Постанова КЦС ВС № 753/19782/21

Постанова Іменем України 21 травня 2024 року м. Київ справа № 753/19782/21 провадження № 61-18533св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Білич І. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив виключити з переліку спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з нього на користь ОСОБА_2 різницю вартості її частки в розмірі 16,55 % у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру в сумі 11 916,00 дол. США, що еквівалентно 317 561,40 грн; виключити з переліку спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на автомобіль марки «Audi», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнути з нього на користь ОСОБА_2 різницю вартості її частини в розмірі 1/2 вартості цього автомобіля в розмірі 12 500,00 дол. США, що еквівалентно 333 125,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину коштів отриманих у борг у сестри ОСОБА_3 у розмірі 5 500,00 дол. США, що еквівалентно 146 575,00 грн або врахувати їх у зменшення розміру компенсації різниці вартості її частини в розмірі 1/2 частини вартості автомобіля. Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 27 серпня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . За час шлюбу вони придбали автомобіль «Audi», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , більшу частину коштів за яку він сплатив за рахунок власних коштів, отриманих від продажу майна, набутого до шлюбу. Загальна сума коштів, внесених ним на придбання спірної квартири, становить 217 425, 00 грн, тобто 66,9 % від загальної вартості квартири. Отже, загальний розмір частки квартири, який підлягає поділу між подружжям, становить 33,1 %, відповідно, кожному з подружжя по 16,55 %. Позивач згоден виплатити ОСОБА_2 компенсацію вартості її частини в автомобілі «Audi» у розмірі 12 500,00 дол. США, на придбання якого він позичив у ОСОБА_5 20 000,00 дол. США, що підтверджується розпискою. Для часткового повернення боргу ОСОБА_5 у квітні 2021 року він позичив у своєї сестри ОСОБА_3 11 000,00 дол. США, що підтверджується випискою про міжнародний переказ коштів. У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати за нею і ОСОБА_1 право власності по 1/2 частини спірної квартири; стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , у сумі 12 500,00 дол. США з припиненням її права власності на цю частку; компенсацію вартості її частини відчуженого ОСОБА_1 без її згоди автомобіля марки «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 6 000,00 дол. США; 1/2 частини спільних заощаджень у розмірі 12 000,00 дол. США. ОСОБА_2 зазначала, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 за спільні кошти вони набули: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_3 ; автомобіль «Audi» державний номерний знак НОМЕР_1 ; кошти в сумі 24 000,00 дол. США. Квартира, автомобіль «Audi» і кошти в сумі 24 000,00 дол. США підлягають поділу між подружжям у рівних частинах, по 1/2 кожному. Оскільки автомобіль «Audi» перебуває в користуванні ОСОБА_1 та є неподільною річчю, вона згодна на визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_1 з отриманням компенсації частки її 1/2 частини в розмірі 12 500,00 дол. США. Оскільки відчуження автомобіля «Skoda Superb» 24 липня 2021 року вчинено чоловіком без її згоди та не в інтересах сім`ї, а кошти від продажу автомобіля вона не отримувала, тому на її користь слід стягнути половину його вартості . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 11 липня 2023 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Визнав об`єктами спільної сумісної власності подружжя: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини двокімнатної квартиру АДРЕСА_1 ; визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини цієї двокімнатної квартиру; виділив ОСОБА_1 автомобіль марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві власності на автомобіль марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, в сумі 12 500,00 дол. США, що еквівалентно 333 125,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні квартира і автомобіль «Audi» є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, тому підлягають поділу в рівних частинах та визнанню за сторонами права власності по 1/2 частини спірної квартири; виділенню ОСОБА_1 автомобіля марки «Audi» зі стягненням на користь ОСОБА_2 вартості його 1/2 частини. Заявивши вимоги про стягнення половини вартості автомобіля «Skoda Superb» та половини накопичених готівкових коштів, ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів того, що сторони на момент відчуження спірного автомобіля вже не перебували у сімейних відносинах, а також не довела факту накопичення за час шлюбу грошових коштів у вказаний сумі та їх існування після припинення сімейних відносин. Факт наміру сторін у травні 2021 року придбати земельну ділянку не доводить наявність у подружжя власних коштів на її придбання. Короткий зміст рішення апеляційного суду Київський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Короткий зміст вимог касаційної скарги, пояснень на неї, їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо компенсації вартості частки відчуженого автомобіля марки «Skoda Superb» у розмірі 6 000,00 дол. США та 1/2 частини спільних заощаджень у розмірі 12 000,00 дол. США, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 127/6926/13; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди не дослідили всіх обставин справи та не врахували того факту, що відчуження спірного автомобіля вчинено поза волевиявленням ОСОБА_2 , не в інтересах сім`ї (шлюбні відносин сторін, як і спільне їх проживання, ведення господарства було припинено на початку липня 2021 року), будь-якої згоди на його продаж ОСОБА_2 не надавала, кошти від продажу автомобіля не отримувала. Це саме стосується й вирішення питання про поділ спільних коштів у сумі 24 000,00 дол. США, факт існування яких у розпорядженні подружжя підтверджується тим, що на цю суму подружжя у травні 2021 року мало намір придбати земельну ділянку, що підтверджується згодою ОСОБА_2 на купівлю земельної ділянки, проєктом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 травня 2021 року. Ураховуючи, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, тому в іншій частині ці рішення не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України). 27 березня 2024 року до Верховного Суду від адвоката Крупського В. В. як представника ОСОБА_2 надійшли пояснення на касаційну скаргу, мотивовані тим, що посилання судів попередніх інстанцій на висновки рішень судів про розірвання шлюбу як преюдиційних для цієї справи є необґрунтованими та безпідставними. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 23 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами З 27 серпня 2005 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 . За час шлюбу сторони за договором купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року придбали квартиру АДРЕСА_1 ; 03 жовтня 2012 року автомобіль «Skoda Superb», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 ; 13 серпня 2018 року автомобіль «Audi», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . 24 липня 2021 року ОСОБА_1 продав автомобіль «Skoda Superb», 2012 року випуску, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України). Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Встановивши, що автомобіль «Skoda Superb» було як придбано, так і відчужено в період шлюбу, доказів наявності у сторін заощаджень за період шлюбу грошових коштів у розмірі 24 000,00 дол. США ОСОБА_2 не надала, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні таких вимог ОСОБА_2 за недоведеністю. Саме по собі посилання ОСОБА_2 про наміри придбати земельну ділянку за 24 000,00 дол. США не є належним і допустимим доказом існування такої суми на час припинення сімейних правовідносин. Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені в касаційній скарзі. Аргументи касаційної скарги висновки судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов