Постанова Одеський апеляційний суд № 511/242/24

Номер провадження: 22-ц/813/4205/24 Справа № 511/242/24 Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.05.2024 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у справі за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» на дії старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Русани Ярославівни, на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Бобровської І.В. 15 серпня 2023 року у м. Роздільна Одеської області, встановила: У січні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду першої інстанції зі скаргою, яка мотивована тим, що на виконанні у старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Р.Я. перебувало виконавче провадження №41067316 з примусового виконання виконавчого листа №2-972/2011, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області 18.10.2012 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне відділення ПАТ «Ощадбанк» заборгованості по кредитному договору на загальну суму 293841,17 грн. 02.11.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №41067316 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», яка була виявлена представником Банку 08.01.2024 року під час моніторингу справ, які перебувають на примусовому виконанні. Вказану постанову представник АТ «Ощадбанк» вважає необґрунтованою та передчасною, вбачає у діях виконавця порушення Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавцем не вжито усіх заходів, встановленим діючим законодавством щодо встановлення правонаступників померлого боржника за виконавчим провадження. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2023 року за виконавчим провадженням №41067316 до АТ «Ощадбанк» не надходила. На підставі викладеного, представник заявника просив суд поновити строк на оскарження постанови старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Р.Я. про закінчення виконавчого провадження №41067316 від 02.11.2023 року та скасувати постанову старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Р.Я. про закінчення виконавчого провадження №41067316 від 02.11.2023 року. Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Р.Я. було залишено без розгляду та повернуто заявнику. В апеляційній скарзі представник АТ «Державний ощадний банк України» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), необгрунтованими є висновки суду першої інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Сторони про розгляд справи на 14.05.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник АТ «Державний ощадний банк України». Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника АТ «Державний ощадний банк України» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно положень ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. У ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові. Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 року у справі № 2608/20647/12. У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №466/948/19 зазначено, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. Як вбачається з матеріалів справи, Банк оскаржує дії старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Р.Я., які полягають у винесенні необґрунтованої постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2023 року. Крім того, Банком заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, оскільки про наявність постанови державного виконавця від 02.11.2023 року заявник дізнався лише 08.01.2024 року, під час моніторингу справи, які перебувають на примусовому виконанні, за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень. Залишаючи без розгляду подану представником АТ «Державний ощадний банк України» скаргу на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів, які б підтверджували в дійсності той факт, що заявник дізнався про порушення свого права 08.11.2024 року, Банком не надано. Крім того, стягувач мав постійний доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (Автоматизованої системи виконавчого провадження) з грудня 2013р. Банк не надав жодного належного доказу, який би підтвердив поважність причин неможливості доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у період з листопада 2023 року до січня 2024 року. Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, з наступних підстав. Положеннями ст.18 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Частиною 1 ст.19 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Згідно абзаців 1, 3 ч. 1 ст. 28 Закону «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання, протягом розумного строку, відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У разі неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у ст. 449 ЦПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). Верховний Суд у постанові від 04.02.2022 року у справі №925/308/13-г зазначив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. Водночас, така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже, як правильно зазначив апелянт, з посиланням на постанови Верховного Суду від 09.10.2019 року та від 11.10.2019 року у справі №910/22695/13, у учасника виконавчого провадження немає обов`язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень. Таким чином, учасник виконавчого провадження, який звернувся із заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом «Про виконавче провадження», термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо). У даному випадку, суд першої інстанції вказаного не врахував і не визначив дату, з якої скаржник був обізнаний або мав би бути обізнаним про винесення виконавцем оскаржуваних постанов (з урахуванням презумпції обов`язку боржника бути обізнаним про стан виконавчого провадження). Неврахування цієї обставини унеможливило правильне визначення дати початку перебігу строку на оскарження такої бездіяльності державного виконавця, та відповідно, унеможливило вирішення питання про дотримання строків, встановлених ст. 449 ЦПК України щодо цієї вимоги. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ЦПК України. Поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку. При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом. Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 року та від 11.10.2019 року у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження, та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Не направлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №918/539/16, та від 24.10.2022 року у справі № 910/18480/20. Таким чином, існує усталена судова практика, що не направлення документів виконавчого провадження є достатньою підставою для визнання причин пропуску поважними та поновлення судами пропущеного строку. Однак, у даному випадку суд першої інстанції не дослідив обставину направлення (не направлення) державним виконавцем документів виконавчого провадження скаржнику. Відсутність доказів направлення державним виконавцем таких документів скаржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом "Про виконавче провадження" та відповідними підзаконними нормативними актами. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, обмежившись лише посиланням на те, що з огляду на відкритий доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження, Банк міг своєчасно звернутися за захистом своїх порушених прав, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску процесуального строку поважними. Як вказано у постанові Верховного Суду від 24.10.2022 року у справі № 910/18480/20, суди повинні встановити дату початку перебігу процесуального строку на подання скарги (з урахуванням варіативності предмету оскарження) та безпосередню дату подання скарги, на підставі чого визначити, чи було такий строк дотримано, та, в подальшому, або розглянути відповідне клопотання про його поновлення, або залишити таке клопотання без розгляду (повністю або в частині). Щодо вимог апеляційної скарги представника АТ «Державний ощадний банк України» про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення вимог скарги Банку на дії державного виконавця, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки судом першої інстанції скарга Банку по суті не розглядалась, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень ухвалити судове рішення по суті заявлених вимог. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку із чим ухвала Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково. Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 січня 2024 року скасувати. Цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадбанк» на дії старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Протасевич Русани Ярославівни направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 23 травня 2024 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе