Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9038/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Кукоба О.О. 21 травня 2024 р.Справа № 440/9038/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Дмитра Григоровича на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 року у справі № 440/9038/23, що набрало законної сили 09.09.2023 року, задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Так, судовим рішенням визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2023 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 09.06.2023 року № 66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.02.2023 року, виходячи з 83% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 09.06.2023 року № 66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, та провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум, без обмеження пенсійної виплати максимальним розміром. У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. 22.03.2024 року до суду надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д.Г. (далі державний виконавець) про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року з підстав, встановлених абзацом першим ч. 2 ст. 167 КАС України, заяву державного виконавця Благадира Д.Г. про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернута заявнику без розгляду. Судове рішення вмотивовано тим, що до заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду заявник не додав документа про сплату судового збору. Також заявник не зазначив про наявність у нього пільг для сплати судового збору. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі державний виконавець ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги державний виконавець ОСОБА_2 зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявник покладається на приписи п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», у силу яких судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, на переконання суду не звільняють заявника від сплати судового збору, оскільки у силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тож колізії у законодавстві трактуються на користь фізичної та/або юридичної особи, тоді як трактування таких колізій на користь суб`єкта владних повноважень суперечитиме завданням адміністративного судочинства. Однак, направляючи вищевказану заяву він діяв виключно в інтересах фізичної особи стягувача ОСОБА_1 з метою вжиття заходів спрямованих на виконання рішення суд. В свою чергу п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не сплачується. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, - без змін. За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч.1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід скасувати, з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі також Закон № 3674-VI). Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до п.п. 6 п. 3 ч.. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення сплачується судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Державний виконавець Благадир Д.Г. до поданої до суду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду доказів сплати судового збору не долучив, оскільки вважає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір не сплачується. Повертаючи без розгляду заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку сплата судового збору за подання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду є обов`язковою умовою для її розгляду, а тому докази щодо його сплати мають бути обов`язково долучені до заяви. За змістом ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Абзацом 1 ч. 2 ст. 167 КАС України визначено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду. Водночас, ч. 10 ст. 169 КАС України передбачено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову. Отже, саме ч. 10 ст. 169 КАС України, яка є спеціальною нормою, врегулювано вчинення судом процесуальних дій у разу подання заяви без доказу сплати судового збору, а саме залишення такої заяви без руху. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.05.2023 року у справі № 260/5761/21. За такого правого регулювання, суд першої інстанції дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду без розгляду керуючись ч. 2 ст. 167 КАС України. Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України). З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Дмитра Григоровича - задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 23.05.2024 року