Постанова Волинський апеляційний суд № 161/13739/23

Справа № 161/13739/23 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/524/24 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 травня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, який мотивований тим, що 05 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.10930714, який складається з акцепту індивідуальна частина, та оферти публічна частина № 002 від 19.12.2021 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням зазначеним в акцепті транспортним засобом та додатковим обладнанням, установленим на ньому. Застрахованим транспортним засобом відповідно до вказаного договору є транспортний засіб марки «Renault Kadjar», д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума на транспортний засіб становить 400 865 грн. Вказував, що 20 липня 2022 року близько 08.10 год. водій транспортного засобу «Renault Kadjar», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 припаркувала транспортний засіб біля приміщення КП «Луцька міська клінічна лікарня», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, просп. Відродження, 13, та пішла на роботу. В подальшому, того ж дня близько 15.00 год. вона виявила пошкодження з правого боку автомобіля. Інших транспортних засобів, які могли бути причетні до даної пригоди, встановлено не було. ОСОБА_2 одразу повідомила про подію працівників поліції, які в свою чергу засвідчили дану дорожньо-транспортну пригоду та факт залишення місця події невстановленим транспортним засобом, що було зафіксовано в журналі ЄО УПП у Волинській області ДПП від 20.07.2022 року за № 2533. Позивач вказував, що 20 липня 2022 року звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового. 26.07.2022 року він за попереднім погодженням з менеджерами ПрАТ " СК "ПЗУ Україна" звернувся до авторизованої майстерні, а саме, до ПП ОСОБА_3 , де працівниками було оглянуто транспортний засіб та складено рахунок фактуру № 260722/2 від 26 липня 2022 року на транспортний засіб марки «Renault Kadjar», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно з переліком виконаних робіт та запасних частин, який було надано страховій компанії, сума до сплати склала 105 074,65 грн. Однак, листом від 19 серпня 2022 року № 832-37 з департаменту обслуговування збитків СК «ПЗУ Україна» його повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав подання ОСОБА_2 неправдивих відомостей про обставини страхового випадку, покликаючись на висновок транспортно трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля № 051-22 від 05 серпня 2022 року. В подальшому ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" листом від 01 грудня 2022 року, не взявши до уваги повторний висновок експерта № 2729 від 08 листопада 2022 року, наданий водієм ОСОБА_2 , повідомила, що у страхової компанії відсутні підстави для перегляду рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та відповідно виплати страхового відшкодування у даній страховій справі. Крім того, позивач зазначив, що згідно з умовами оферти до договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику/вигодонабувачу пені у розмірі 0,01 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше річної подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період прострочення. Отже, сума простроченого платежу становить 3 885 грн (із розрахунку: 105 074,65х0,01%х370 днів). Крім того, позивач, з посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України, нарахував інфляційне збільшення суми боргу за час прострочення виконання зобов`язання за період з 10 серпня 2022 року по 31 липня 2023 року у розмірі 11 886,83 грн, 3% річних від простроченої суми за період з 10 серпня 2022 року по 14 серпня 2023 року у розмірі 3 195,42 грн. За викладених обставин позивач просив суд стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на його користь страхове відшкодування на загальну суму 188 571,91 грн, що включає в себе: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Renault Kadjar», д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 105 074,65 грн, інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення виконання зобов`язання у розмірі 11 886,83 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 195,42 грн, суму простроченого платежу за кожний день прострочення у розмірі 3 885 гривень, понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. Також позивач ОСОБА_2 просила стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на її користь страхове відшкодування на витрати, пов`язані із проведенням експертизи, у розмірі 4 530,48 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 105 074 гривень 65 копійок, інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення виконання зобов`язання у розмірі 11 886 83 копійки, 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 195 гривень 42 копійки, пеню у розмірі 3 885 гривень. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в користь ОСОБА_1 5 000 гривень моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в користь ОСОБА_1 20 529 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в користь держави 1 282 гривень 37 копійок судового збору. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування відмовлено. Не погодившись із даним рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат на правову допомгу, ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в цій частині і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом було грубо порушено норми матеріального права, обставини, що мають істотне значення для справи не доведені, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим на підставі ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України зазначене рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону №1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Однак позивач, обгрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилався як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров`я під час ДТП, як і не зазначав про завдання моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу. Позивач зазначав, що моральна шкода спричинена тривалою невиплатою страхового відшкодування. Судом не зазначено, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань саме з боку ПрАТ СК «ПЗУ Україна», оскільки страховик не є завдавачем шкоди. Також не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діяннями ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та моральними стражданнями позивача. Отже, вважає, що нез`ясування всіх обставин та грубе порушення і незастосування положень Закону «Про ОСЦПВВТЗ» судом першої інстанції призвело до ухвалення незаконного рішення по справі. Також вважає безпідставним стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 20 529 грн. Зазначає, що зазначений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із розміром заявлених вимог та складністю справи, так як предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, судова практика щодо розгляду страхових спорів є усталеною, а тому вважає, що стягнута сума за надані послуги є необгрунтованою, тому просить суд зменшити розмір відшкодування судових витрат ОСОБА_1 . Просить суд скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2024 року у цій справі в частині стягнення з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 529,00 грн. В решті задоволених вимог позивача до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» рішення по справі просить залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 вказує про законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. На обґрунтування відзиву звертає увагу суду на те, що відповідач протягом тривалого часу безпідставно не здійснював страхову виплату за даною страховою подією, позивач отримав значні моральні страждання, що відобразились у неможливості здійснити ремонт, керувати транспортним засобом у тому самому стані, в якому він був до ДТП, витратив багато часу для отримання страхового відшкодування, розмір сатисфакції якої суд першої інстанції визначив у сумі 5000 грн, що, на його думку, є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не призведе до безпідставного збагачення. Сторона позивача погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним судом, та вважає призначеним у відповідності до моральних страждань, які понесла потерпіла сторона. Зазначає, що вимоги про стягнення моральної шкоди ним були обгрунтовані безпідставною відмовою страховика від виплати належного позивачу страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, що полягало в істотній вимушеній зміні способу життя, а саме, що він в силу своєї зайнятості, постійної роботи, ведення домашнього господарства, тривалий час був обмежений у швидкому пересуванні своїм власним транспортним засобом, що був пошкоджений. Тому він був змушений користуватись громадським транспортом, таксі, що призводило до незручностей, душевних страждань, погіршення ефективності господарювання в сімейних справах за рахунок зменшення для цих питань часу через тривалість доїзду до роботи та повернення з роботи. Щодо доводів апеляційної скарги про витрати на правову допомогу, то позивач вважає висновки суду в цій частині рішення також правильними, оскільки суд визначив їх пропорційно до задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга подана щодо частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині рішення щодо правильності висновків суду та відповідності вимогам закону судом апеляційної інстанції не перевіряється та в цій частині не переглядається, що відповідає приписам ст.367 ЦПК України. Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вивчивши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем подія є страховим випадком, за яким відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів надається страхове покриття, а тому відмова страховика у виплаті страхового відшкодування є безпідставною та такою, що порушує право власника застрахованого транспортного засобу на отримання страхових виплат у зв`язку із настанням страхового випадку. Тому позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача стягнув страхове відшкодування в розмірі 105 074,65 грн. Суд також погодився із проведеними стороною позивача розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, та вважав достатніми докази, які підтверджують належність та правильність цих нарахувань. В частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди суд вважав, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди за тривале безпідставне невиконання умов договору страхування відповідачем, однак ним не доведено в судовому засіданні, що в результаті відмови у виплаті страхового відшкодування йому заподіяно моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн, тому частково задовольнив позовні вимоги у розмірі 5000,00 грн на користь позивача ОСОБА_1 , враховуючи фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд виходив із розміру задоволених позовних вимог та стягнув судові витрати пропорційно до суми задоволених вимог. Такі висновки суду першої інстанції в оскаржуваній його частині, на думку колегії суддів, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом установлено, що 05 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.10930714, який складається з акцепту індивідуальна частина, та оферти публічна частина № 002 від 19.12.2021 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням зазначеним в акцепті транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим на ньому. Застрахованим транспортним засобом відповідно до вказаного договору є транспортний засіб марки «Renault Kadjar», д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума за договором становить 400 865 грн, строк дії договору з 07.07.2022 року по 06.07.2023 року (а.с.11-31). 20 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою про настання 20.07.2022 року о 15.00 год. події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с.64-65). За фактом пошкодження автомобіля «Renault Kadjar» , д.н.з. НОМЕР_1 , з місця події водій ОСОБА_2 повідомила органи Національної поліції про пошкодження транспортного засобу невідомою особою. З пояснень до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви про страхове відшкодування від 20.07.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 повідомила про залишення автомобіля 20.07.2022 року на внутрішній парковці поліклініки № 2 за адресою: м. Луцьк, просп. Відродження,1. Приблизно в період часу з 14.45 год до 15.00 год вона виявила пошкодження автомобіля, а саме - передньої та задньої дверок справа; заднього бампера справа та ушкодження лакодверного покриття. Страхову компанію повідомила за номером

311. На місце події викликала працівників поліції (а.с.66). З листа УПП у Волинській області за № 65566/41/17/03-22 вбачається, що за результатами звернення на спецлінію «102»,яке зареєстроване в журналі ЄО УПП у Волинській області ДПП від 20.07.2022 року № 2531 встановлено, що 20.07.2022 року на пр. Відродження,13, що у м. Луцьку,виявлено пошкодження на автомобілі марки «Renault Kadjar» д.н.з. НОМЕР_1 ,іншого учасника,який міг бути причетний до вказаної події на місці не було. По даному факту співробітниками відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод УПП у Волинській області ДПП проведено ряд заходів по встановленню водія та транспортного засобу,який міг бути причетний до вказаної події та місце пригоди залишив. На даний час встановити особу водія та транспортний засіб,який був причетний до вищевказаної події не виявилось можливим (а.с.32). Листом від 19 серпня 2022 року за № 832-31 директор департаменту обслуговування збитків ПрАТ СК «ПЗУ Україна» Руліківський О. повідомив, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна», розглянуло матеріали справи відносно події, яка, відповідно до заяви про настання випадку, що має ознаки страхового,мала місце 20.07.2022 року з транспортним засобом «Renault Kadjar», д.н.з. НОМЕР_1 , що був застрахований у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.10930714. Вказано, що судовим експертом Автономовим М. В. було складено висновок експерта № 051-22 за результатами транспортно-трасологічного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля «Renault Kadjar» д.н.з. НОМЕР_1 . У висновку безпосередньо зазначено, що утворення комплексу механічних пошкоджень правого борту автомобіля «Renault Kadjar» не могло статися за заявленими обставинами їх утворення, а саме, при нерухомому стані автомобіля та виключно без відому водія автомобіля, враховуючи масштабність, динамічність та інтенсивність утворення механічних пошкоджень на зовнішніх деталях правої частини автомобіля. У висновку зазначено, що «Утворення комплексу механічних пошкоджень правого борту автомобіля «Renault Kadjar», д.н.з. НОМЕР_1 , не могло статися за заявленими водієм ОСОБА_2 обставинами пригоди, а саме, при нерухомому положенні зазначеного вище автомобіля «Renault Kadjar», з причин, зазначених у дослідницькій частині». Страховою компанією повідомлено, що у зв`язку із поданням неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку ПрАТ СК «ПЗУ Україна» змушене відмовити у виплаті страхового відшкодування по заявленому випадку (а.с.68). Згідно із висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 2729 від 08 листопада 2022 року, проведеної Волинським відділенням Львівського НДІСЕ МЮ України, який було надано страховій компанії, встановлено, що пошкодження автомобіля, належного позивачу, з технічної точки зору могли утворитися за обставин, зазначених у поясненнях ОСОБА_2 від 20.07.2022 року. Однак, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не взяла до уваги цей висновок експертизи і 01 грудня 2022 року повторно відмовилась переглянути свою відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу. Таким чином, до ухвалення даного рішення від 18 березня 2024 року, тобто упродовж близько двох років, питання щодо відшкодування понесених витрат внаслідок пошкодження автомобіля позивача не було вирішено. Як видно зі змісту апеляційної скарги, відповідач погодився з висновком суду щодо стягнення страхового відшкодування та інших нарахувань, передбачених договором. Отже, судом встановлено, що таке невиконання умов договору відповідачем було незаконним. Щодо стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)). Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Доводи відповідача зводяться до того, що спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-ІV. Відповідач вважає, що питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону №1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Проте, з урахуванням обставин, які наведені позивачем в частині обґрунтування заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позов у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, яка визначена судом першої інстанції в розмірі 5000 грн, є доведеним та таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивач на підтвердження заявлених вимог в цій частині посилається на сам факт моральних та психологічних страждань, душевних переживань та зусиль, направлених на відшкодування завданої йому шкоди, на тривалість безпідставного та неправомірного невиконання страховою компанією умов договору про добровільне страхування його транспортного засобу. Таким чином, покликання відповідача на те, що Законом №1961-IV не передбачено стягнення моральної шкоди за заподіяння ушкоджень лише транспортному засобу, а не здоров`ю чи життю потерпілого, є безпідставним, оскільки апелянт не є страховиком винної особи, а діє на підставі загальних норм про страхування, а тому в даному спорі цей Закон не застосовується, так як між сторонами укладено договір добровільного страхування. Такий же висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15. Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині позовних вимог є обгрунтованими, тому скарга в цій частині задоволенню не підлягає. Разом з тим, при вирішенні судом першої інстанції питання розміру компенсації витрат на правничу допомогу, понесену позивачем у зв`язку з розглядом справи, правильно взято за основу подані документально підтверджені докази про сплату таких витрат та виходячи із норм ст.137,141 ЦПК України, засад розумності, виваженості та справедливості та стягнуто суму пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 20 529 гривень. Таким чином, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушень норм процесуального права, відтак, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. За таких обставин рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2024 року у цій справі в оскаржуваній його частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 23 травня 2024 року. Головуючий Судді