбачене законом та матиме наслідком досягнення захисту порушеного права позивача та забезпечує його відновлення у взаємодії з іншими заявленими способами захисту. Тому враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтвердженні державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування хоч і не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову, але й не суперечить ефективним цілям цього позову, особливо якщо такі рішення стосуються особи, до якої фактично звернений негаторний позов. Також треба враховувати, що визнання судом недійсними чи скасування таких рішень є відповідно до умов частини третьої статті 26 Закону про держреєстрацію підставою для відновлення реєстраційного підтвердження державою права на земельну ділянку, за захистом якого звернувся позивач, що також є елементом відновлення порушеного права (визнання його державою). Якщо позивач звертається з декількома позовними вимогами, які відповідають способам захисту, передбаченим законом, та не суперечать одна одній (їх реалізація не суперечать одна одній), можуть бути розглянуті в межах одного судового провадження, то той факт, що задоволення однієї якоїсь окремо взятої з цих вимог не призведе до ефективного відновлення порушеного права чи інтересу позивача, за умови, що задоволення їх всіх до такого відновлення призведе, а кожна окрема не заважає реалізації найбільш ефективної, не дає підстав для відмови у задоволенні такої окремо взятої вимоги, зокрема, якщо вона є реалізацією позивачем частини другої статті 55 Конституції України та пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України. Протилежне суперечить принципам доступу до правосуддя, які захищає ЄСПЛ (наприклад, рішення від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії»). Задоволення позовних вимог позивача призведе до відновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся, що відповідає вимогам ефективності, визначеним Верховним Судом у своїх правових висновках (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18). Із огляду на викладене, у суду відсутніми є підстави для відмови у задоволенні позову через неефективність обраного способу захисту порушених прав, оскільки це призводить до безпідставного втручання суду у право позивача на захист порушеного права. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо того, що НПП «Гомільшанські ліси» не є ні власником, ні законним користувачем спірної земельної ділянки, а тому задоволення вимог про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у відання держави в його особі суперечить чинному законодавству, та втручання держави у право добросовісного набувача ОСОБА_3 на мирне володіння його майном не є виправданим, як такі, що не можуть бути взяті до уваги. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Із усталеної практики ЄСПЛ вбачається, щостаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017). Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Так, у рішенні від 27.11.2007 у справі «Гамер проти Бельгії» щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив: втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом і переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося. Стосовно пропорційності втручання, то питання захисту навколишнього природного середовища зумовлюють постійний і стійкий інтерес громадськості, а отже, і органів державної влади. Економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава має законодавство з цього питання (§ 79). Тому обмеження права власності були допустимими за умови, що між індивідуальними та колективними інтересами встановлений розумний баланс (§ 80). Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування. Право держави повернути земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення НПП «Гомільшанські ліси» спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки, яка належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і, зокрема, частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 сформовано висновок, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_3 при її передачі, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фондута є частиною Національного природного парку. Немає жодних підстав вважати, що відповідач не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості та власними діями щодо останнього. Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, від 27.09.2023 у справі №621/394/20. За таких обставин неможливо виснувати, що втручання у право ОСОБА_3 на об`єкт, який він за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як отримати земельну ділянку, у відповідача були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цієї ділянки. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Із огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_3 у збереженні права на земельну ділянку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2019 у справі №554/10377/16-ц. Отже, у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_3 земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами, а вимога про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0792 у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси» не суперечить вимогам закону. Твердження ГУ Держгеокадастру у Харківській області про пропуск прокурором строку позовної давності судова колегія також вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами справи. Так, відповідно до статті 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У частині першій статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор. У постанові від 26.11.2019 у справі №914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, оскільки право власності на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли власник довідався або міг довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Як убачаться із матеріалів справи на оспорюваних наказах зазначено 2015 рік. Прокурор звернувся з позовом до суду у лютому 2020 року, оскільки позивачам, в інтересах яких пред`явлено позов прокурором, стало відомо про порушення прав та законних інтересів саме під час досудового розслідування кримінального провадження від 15.11.2019. Не всі органи, в інтересах яких подано позов, на момент допущення порушення прав держави в силу своїх повноважень та можливостей могли і повинні були дізнатися про порушення прав. Отже, підстав вважати пропущеним строк позовної давності не вбачається. До того ж, прокурором заявлено негаторний позов, на який не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 922/1832/19. Інших доводів на спрстування правильності висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення районногосуду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 368,374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.05.2024. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді А.І. Дорош Ю.В. Дряниця