Ухвала КАС ВС № 320/6448/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 23 травня 2024 року м. Київ справа №320/6448/21 адміністративне провадження № К/990/17529/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція квартири №367 з розподілом на три самостійні квартири (кв. 367, кв.367а, кв.367б ) на АДРЕСА_3 » від 01.03.2021 №КВ 051210225330 та скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за цією адресою від 15.03.2021 №КВ 101210311666, замовник будівництва - ОСОБА_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024, у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункт "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку скаржника, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанції не взяли до увагу надану інформацію ФОП ОСОБА_2 про те, що ним не проводилися проектні роботи по спірних об`єктах будівництва, не укладалося жодних договорів і не видавалися накази на призначення головного архітектора проектів та авторського нагляду. Разом з тим заявник наголошує, що державна реєстрація об`єктів не є способом набуття права власності. Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення недостовірних даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він будується без належним чином розробленого та як наслідок затвердженого проекту, такий об`єкт не має ознаки самочинного будівництва, що визначені частиною першої статті 376 Цивільного кодексу України та такий орган не може реалізувати покладений на нього обов`язок відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перевірки органами державного архітектурно-будівельного контролю можливі лише щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва, а після реєстрації права власності об`єкт вважається таким, будівництво якого завершено. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 521/16298/18, від 29.09.2022 у справі № 826/8108/17, від 01.02.2023 у справі № 826/10042/17, від 16.03.2023 у справі № 814/2086/16. Суди встановили, що з копій інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за якою 21.03.2021 за ОСОБА_1 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер від 15.03.2021 №КВ 101210311666 зареєстровано право власності на три самостійні квартири, а саме: на квартиру № 367 , квартиру № 367А , квартиру АДРЕСА_4 , а тому після реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відсутні підстави для скасування (припинення) його права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі вищевказаного повідомлення, та підстави для скасування вищевказаної декларації. Також суд апеляційної інстанції вказав, що згідно із правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 01.10.2019 у справі № 826/9967/18, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 23.07.2019 у справі № 826/5607/17, від 09.06.2021 у справі № 826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19, від 04.08.2021 у справі № 640/20369/18 після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання. Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до того, що норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зобов`язують орган державно-будівельного контролю скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта та повідомлення про початок виконання будівельних робіт у разі виявлення недостовірних даних, наведених у зареєстрованому повідомленні та/або декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. Проте Верховний Суд наголошує, що визначальною обставиною у цій справі є факт реєстрації права власності на квартиру № 367, квартиру № 367А , квартиру АДРЕСА_4 . Тому висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із зазначеною правовою позицією Верховного Суду, а доводи касаційної скарги жодним чином їх не спростовують. Посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, які викладені постановах від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17, від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, від 07.10.2020 у справі №910/728/18, Суд відхиляє з огляду на те, що такі висновки не є релевантними до обставин цієї справи та були сформовані в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів також не бере до уваги посилання на висновки Верховного Суду в постановах від 11.08.2021 у справі №804/16198/15, від 19.08.2020 у справі № 826/6660/16, від 27.01.2021 у справі № 826/10962/17, від 20.07.2022 у справі №640/18400/18, від 14.02.2023 у справі №826/16509/18 оскільки спірні правовідносини в зазначених висновках виникли щодо правомірності винесеного відповідачем наказу, яким було скасовано реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації. Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя С.Г. Стеценко