Ухвала КЦС ВС № 159/2273/22

У х в а л а 30 квітня 2024 року м. Київ Справа № 159/2273/22 Провадження № 61-1451ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Бордюженко Елла Ростиславівна (далі - адвокат), на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 7 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до відповідачки про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та в с т а н о в и в:

1. У червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. 2. 7 вересня 2023 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: визначив позивачеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 , протягом двох місяців із дня набрання рішенням суду законної сили. 3. 21 грудня 2023 року Волинський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. 4. 22 січня 2024 року адвокат в інтересах відповідачки подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження, скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. 5. 15 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали. Відповідачка мала зазначити власний ідентифікаційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб-громадян України; до копії касаційної скарги для позивачадодати копію ордера; надати належним чином засвідчений доказ, що підтверджує дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції; сплатити 1 984,80 грн судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. 6. 13 березня 2024 року адвокат в інтересах відповідачки надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу з виправленими недоліками, до якої, зокрема, додала квитанцію про сплату 1 984,80 грнсудового збору, засвідчені копії ордера та «картки руху документа», а також дві копії касаційної скарги з додатками. Обґрунтувала касаційну скаргу так: - суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо такого застосування, викладених у постановах: (1) Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19), про те, що принцип змагальності сторін покладає на них тягар доказування, але не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний; певну обставину не можна вважати доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (близькі за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17); (2) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц (провадження № 61-17989св21), про те, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача; тому доведення не можна належно реалізувати шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а насамперед їхній достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний; (3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 752/4584/20 (провадження № 61-1830св21), про те, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку, порядку прийняття спадщини, наявності спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18)); (4) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), про те, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права (див. висновок Верховного Суду України у постанові від 6 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17); (5) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), про те, що за змістом частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій; правила цієї частини можна застосувати, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, і ці обставини суд визнав поважними; (6) Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, про те, що, розглядаючи справу про надання додаткового строку для прийняття спадщини, суд має дослідити, чи вчиняв нотаріус після встановлення наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи викликав спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що підтверджувало б належне сприяння здійсненню особистого розпорядження спадкодавця; (7) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), про те, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можна застосувати, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, і ці обставини суд визнав поважними; необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини; - суди попередніх інстанцій встановили, однак не врахували, що заповіт, за яким позивач пропустив строк для вступу у спадщину, не зареєстрований у Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ, а також відсутній у Спадковому реєстрі; - усупереч приписам статей 1272 і 1273 Цивільного кодексу України позивач не навів жодної поважної причини для надання йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також не зміг повідомити дату, коли йому стало відомо про наявність заповіту.

7. У касаційній скарзі адвокат просила поновити відповідачці пропущений строк на касаційне оскарження судових рішень. Поважність причин пропуску цього строку адвокат обґрунтувала тим, що копію оскарженої постанови суду апеляційної інстанції вона отримала через систему «Електронний суд» 22 грудня 2023 року, а у паперовому вигляді не отримала ні вона, ні відповідачка. Для підтвердження дати отримання постанови надала «картку руху документа».

8. Верховний Суд вважає безпідставним клопотання відповідачки про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Із дня проголошення оскарженої постанови апеляційного суду тридцятиденний строк на касаційне оскарження сплив 20 січня 2024 року (субота). Тому згідно з частиною третьою статті 124 ЦПК України останнім днем зазначеного строку є перший після вихідного робочий день, тобто 22 січня 2024 року. Саме тоді адвокат в інтересах відповідачки подала касаційну скаргу. Тому строк на касаційне оскарження не пропустила. Отже, відсутні підстави для його поновлення.

9. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

10. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України Верховний Суд, у х в а л и в :

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 7 вересня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

3. Витребувати із Ковельського міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 159/2273/22.

4. Надіслати позивачеві копію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити йому право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков