Ухвала ККС ВС № 1-33/04

Ухвала 21 травня 2024 року м. Київ справа № 1-33/04 провадження № 51-2450 зно 21 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього, встановив: Згідно із вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2004 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 233, п.п. «а», «з» ст. 93 Кримінального кодексу України (далі - КК) у редакції 1960 року та за ч. 1 ст. 263, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 189 КК у редакції 2001 року до покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року вирокАпеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 червня 2004 року змінено, постановлено виключити з вироку вказівку про застосування до ОСОБА_4 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна. В решті вирок в частині призначеного покарання залишено без зміни. В подальшому, засуджений ОСОБА_4 неодноразово звертався до Суду із заявами про перегляд ухвали ВСУ від 23 грудня 2004 року за нововиявленими обставинами. Востаннє, засуджений ОСОБА_4 звернувся до Суду із такою заявою 14 липня 2021 року. Ухвалою судді Верховного Суду від 26 липня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_4 залишено без руху та надано йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою судді Верховного Суду від 02 вересня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_4 було повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки ним не усунуто недоліки заяви з урахуванням положень п.4 і п.5 ч.2 ст.462 КПК та не наведено належного обґрунтування наявності у справі нововиявлених обставин. 14 травня 2024 року до Верховного суду надійшла повторна заява від 06 травня 2024 року засудженого ОСОБА_4 , у якій ОСОБА_4 просить відкрити провадження по перегляду ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року, призначити йому адвоката та етапувати в Київський слідчий ізолятор, повідомити потерпілих, дії засудженого перекваліфікувати та скасувати відповідальність, вважати вирок таким, що в законну силу не вступив, а тому застосувати положення ст. 49 КК України, або у разі неможливості їх застосування, скасувати ухвалу ВСУ від 23.12.2004 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається у заяві на те, що підставами для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року вважає, що: - у матеріалах кримінальної справи №1-33/04 відсутні: касаційна скарга його захисника разом із заявами свідків, зокрема свідка ОСОБА_5 від 28 серпня 2004 року, якими підтверджуються його алібі на момент вчинення злочинів (про пояснення яких він зазначав під час судового розгляду справи в апеляційному суді), в тому числі й довідка медичного закладу від 14 липня 2004 року, що могли вплинути на прийняття рішення судом касаційної інстанції, про які також не було відомо Верховному Суду України та про ці обставини йому стало відомо лише 13 квітня 2021 року; - під час розгляду скарги на ухвалу ВСУ від 23 грудня 2004 року, засуджений зосередився лише на доповненні до касаційної скарги від 06 липня 2004 року, та вважав наведені у ній обставини беззаперечними, а тому не звернув уваги на докази його алібі, оскільки не знав, що їх з Криму до ВСУ не переслали, а адвокат у засіданні 23 грудня 2004 року присутній не був, щоб про це нагадати; - він навмисно обмовив себе у вчиненні злочину на досудовому слідстві та вже у судовому засіданні вказав на неправдивість таких свідчень, прохаючи дослідити докази на підтвердження його алібі, при цьому, суд відмовив у розгляді такої заяви; - кримінальне провадження щодо нього сфальшоване через його проукраїнську позицію станом на момент ухвалення рішення в суді першої інстанції, що також відобразилося і в упередженому ставленні головуючого судді ОСОБА_6 , який неодноразово залишав клопотання сторони захисту без задоволення; При цьому також зазначає про те, що матеріали кримінальної справи №1-33/04 викладені на диску з відповідним посиланням в Інтернеті, достовірність яких можна перевірити згідно з положеннями ст. 548 КПК та Конвенції про правову допомогу і правові правовідносини у цивільних, кримінальних справах. Згідно з вимогами ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Положеннями ч. 2 ст. 459 КПК визначено, що нововиявленими обставинами визнаються: - штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; - інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Відповідно до ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, окрім іншого зазначаються: - обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, - обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин та зміст вимог до суду. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Також, положеннями ст. 462 КПК України встановлюються вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, та пунктом 5-2 частини 2 вказаної статті передбачено долучення до заяви клопотання про поновлення строку. Як вбачається з наявних у Суду матеріалів провадження за заявою від 06 травня 2024 року, ухвала Верховного Суду України постановлена 23 грудня 2004 року, тобто більше 20 років тому. Підстави, на які посилається засуджений у заяві є аналогічні тим, на які він вказував у попередніх своїх заявах від 31 травня 2021 року та 14 липня 2021 року. У поданій заяві від 06 травня 2024 року, ОСОБА_4 чітко вказує дату - 13 квітня 2021 року, з якої йому стало відомо про відсутність у матеріалах касаційної скарги захисника заяв свідків та довідки медичного закладу від 14 липня 2004 року, натомість, клопотання про поновлення строку на подання заяви, з огляду на вищенаведені положення ст. 461-462 КПК України, до поданої заяви не долучає. При цьому, зі змісту попередніх заяв, зокрема від 31 травня 2021 року та від 14 липня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_4 посилався на те, що 13 квітня 2021 року він отримав можливість переглянути усі матеріали кримінальної справи на цифровому ефірному приймачі та флеш карті з фотографіями матеріалів, серед яких були відсутня касаційна скарга захисника ОСОБА_7 з додатками, пояснення свідків та довідка з медичного закладу, тобто, про зазначені обставини ОСОБА_4 стало відомо більш ніж 3 роки тому та нових відомостей, які б свідчили про необхідність визнання їх такими, що відрізняються від тих, які були предметом дослідження в попередніх ухвалах суду, до поданої заяви від 06 травня 2024 року не долучено. Щодо інших доводів зазначених у заяві про наявність нововиявлених обставин, то ОСОБА_4 , з огляду на зміст таких доводів, всупереч положень, передбачених ч. 2 ст. 462 КПК України, не наводить будь-яких обґрунтувань про те, що зазначені обставини не були йому відомі та не могли бути йому відомі на час розгляду справи в суді чи на час його ознайомлення з матеріалами справи у квітні 2021 року, після яких пройшло більше ніж 3 місяці. При цьому, клопотання про поновлення строку на подання заяви з цих підстав також відсутнє. Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку не оформлено згідно з вимогами ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК України. Пунктом 3 частини 3 статті 429 передбачено, що касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення. Згідно з приписами ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу. Також суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). За таких обставин, заява ОСОБА_4 про перегляд судового рішення від 23 грудня 2004 року за нововиявленими обставинами підлягає поверненню. При цьому, вимоги ОСОБА_4 щодо призначення йому адвоката та етапування в Київський слідчий ізолятор, повідомлення потерпілих про розгляд поданої заяви, можуть бути розглянуті Судом лише після відкриття провадження, однак, у зв`язку із прийняттям рішення про повернення поданої заяви, відсутні підстави для їх вирішення. Керуючись пунктом 1 частини 3 статті 429 КПК, Суд постановив: Повернути засудженому ОСОБА_4 заяву від 06 травня 2024 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року щодо нього із додатками до неї. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3