Ухвала КЦС ВС № 450/2642/23

УХВАЛА 21 травня 2024 року м. Київ справа № 450/2642/23 провадження № 61-6216ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кецком Володимиром Ярославовичем, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 10 000,00 доларів США та 3 % річних від простроченої - 369,86 доларів США. Рішенням Пустомитівським районним судом Львівської області від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 10 000,00 доларів США - основного боргу, 369,86 доларів США - 3% річних та 3 792,27 грн сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовити. Постановою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2023 року - без змін. У квітні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Кецка В.Я. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2024 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн. Позивач просив стягнути борг за договором позики у розмірі 10 000,00 доларів США та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 369,86 доларів США. Отже, зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 3 028,00 грн*250=757 000,00 грн). Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в правовідносинах, які можуть виникати при виконанні зобов`язань за договором позики, а саме можливість оскарження позичальником факту отримання коштів за наявності розписки. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керуючись тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Заявник не зазначив в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначення підстав касаційного оскарження є вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільно процесуального закону, проте не є безпосередньою підставою для відкриття провадження у справі. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має для нього виняткове значення, зводяться до незгоди з судовими рішеннями. Ці доводи не можуть бути предметом оцінки щодо обставин, за наявності яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у малозначній справі Отже, підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, немає. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржується, у касаційній скарзі не зазначені. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником рішення судів попередніх інстанцій ухвалені у справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Кецком Володимиром Ярославовичем, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська