Окрема думка КЦС ВС № 201/7990/23

Окрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В. справа № 201/7990/23 (провадження № 61-16403 св 23) 24 квітня 2024 року м. Київ Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів, постановою від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 318 935,68 грн за період з 01 грудня 2019 року по час прийняття рішення у справі.

2. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2023 року відкрито провадження у справі.

3. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

4. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року без змін.

5. У листопаді 2023 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»,надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана 17 листопада 2023 року, на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

8. Поряд з цим, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

9. ЄСПЛ також зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

10. Тобто процесуальне законодавство повинне містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на касаційне оскарження судових рішень.

11. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

12. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

13. Так, до касаційної скарги ОСОБА_1 додав копію його позовної заяви від 10 липня 2023 року, в якій ціною позову вказано 124 922,69 грн. У вказаній позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що згідно з його розрахунком втрата ним частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому пенсії у розмірі 318 935,68 грн за період з 01 грудня 2019 року по червень 2023 року становить 124 922,69 грн.

14. Оскільки ціна позову в цій справі становить 124 922,69 грн, яка станом на 17 листопада 2023 року (дату подання касаційної скарги) не перевищує і двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

15. Водночас касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

16. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

17. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

18. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

19. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

20. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

21. Відповідно до практики ЄСПЛ, яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

22. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

23. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

24. Отже, оскільки оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, вважаю що касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково та належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , як помилково відкритого, а не розгляд справи по суті. На моє переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності. Суддя В. В. Пророк