Постанова ККС ВС № 161/8641/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Київ справа № 161/8641/20 провадження № 51-2894 км 22 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красноволя Маневицького району Волинської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Луцький міськрайонний суд Волинської області вироком від 29 грудня 2021 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнув із ОСОБА_7 на користь: - потерпілого ОСОБА_8 - 100 000 на відшкодування моральної шкоди; - КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради - 60 126,40 грн витрат на лікування потерпілого. Волинський апеляційний суд ухвалою від 05 вересня 2023 року частково задовольнив апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 : - змінив вирок суду першої інстанції та на підставі ст. 75 КК звільнив обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК; - скасував вирок у частині вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_8 та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди й призначив новий розгляд у суді першої інстанції. У решті вирок залишив без зміни. За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 24 листопада 2018 року приблизно о 23 год, керуючи технічно справним автомобілем «SEAT Ibiza», номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Рівненській зі сторони Київського Майдану у напрямку просп. Відродження у м. Луцьку, з приблизною швидкістю 50 км/год, при здійсненні підйому на шляхопровід вул. Рівненської, порушив вимоги 2.3 (б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме: не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від спостереження за нею, через що невчасно вжив заходи для зменшення швидкості руху, та, як наслідок, допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Polo»,номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який, виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР, зупинився попереду на проїжджій частині шляхопроводу. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля «Volkswagen Polo» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Захисник, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивував тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції: - безпідставно визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, оскільки суд неправильно розтлумачив указану статтю кримінального закону; - не зважив на те, що у ОСОБА_7 була перешкода перед ДТП, що не було враховано під час проведення слідчого експерименту; - не врахував показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про наявність перешкоди; - безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення повторної експертизи та проведення слідчої дії. Крім того, вказував на те, що суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок у частині вирішення цивільних позовів із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, порушив принцип всебічності та повноти судового розгляду. На касаційну скаргу захисника прокурор подав письмові заперечення, в яких навівши відповідні обґрунтування, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни. Позиції учасників судового провадження Засуджений та його захисник підтримали доводи касаційної скарги, просили скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін. Мотиви Суду Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; при цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. У касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, зокрема, допущене судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Зі змісту ст. 370 КПК убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. Згідно з приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Відповідно до положень ст. 439 КПК після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні. А тому дотримання цього правила має важливе значення не лише як гарантія дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією, за законністю та обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій, але й щодо забезпечення єдності судової практики в цілому. У своїй апеляційній скарзі захисник указував на порушення судом першої інстанціїнорм матеріального та процесуального права, просив скасувати вирок місцевого суду, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Свої вимоги мотивував тим, що суд не зважив на той факт, що обвинувачений не міг уникнути зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_8 через наявність іншого транспортного засобу, який рухався попереду його транспортного засобу та заважав огляду. Вказував на те, що момент виникнення небезпеки настав значно пізніше, ніж визначив слідчий під час слідчого експерименту; протокол слідчого експерименту містить необ`єктивну інформацію, а схема до нього не відповідає дійсним подіям та обставинам справи, не узгоджується із показаннями свідків. Зазначав про те, що вихідні дані, надані експертам, суперечать фактичним обставинам події. Крім того, не погоджувався з рішенням суду в частині задоволення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_8 та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Потерпілий ОСОБА_8 у поданій апеляційній скарзі, не оспорювавши доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просив вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінити, стягнути з ОСОБА_7 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди. За наслідком апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційні скарги захисника та потерпілого: змінив вирок суду першої інстанції та на підставі ст. 75 КК звільнив обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК; скасував вирок у частині вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_8 та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_7 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди та призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції; у решті судове рішення залишив без змін. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції своєю ухвалою скасував вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів, призначивши новий судовий розгляд провадження в цій частині в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що таке рішення апеляційного суду не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Водночас колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши апеляційні вимоги захисника, не повною мірою дотримався вимог ч. 2 ст. 439, 419 КПК та ретельно не перевірив викладених в ній доводів, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення. Так, захисник указував на те, що протокол слідчого експерименту від 25 грудня 2019 року та висновки експертів ґрунтуються на вихідних даних, зазначених виключно слідчим, без урахування пояснень ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_9 . До того ж, визначений слідчим момент виникнення небезпеки для ОСОБА_7 саме за 138,8 м суперечить дійсним обставинам ДТП. Оскільки слідчий експеримент та висновки інженерно-транспортних експертиз є базовими доказами у цьому провадженні, то апеляційний суд зобов`язаний був надати мотивовані відповіді на вказані доводи апеляційної скарги, проаналізувавши й зіставивши їх з наявними у справі матеріалами, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. На це звертав увагу й суд касаційної інстанції у своїй постанові від 17 травня 2023 року. Проте суд апеляційної інстанції під час повторного апеляційного розгляду вказівки суду касаційної інстанції виконав не в повному обсязі, доводи захисника ретельно не перевірив та постановив ухвалу, не дотримавшись вимог статей 419, 439 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч. 1 ст. 412 цього Кодексу. Відтак касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3