Постанова КЦС ВС № 753/6726/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2024 року м. Київ справа № 753/6726/22 провадження № 61-17948св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Київська міська рада, ОСОБА_2 , треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Міністерство оборони України, Міністерство у справах ветеранів України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Міністерство оборони України, Міністерство у справах ветеранів України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Володимира Олександровича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року у складі судді Гусак О. С. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати дії Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації протиправними та зобов`язати визнати за нею право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що її сину ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учаснику антитерористичної операції розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Святошинська РДА) від 27 квітня 2018 року № 254 було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та видано ордер від 03 травня 2018 року № 002945 серії Б на житлове приміщення. Дії щодо отримання ОСОБА_5 житла вчиняла переважно позивачка, оскільки через стан здоров`я та необхідність лікування син не мав часу та можливості для захисту своїх прав. ОСОБА_5 через стійкі проблеми зі здоров`ям, отримані під час проведення терористичної операції травми, психічним та емоційним станом протягом періоду часу, що пройшов з моменту отримання травм, не мав змоги подати відповідну заяву про приватизацію житла. Водночас смерть ОСОБА_5 настала раптово та з причин, що не відповідали характеру його захворювання. За життя ОСОБА_5 отримав житло як учасник бойових дій, за життя неодноразово повідомляв позивачці, сестрі, родичам та знайомим про бажання жити в наданій квартирі, стверджував про намір її приватизувати, видужати та створити сім`ю. Вважає, що ОСОБА_5 здійснив волевиявлення на приватизацію житла, що підтверджується як конклюдентними діями померлого, а саме проживанням у квартирі та відсутністю відмови від житла, так і свідченнями його родичів та знайомих. Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О. В. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням документа, який посвідчує право власності спадкодавця на цю квартиру. Після цього позивачка звернулась з відповідним зверненням до Святошинської РДА та отримала відповідь від 23 липня 2021 року в якій їй роз`яснено про необхідність звернення до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Дарницька РДА). Надалі позивачка зверталася до Дарницької РДА та отримала відповіді про те, що квартира АДРЕСА_1 , не належала її сину ОСОБА_5 на праві приватної власності, тому вона немає підстав для користування квартирою, ця квартира перебуває у власності територіальної громади міста Києва та є житлом поточного звільнення. У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 14 червня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 за життя звертався з належним чином оформленою заявою про приватизацію квартири до органу приватизації. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Київський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року залишив без змін. Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Підставою касаційного оскарження вказує те, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно використання норм матеріального права, встановлених статтею 8 ЦК України (аналогія закону та права), статтею 1218 ЦК України (склад спадщини), статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (організація проведення приватизації та оформлення права власності), з приводу подібних правовідносин; відсутній висновок Верховного Суду з питання визнання права на приватизацію майна в порядку спадкування після смерті родича (сина) за аналогією права та закону. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що під час оцінювання висловлення волі щодо приватизації займаної квартири особою, яка отримала ордер, суди повинні враховувати особливості кожної конкретної ситуації, такі дії особи не можуть зводитись виключно до механічного написання відповідної заяви через низку причин. Нормативними актами передбачена ситуація, в якій особа не може власноруч підписати відповідний документ, а отже не може його і написати, проте це позбавляє особу права висловити свою волю. Через стійкі проблеми зі здоров`ям, отримані під час проведення антитерористичної операції травми, психічний та емоційний стан протягом періоду часу, що пройшов з моменту отримання травм, ОСОБА_5 не мав змоги подати відповідну заяву про приватизацію житла. За життя ОСОБА_5 неодноразово висловлював бажання вилікуватись, створити сім`ю та жити в отриманій ним квартирі. Зазначена воля є очевидною, оскільки попри відсутність заяви про приватизацію квартири немає і відповідної заяви про відмову від житла. У січні 2024 року Дарницька РДА подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними й обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. У січні 2024 року Міністерство у справах ветеранів України подало письмові пояснення, в яких просило розглядати справу без їх участі. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 30 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з довідкою від 10 грудня 2014 року, виданою командиром Військової частини польової пошти НОМЕР_1 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_5 дійсно у період з 15 червня 2014 року до 11 серпня 2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 11 серпня 2014 року ОСОБА_5 отримав поранення під час виконання бойового завдання. Рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій від 05 лютого 2015 року № 6/ІІІ/1/2 ОСОБА_5 надано статус учасника бойових дій. Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 квітня 2018 року № 254 ОСОБА_5 на сім`ю з 1 особи надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та видано ордер від 03 травня 2018 року № 002945 серії Б на жиле приміщення. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 грудня 2020 року серії НОМЕР_2 . Згідно з довідкою про причину смерті від 23 грудня 2020 року смерть настала у зв`язку з хронічною хворобою серця. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 18 липня 1987 року серії НОМЕР_3 . 02 липня 2021 року ОСОБА_7 на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори, про вступ у спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 . Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Сердцевич О. В. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з ненаданням документа, який посвідчує право власності спадкодавця на зазначену квартиру. У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулась з відповідним зверненням до Святошинської РДА. Листом від 23 липня 2021 року Святошинська РДА повідомила, що вона не має повноважень визнати за позивачкою право власності та надати правоустановлювальні документи на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначено, що для здійснення приватизації вказаної квартири необхідно звернутись до Дарницької РДА, на території якої розміщений зазначений будинок. Після цього позивачка звернулась з відповідним зверненнями до Дарницької РДА, з відповідей якої відомо, що орган приватизації державного житлового фонду Дарницької РДА приватизацію квартири АДРЕСА_1 не здійснював. Вказана квартира перебуває у власності територіальної громади міста Києва та є житлом поточного звільнення. Крім того, на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 вересня 2014 року № 1017 «Про деякі питання розподілу житлової площі в місті Києві» Дарницьк РДА щомісяця передає інформацію про наявність жилих приміщень, що звільнилися і перебувають у власності територіальної громади міста Києва, до Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Також повідомлено про неможливість визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 та надати правовстановлюючі документи на неї, оскільки ОСОБА_1 не має будь-яких правових підстав для користування цією квартирою. Згідно з чергою та відповідно до акта Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 25 листопада 2021 року № 154 розпорядженням Дарницької РДА від 21 грудня 2021 року № 927 «Про розгляд житлових питань» однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_2 за першочерговою категорією обліку «Матері-героїні», на склад родини з трьох осіб: ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 березня 2023 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 27 лютого 2023 року зареєстровано за ОСОБА_2 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. У частині четвертій статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України. які постійно проживають у цих квартирах (будинках), або перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. За змістом статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), стосовно якої вирішується питання про передачу у власність. У пункті 17 Положення про порядок передачі квартири (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення), визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків та перелік документів, які подаються до органу приватизації. У разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на квартиру. Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою. Для вирішення питання про наявність права вимагати визнання за спадкоємцем права власності на квартиру вирішальне значення може мати встановлення обставин, чи була розглянута в установлений строк заява про приватизацію квартири, чи була відмова відповідного органу приватизації у задоволенні заяви правомірною (чи були наявні заборони для передачі квартири наймачеві). Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 175/4089/18 та від 16 вересня 2021 року у справі № 208/1866/19, які суди врахували під час розгляду цієї справи. Встановивши, що позивачка не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 за життя звертався із заявою про приватизацію квартири до органу приватизації, а також обставини, які унеможливлювали б подання ним належним чином оформленої заяви, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновк про відмову в задоволенні позову. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до неправильного тлумачення заявником правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це не входить до його повноважень. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Володимира Олександровича залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов