Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25873/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _______________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25873/23 Перша інстанція: суддя Аракелян М.М., повний текст судового рішення складено 17.01.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі ГУ ПФУ в Одеській області, позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому позивач просив суд: -визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП №68573409 від 12.09.2023 року про накладення штрафу у розмірі 10200грн.; - судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що покладені судом за наслідками розгляду справи №420/14725/21 зобов`язання виконані органом ПФУ у повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління, зокрема на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року у справі №420/14725/21 Головним управлінням 23.02.2022 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року. Розмір пенсії з 01.03.2022 року становив 19340грн. Сума доплати за період з 01.04.20419 року по 28.02.2022 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 206417,58грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Виплата нарахованої доплати до пенсії за вищезазначений період в сумі 260417,58грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Листом від 28.03.2022 року позивач повідомив відповідача про виконання рішення. Проте державний виконавець постановою від 17.08.2023 року наклав на позивача штраф 5100грн. за невиконання рішення суду (наразі ця постанова оскаржується позивачем в судовому порядку). На виконання цієї постанови позивач надіслав відповідачу лист від 29.08.2023 року, Державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови не взято до уваги, що для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови: 1) факт невиконання рішення про зобов`язання боржника виконати певні дії; 2) невиконання зумовлено неповажними причинами. Державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не враховано викладені обставини (факт повного виконання рішення суду Головним управлінням в межах, допустимих діючим законодавством, до відкриття виконавчого провадження), що призвело до порушення норм законодавства, що стосується притягнення боржника до відповідальності згідно з вимогами Закону №1404. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Одеській області подано на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги, наголошуючи на протиправності постанови відповідача, скаржник зазначає, що державний виконавець не прийняв до уваги повідомлення пенсійним органом про виконання судового рішення в межах покладених зобов`язань та не врахував роз`яснення щодо виплати коштів після їх виділення Головному управлінню. Апелянт наголошує, що ним виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 по справі №420/14725/21, яке набрало законної сили 09.11.2021, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 ще до відкриття виконавчого провадження, адже 23.02.2022 Головним управлінням ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО99187 від 11.09.2020, виданої станом на 05.03.2019. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 становив 19340,00 грн. Сума доплати за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 260417,58 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, у встановленому чинним законодавством порядку, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період 01.04.2019 по 28.02.2022 в су 260417,58 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. З огляду на те, що пенсійним органом включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, скаржник вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням рішення суду без поважних причин. За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року у справі №420/14725/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.12.2021 року) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення компенсації втрати частини доходів задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО99187від 11 вересня 2020 року, виданої станом на 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО99187 від 11 вересня 2020 року, виданої станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 10.12.2021 року у справі №420/14725/21видано виконавчий лист. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.02.2022 року відкрито виконавче провадження №68573409 з виконання виконавчого листа №420/14725/21 (а.с.19-20); вказано боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Листом від 28.03.2022 року за №1500-0505-5/28908 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відповідача, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 по справі № 420/14725/21, яке набрало законної сили 09.11.2021, ОСОБА_1 23.02.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ЮЮ99187 від 11.09.2020, виданої станом на 05.03.2019 (копія перерахунку пенсії додається). Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 становитиме 19340,00 грн.Сума доплати за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 260417,58 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Позивач додатково повідомив, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 1 квартал 2022 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України. Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 в сумі 260417,58 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Враховуючи викладене, позивач відповідно до п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» просив закінчити виконавче провадження за виконавчим листом №420/14725/21, виданим 10.12.2021 Одеським окружним адміністративним судом. (а.с.21-22). 17.08.2023 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №68573409 за невиконання вимог виконавчого листа №420/14725/21, виданого 10.12.2021 року Одеським окружним адміністративним судом, на боржника Головне управління Пенсійного фонду України накладено штраф у розмірі 5100 грн. (24-26). 29.08.2023 року на постанову старшого державного виконавця від 17.08.2023 року №03.01.-18498 Головне управління направило на адресу відповідача лист №1500-0505-5/119183, зміст якого є майже аналогічним листу позивача від 28.03.2022 року. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.09.2023 року ВП №68573409 за невиконання вимог виконавчого листа №420/14725/21, виданого Одеським окружним адміністративним судом 10.12.2021 року, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі 10200грн. (а.с.12-13). Постанова прийнята на підставі ст.ст.63,75 ЗУ «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції фактично виходив з того, що відповідач правомірно, виконуючи покладені на нього чинним законодавством обов`язки, застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 10200,00грн. за невиконання вдруге рішення суду без поважних причин такого невиконання. Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає обґрунтованим, виходячи з наступного. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим на підставі ст. 311 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Суд також наголошує, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №1404-VIII). Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов`язковості виконання рішень. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. В свою чергу, у п. 16 ч.3 ст.18 Закону України №1404-VIII закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. За приписами ч.ч.5, 6 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до ч.ч.1-3 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Пунктом 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (зі змінами; далі Інструкція №512/5), передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції №512/5 постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити, зокрема: мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову. З викладеного слідує, що накладення штрафу є наслідком невиконання рішення боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк. Накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Колегія суддів в контексті оцінки доводів скаржника враховує, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення при наявності у боржника реальної можливості виконати таке судове рішення. Як з`ясовано апеляційним судом з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2021р. у справі №420/14725/21, примусове виконання якого здійснюється у виконавчому провадженні ВП№68573409, Головне управління ПФУ в Одеській області було зокрема зобов`язано провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО99187 від 11 вересня 2020 року, виданої станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання указаного рішення суду у справі №420/14725/21 органом ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача - ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року. Сума доплати за вищезазначений період складає 260417,58грн. Разом з цим, стосовно виплати у своїх доводах ГУ ПФУ вказує, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Однак, як ґрунтовно відзначив суд першої інстанції, здійснення нарахування є лише передумовою його виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі відповідно до його змісту, а саме зобов`язання виплатити перераховані суми. З матеріалів справи встановлено, що 17 серпня 2023 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу, розміром 5 100,00 грн за невиконання рішення суду від 10 грудня 2021 року у справі № 420/14725/21. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі №420/23111/23, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023р., - відмовлено у задоволенні позовних вимог та підтверджено правомірність прийняття державним виконавцем постанови про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу, розміром 5 100,00 грн за невиконання рішення суду від 10 грудня 2021 року у справі № 420/14725/21. Отже в спірному випадку має місце повторність невиконання рішення суду. При цьому, на переконання апеляційного суду, повторне невиконання рішення суд без поважних причин не спростовано позивачем у розглядуваній справі, державним виконавцем послідовно, у відповідності до норм ЗУ «Про виконавче провадження» прийнято оскаржувану постанову від 12.09.2023 року. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог у межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, колегія суддів зауважує, що пенсійний орган, як орган державної влади, зобов`язаний у повному обсязі виконувати судові рішення, що набрали законної сили. Втім, пенсійним органом фактично не заперечується та не спростовується факту невиконання рішення суду на момент прийняття оскаржуваної постанови, що набрало законної сили, в частині виплати нарахованих пенсіонеру коштів за минулий період, а лише зазначається, що виплата таких коштів здійснюватиметься після отримання певного бюджетного фінансування. Між тим, така позиція скаржника стосовно поважності причин невиконання рішення суду з посиланням на відсутність фінансування, незатвердження Кабміном України окремого порядку, тощо, є помилковою, не свідчить про наявність поважних причин невиконання рішення суду та не спростовує обставину повторності такого невиконання. Суд першої інстанції ґрунтовно зауважив, що у спірному випадку, невиплата коштів за рішенням суду триває більше двох років, нарахування позивачем суми доплати за рішенням неможливо вважати виконанням рішення про виплату суми доплати, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням. Апеляційний суд також враховує, що згідно з п.п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Отже, приписами чинного законодавства чітко визначено, що одним із завдань Головного управління Фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, та здійснення з цією метою перерозподілу коштів між районами (містами). В той же час, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду у справі №420/14725/21, зокрема щодо відсутності фінансування, позивачем до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надавалось. В свою чергу, саме боржник зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів. Проте, таких доказів позивач державному виконавцю не надав, такі докази не надані і до матеріалів справи. Повна відсутність інформації у державного виконавця щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення в конкретному виконавчому провадженні. При цьому обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини. Такі докази не були надані державному виконавцю, їх існування не підтверджено і в процесі судового розгляду справи. В даному випадку, самостійно встановлена суб`єктом владних повноважень неможливість виконати судове рішення, що набрало законної сили, не є поважною підставою для його невиконання. Як наслідок, доводи позивача про виконання в повному обсязі рішення суду від 07.10.2021р. у справі №420/14725/21 є безпідставними. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, винесена у виконавчому провадженні від 12.09.2023 ВП№68573409 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ПФУ в Одеській області. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Виходячи з приписів ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №420/25873/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді О.О. Димерлій Ю.В. Осіпов