Ухвала КАС ВС № 400/3768/22

УХВАЛА 23 травня 2024 року м. Київ справа №400/3768/22 адміністративне провадження № К/990/13416/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №400/3768/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач), у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 08 червня 2022 року №433 про застосування до ОСОБА_1 , водія сержанта поліції ВП №8 Миколаївського РУП в Миколаївській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; поновити на посаді; стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року позов задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 31 липня 2023 року, від 17 серпня 2023 року, від 12 вересня 2023 року, 06 жовтня 2023 року та від 06 листопада 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: нової касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України з урахуванням роз`яснень, які надані Верховним Судом та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №400/3768/22 повернуто особі, яка її подала. 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 всьоме подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року визнано неповажними вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №400/3768/22 залишено без руху та надано заявнику касаційної скарги десятиденний строк дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів. Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. 13 травня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучено уточнену касаційну скаргу та клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №400/3768/22. В обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження скаржник посилається на те, що у зв`язку з сімейними обставинами вчасно не було можливості подати касаційну скаргу з додатками. Також, скаржник зазначає, що він захворів та хворіє по даний час, у зв`язку з чим перебуває на лікарняному. Крім того позивач посилається на запровадження воєнного стану, зазначаючи, що місто Миколаїв Миколаївська область у зв`язку зі збройною агресією з боку російської федерації, постійно перебуває під обстрілами, що створило проблему наявності кваліфікованих юристів в місті, що створило йому перешкоди в поданні своєчасно касаційної скарги. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. З Діловодства автоматизованого суду вбачається, що ОСОБА_1 вперше звернувся із касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року до Верховного Суду 11 липня 2023 року. Разом з тим, ухвалами Верховного Суду від 31 липня 2023 року, від 17 серпня 2023 року, від 12 вересня 2023 року, 06 жовтня 2023 року та від 06 листопада 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №400/3768/22 повернуто особі, яка її подала, відповідно до частини другої статті 332 КАС України. При цьому із повторною касаційною скаргою позивач звернувся до Верховного Суду через 2 місяці - 01 квітня 2024 року, та більш ніж через 9 місяців від дати ухвалення спірного рішення апеляційним судом. Звернення з касаційною скаргою є сьомим, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статтею 328 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений скаржником підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення. Також, Суд зауважує на періоді часу, у якому відбувалося повторне звернення сторони позивача із повторною касаційною скаргою, що свідчить про допущення ним необґрунтованих зволікань щодо реалізації права на повторне звернення до суду. Так, загальний строк, що минув з дати виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду і до дати звернення із цією касаційною скаргою становить понад 9 місяців, що значно виходить за межі строку, встановленого КАС України для касаційного оскарження судових рішень. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому, Верховний Суд не наділений повноваженнями надавати оцінку іншим ухвалам, постановленим Верховним Судом у порядку визначеному цим Кодексом. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Так, іншою причиною пропуску строку на касаційне оскарження позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з сімейними обставинами та тим, що він захворів (перебував на лікарняному), тому вчасно не було можливості подати касаційну скаргу з додатками. На підтвердження цього доводу скаржник надав довідку з якої вбачається, що скаржник проходив лікування з 20 лютого 2024 по 18 березня 2024 року та медичний висновок №Х6ЕР-76КМ-Е25А-9КЗХ від 08 травня 2024 року. Враховуючи викладене, Верховний Суд не може визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження, а саме з причин лікування, оскільки з доданих доказів не вбачається, що у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 13 червня 2023 року після повернення вперше поданої касаційної скарги без зайвих затримок і зволікань протягом розумного строку. Щодо посилання скаржника на обставину щодо введення воєнного стану та ракетних обстрілів міста Миколаєва, колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із обстрілами будь-якого населеного пункту України, включаючи місто Миколаєва, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, лише посилання на цей факт не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, оскільки скаржник має викласти доводи та надати відповідні докази, що обстріли міста Миколаєва, безпосередньо вплинули саме на скаржника та для своєчасного звернення до суду, проте таких доводів не викладено, а доказів - не надано, через що Верховний Суд не вбачає взаємозв`язку між зверненням до суду касаційної інстанції через десять місяців після ухвалення оскаржуваної постанови та вказаною позивачем обставиною. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнати поважними причини пропуску такого строку та його поновлення. При цьому суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - понад 9 місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та 2 місяці після повернення поданої касаційної скарги, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено. Колегія суддів враховує, що право на повторне звернення із касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження, а та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього. Водночас касаційна скарга не містить доводів щодо об`єктивної неможливості звернутися позивачу із цією касаційною скаргою без зайвих затримок та зволікань. Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі №400/3768/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя доповідач: А.Г. Загороднюк Судді: Л.О. Єресько В.М. Соколов