Постанова КАС ВС № 120/7339/21-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Київ справа № 120/7339/21-а адміністративне провадження № К/990/24842/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Чиркіна С.М., суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2021 (головуючий суддя: Альчук М.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2022 (головуючий суддя: Кузьмишин В.М., судді: Сапальова Т.В., Сушко О.О.) у справі №120/7339/21-а за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: І. РУХ СПРАВИ У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови йому, як українському військовому спостерігачу в Придністровському регіоні Республіки Молдова, у видачі довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманої в іноземній валюті в період з вересня 2018 року по жовтень 2019 року; зобов`язати відповідача підготувати оновлену довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірах зазначених у довідці фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 24.04.2020 № 305/391. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 24.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2022, позов задовольнив. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». До звільнення на пенсію, позивач у період з 25.09.2018 по 04.10.2019 проходив службу на посаді старшого військового спостерігача групи військових спостерігачів в Придністровському регіоні Республіки Молдова та щомісячно отримував грошову винагороду в іноземній валюті. Відповідачем була видана позивачу довідка від 24.04.2020 № 305/391 про те, що останній щомісячно отримував грошову винагороду, яка згідно розділу VІІ Порядку забезпечення коштами в іноземній валюті в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом МО України від 09.02.2017 № 85, носила постійний характер. Зазначену довідку направлено на адресу Пенсійного фонду, однак така була повернута. Дії пенсійного органу з повернення документів були оскаржені в судовому порядку. Вінницький окружний адміністративний суд (рішення від 16.11.2020 справа №120/5532/20) відмовив у задоволенні позову, водночас констатував наявність у позивача права на включення грошової винагороди за час проходження ним служби на посаді старшого військового спостерігача групи військових спостерігачів в Придністровському регіоні Республіки Молдова у період з 25.09.2018 по 04.10.2019 до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії. На підставі зазначеного судового рішення, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу оновленої довідки, яка відповідає по формі діючому законодавству, однак отримав відмову. Власне незгода із відмовою у видачі оновленої довідки і слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду. Суд першої інстанції зазначив, відповідач правом надання відзиву не скористався, що з урахуванням вимог статей 159, 162 КАС України є підставою для вирішення даної справи за наявними матеріалами справи та в межах заявлених позовних вимог. ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ у Вінницькій області та з 10.06.2020 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з врахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років (50%); середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі: надбавки за умови режимних обмежень, допуск ф.2 (15%); надбавки за особливо важливі завдання (65%); премії (35%). До звільнення з військової служби (з 25.02.2018 по 04.10.2019) позивач проходив службу на посаді старшого військового спостерігача групи військових спостерігачів в Придністровському регіоні Республіки Молдова та щомісячно отримував грошову винагороду в іноземній валюті. Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України видано довідку від 24.04.2020 № 305/391 про те, що позивач щомісячно отримував грошову винагороду, яка згідно розділу VІІ Порядку забезпечення коштами в іноземній валюті в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом МО України від 09.02.2017 №85, носила постійний характер. Зазначену довідку направлено на адресу Пенсійного фонду, однак така була повернута. Позивачем оскаржено дії Пенсійного фонду до Вінницького окружного адміністративного суду, проте рішенням від 16.11.2020 у справі №120/5532/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Мотивуючи свою відмову суд прийшов до висновків, що «... враховуючи, що довідку від 24.04.2020 № 305/391 складено на підставі даних роздавальних відомостей, яка не відповідає формі затвердженій Порядком № 45 та грошова винагорода визначена у ній не включена в довідку Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України №305/555 від 24.07.2020 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу 8 пункту 7 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 (зі змінами), на підставі якої обчислено пенсію позивача, відповідач правомірно відмовив у здійсненні такого перерахунку.». «Разом з тим, аналізуючи сукупність фактичних обставин справи та норм закону, суд констатує наявність у позивача права на включення грошової винагороди, за час проходження позивачем служби на посаді старшого військового спостерігача групи військових спостерігачів в Придністровському регіоні Республіки Молдова у період з 05.09.2018 по 04.10.2019, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії.». «Однак, реалізація права на перерахунок розміру пенсії з включенням до її складу розміру грошової винагороди, без наявності відповідної довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, або відповідних складових у ній, на переконання суду, є передчасною». На підставі зазначеного рішення, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу оновленої довідки встановленої форми, у якій слід врахувати такий додатковий вид грошового забезпечення, як щомісячна грошова винагорода українському військовому спостерігачу у Придністровському регіоні Республіки Молдова. Листом від 09.04.2021 відповідач відмовив у видачі такої довідки, з підстав, що форму довідки доведено вказівкою Департаменту фінансів МО України від 28.03.2018 № 248/3/6/855, якою включення щомісячної грошової винагороди не передбачено. Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду. V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода підлягає включенню до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії за умови сплати єдиного внеску. Такий висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17. У контексті наведеного висновку, суди констатували, що оскільки з грошової винагороди в іноземній валюті, яку позивач отримував на посаді старшого військового спостерігача групи військових спостерігачів в Придністровському регіоні Республіки Молдова за період з 25.09.2018 по 04.10.2019, утримувався єдиний внесок, відповідно така грошова винагорода підлягає включенню до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії. VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода підлягає включенню до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії за умови сплати єдиного внеску. Водночас висновки судів про те, що з отримуваних позивачем виплат сплачувався єдиний внесок не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами, у розумінні положень статей 73, 74 КАС України. Також скаржник стверджує, що щомісячна винагорода в іноземній валюті, яку отримував позивач перебуваючи на посаді українського військового спостерігача у Придністровському регіоні Республіки Молдова в період з 25.02.2018 по 04.10.2019, не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення та не повинна бути врахована при обчисленні пенсії, оскільки така винагорода не входить до додаткових видів грошового забезпечення, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Скаржник також вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто без врахування правової позиції відповідача щодо предмета спору. У контексті цих аргументів, скаржник наголосив, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримав лише 17.09.2021, після чого, у встановлений судом 15-денний строк, 29.09.2021 було подано до суду відзив на позовну заяву, однак рішення Вінницького окружного адміністративного суду було прийнято вже 24.09.2021 не дочекавшись відзиву на позовну заяву. Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався, хоча про відкриття касаційного провадження у справі був повідомлений 29.11.2022. VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого. 20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. У відповідності до статті 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. За змістом статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Питання забезпечення українських військових спостерігачів у Придністровському регіоні Республіки Молдова врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 № 1284 (далі - Постанова № 1284). Абзацами 1-3 пункту 2 указаної Постанови № 1284 передбачено, що щомісячна винагорода в іноземній валюті (далі - винагорода) виплачується з дня перетинання державного кордону українськими військовими спостерігачами, що виїжджають у Придністровський регіон Республіки Молдова, і до дня перетинання ними державного кордону у зворотному напрямку включно; за українськими військовими спостерігачами зберігаються виплати в національній валюті в розмірі 100 відсотків окладу за військове звання, посадового окладу за останнім місцем служби, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Згідно додатку до Постанови № 1284 розмір щомісячної винагороди в іноземній валюті старшого офіцера (старшого військового спостерігача) у Придністровському регіоні Республіки Молдова складає 1 170 доларів США. Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 (справа №522/2738/17) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 (справа № 21-70а15) та дійшла висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним. За висновком Великої Палати Верховного Суду, щомісячна додаткова грошова винагорода з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії. Колегія суддів зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 є правозастосовними до обставин цієї справи. Суди встановили, що Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України було видано довідку від 24.04.2020 № 305/391 про те, що позивач щомісячно отримував грошову винагороду, яка згідно розділу VІІ Порядку забезпечення коштами в іноземній валюті в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом МО України від 09.02.2017 № 85, носила постійний характер. Зазначену довідку направлено на адресу Пенсійного фонду, однак така була повернута. Позивачем оскаржено дії Пенсійного фонду до Вінницького окружного адміністративного суду, проте рішенням від 16.11.2020 у справі № 120/5532/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Водночас попри відмову у задоволенні позову, судовим рішенням у справі №120/5532/20 встановлено, що грошова винагорода позивача за час проходження служби на посаді старшого військового спостерігача групи військових спостерігачів в Придністровському регіоні Республіки Молдова у період з 25.09.2018 по 04.10.2019, з якої утримувався єдиний внесок, носить системний характер, оскільки її призначення регламентоване Постановою № 1284, а отже така має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії. Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин. Задовольняючи позов у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу за період проходження служби у період з 25.09.2018 по 04.10.2019 нараховувалася грошова винагорода в іноземній валюті в сумі 14424,97 дол. США, з якої утримано єдиних соціальний внесок, а отже така має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії. За наведеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин у справі, колегія суддів із такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погоджується. Натомість відповідач правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростував. Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось у розгляді справи не дочекавшись спливу строку, встановленого відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів приймає такі до уваги, проте вважає за необхідне зауважити, що аргументи, наведені у відзиві, жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії. Своєю чергою, ураховуючи приписи частини другої статті 350 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню правову оцінку. VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2022 у справі №120/7339/21-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін А. А. Єзеров О. П. Стародуб