Постанова 4873 № 910/14074/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" травня 2024 р. Справа№ 910/14074/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Барсук М.А. Руденко М.А. при секретарі судового засідання Гуменюк І.О., за участю представників: від позивача - Прохоренко М.М., від відповідача - Остапенко С.Л., розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14074/23 (суддя Полякова К.В., повний текст складено 21.02.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 22184598, 87 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 25.07.2019 № 0156-09021 основного боргу в сумі 25427704,57 грн., трьох процентів річних у розмірі 105577,55 грн., 7 % штрафу в сумі 1009419,25 грн. та пені в розмірі 1619575 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати послуг. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Протокольною ухвалою суду від 07.12.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 22069524,53 грн. основного боргу, 105577,55 грн. трьох процентів річних, 9496,79 грн. пені, 332768,98 грн. судового збору, а також повернути з державного бюджету переплачену суму судового збору в розмірі 89665,17 грн. 08.11.2023, 06.12.2023, 08.01.2024 від відповідача та 09.01.2024 від позивача надійшли клопотання про закриття провадження у справі в частині основного боргу в сумі 25427704,57 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 провадження у справі № 910/14074/23 у частині позовних вимог про стягнення 22069524,53 грн. основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14074/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 105577 грн. 55 коп. трьох процентів річних, 9496 грн. 79 коп. пені, 332768 грн. 98 коп. витрат зі сплати судового збору; у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду відмовлено. При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов`язань в частині оплати, отриманих послуг. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог у сумі 105577 грн. 55 коп. трьох процентів річних, 9496 грн. 79 коп. пені, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог. Так, скаржник, з посиланням на постанову НКРЕКП від 30.01.2023 № 153, вказує про те, що строк оплати за надані послуги за період вересень-грудень 2022 року не настав. Також, апелянт посилається на відсутність його вини у прострочення виконання зобов`язань, оскільки розмір здійснених ним оплат у зв`язку з виконанням спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел перевищував встановлені тарифом витрати на виконання відповідачем вказаних обов`язків, в той час як законодавством не передбачені інші джерела покриття вказаних витрат, а відтак відповідач був вимушений оплачувати надані позивачем послуги за рахунок власних коштів по мірі фінансової можливості, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені та 3 % річних Окрім наведеного, апелянт посилається на неправильний розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції. В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. 25.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", як постачальником, та ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") як замовником, укладено договір № 0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відповідно до пунктів 1.1 якого, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг, на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику, послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг. Згідно із пунктами 13.2-13.4 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП, протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони. Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП акта приймання-передачі, підписаного з його сторони, ПУП надає Регулятору вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел для затвердження. Протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої ПУП у розрахунковому місяці, ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі. Відповідно до пункту 13.5 Порядку сторони корегують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел після проведення розрахунків обсягів урегулювання у разі надходження оновлених даних від учасників ринку. Після підписання ОСП корегованого акта ПУП надає Регулятору кореговану вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел для затвердження. Згідно постанов НКРЕКП затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг, серед інших, позивачем, за періоди грудень 2019 року, січень-березень, листопад 2020 року, липень-серпень 2021 року, березень-грудень 2022 року, лютий-червень 2023 року, а саме: постанова від 28.01.2020 № 259 (грудень 2019 року) - 105 372,61 грн (з 22.07.2020 - 106 642,06 грн); постанова від 25.02.2020 № 485 (січень 2020 року) - 90 935,21 грн; постанова від 25.03.2020 № 727 (лютий 2020 року) - 494 505,21 грн; постанова від 22.04.2020 № 864 (березень 2020 року) - 1 245 946,10 грн; постанова від 23.12.2020 № 2683 (листопад 2020 року) - 144 093,05 грн; постанова від 25.08.2021 №1443 (липень 2021 року) -4 547 608,48 грн; постанова від 22.09.2021 №1600 (серпень 2021 року) - 3 284 020,73 грн; постанова від 13.05.2022 № 487 (березень 2022 року) - 1 712 797,05 грн; постанова від 31.05.2022 № 559 (квітень 2022 року) - 1 788 706,09 грн; постанова від 28.06.2022 № 652 (травень 2022 року) - 3 809 240,98 грн; постанова від 26.07.2022 № 820 (червень 2022 року) - 4 414 655,03 грн; постанова від 30.08.2022 № 1053 (липень 2022 року) - 3 604 996,25 грн; постанова від 30.09.2022 № 1239 (серпень 2022 року) - 2 691 243,29 грн; постанова від 25.10.2022 № 1354 (вересень 2022 року) - 1 095 018,26 грн; постанова від 10.01.2023 № 55 (жовтень 2022 року) - 1 558 014,63 грн; постанова від 10.01.2023 № 56 (листопад 2022 року) - 257 205,68 грн; постанова від 31.01.2023 № 208 (грудень 2022 року) - 140 858,67 грн; постанова від 22.03.2023 № 522 (лютий 2023 року) - 1 261 804,84 грн; постанова від 25.04.2023 № 761 (березень 2023 року) - 2 385 598,61 грн; постанова від 23.05.2023 № 958 (квітень 2023 року) - 3 257 746,21 грн; постанова від 28.06.2023 № 1177 (травень 2023 року) - 6 363 595,19 грн; постанова від 25.07.2023 № 1383 (червень 2023 року) - 5 368 133,93 грн. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував, що за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 25427704,57 грн. за червень 2022 року - 2 980 304,59 грн.; за липень 2022 року - 2887710,22 грн.; за серпень 2022 року - 1991131,79 грн., за вересень 2022 року -693283,25 грн., за жовтень 2022 року - 1163063,47 грн., за листопад 2022 року- 308646,82 грн., за грудень 2022 року - 107129,66 грн., за лютий 2023 року - 377875,45 грн., за квітень 2023 року - 975985,17 грн., за травень 2023 року - 7615470,29 грн., за червень 2023 року - 6441760,72 грн. Під час розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу (з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог) у розмірі 22069524,53 грн. Так, із долучених відповідачем копій платіжних інструкцій слідує, що ним сплачено під час розгляду справи грошові кошти в рахунок повної оплати послуг за червень-грудень 2022 року, квітень-червень 2023 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 провадження у справі № 910/14074/23 у частині позовних вимог про стягнення 22069524,53 грн. основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Предметом розглянутого місцевим господарськи судом позову були вимоги позивача про стягнення з відповідача (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) 105577,55 грн. трьох процентів річних та 9496,79 грн. пені. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України). Згідно із частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною першою статті 275, частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті. Отже, згідно з положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об`єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, вказаним Законом покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 затверджено Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом (далі - Порядок, чинний на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється, зокрема, на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг, оператора системи передачі (пункт 1.2 глави 1 Порядку). Як слідує з пункту 13.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній станом на вересень 2022 року), протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої ПУП у розрахунковому місяці, ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі. Так, постановами НКРЕКП затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг, серед інших, позивачем, зокрема, від 25.10.2022 № 1354 (вересень 2022 року) - 1 095 018,26 грн. без ПДВ; постанова від 10.01.2023 № 55 (жовтень 2022 року) - 1 558 014,63 грн. без ПДВ; постанова від 10.01.2023 № 56 (листопад 2022 року) - 257 205,68 грн. без ПДВ; постанова від 31.01.2023 № 208 (грудень 2022 року) - 140 858,67 грн. без ПДВ. Із розрахунку заборгованості слідує, що позивач просив стягнути з відповідача саме затверджений постановами НКРЕКП розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (із ПДВ), з прийняття якими пункт 13.4 Порядку № 641 пов`язує строк оплати послуг. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги. Відповідачем погашення заборгованості за надані послуги за період вересень-грудень 2022 року здійснено після настання строку для оплати, встановленого постановами НКРЕКП від 25.10.2022 № 1354, від 10.01.2023 №55, від 10.01.2023 №56, від 31.01.2023 №

208. Скаржник, з посиланням на постанову НКРЕКП від 30.01.2023 № 153, вказує про те, що строк оплати за надані послуги за період вересень-грудень 2022 року не настав. Постановою НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 квітня 2022 року № 396 «Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану» (зі змінами). З метою врегулювання питань, які виникають у зв`язку із пунктом 1 цієї постанови оператору системи передачі забезпечити повну оплату ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у 2022 році, зокрема, за вересень - до 20 вересня 2023 року; за жовтень - до 20 жовтня 2023 року; за листопад - до 20 листопада 2023 року; за грудень - до 20 грудня 2023 року. Отже, постанова НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 встановлює оператору системи передачі строки для забезпечення саме повної оплати ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Вказана постанова жодним чином не змінює термін виникнення та виконання грошових зобов`язань відповідача, що виникли згідно з умовами договору. Положеннями постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 лише унормовано питання строків погашення заборгованості, що вже виникла, а не питання зміни строків виникнення та виконання зобов`язання, передбаченого договором. Таким чином, доводи скаржника про те, що строк оплати за надані послуги за період вересень-грудень 2022 року не настав відхиляються колегією суддів. Позивачем здійснено нарахування 3% річних на суми несвоєчасної внесеної оплати за надані послуги за період грудень 2019 року - березень 2020 року, листопад 2020 року, липень-серпень 2021 року, березень-серпень 2022 року, лютий-червень 2023 року. Також, позивачем нарахована пеня на суми несвоєчасної внесеної оплати за надані послуги за період грудень 2019 року - березень 2020 року, листопад 2020 року, липень-серпень 2021 року. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання. У пункті 4.3 договору передбачено, що в разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом. Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних у сумі 105577,55 грн. та 9496,79 грн. пені, розрахунок якої перевірений судом та не суперечить чинному законодавству. При цьому, колегія суддів враховує, що позивачем нарахування пені обґрунтовано здійснювалося в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Щодо посилань скаржника на відсутність його вини у прострочення виконання зобов`язань, оскільки розмір здійснених ним оплат у зв`язку з виконанням спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел перевищував встановлені тарифом витрати на виконання відповідачем вказаних обов`язків, в той час як законодавством не передбачені інші джерела покриття вказаних витрат, а відтак відповідач був вимушений оплачувати надані позивачем послуги за рахунок власних коштів по мірі фінансової можливості, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені та 3 % річних, колегія суддів зазначає наступне: - згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; - між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань; - факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів в будь якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати послуг оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання; - за укладеним між сторонами Договором саме відповідач взяв на себе обов`язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку № 641; при цьому, ні умови договору, ні Порядку № 641, не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора - відсутність бюджетних асигнувань чи будь яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України". Так, судом не встановлено, що є підстави для застосування статті 614 ЦК України до спірних правовідносин (тобто не встановлено наявність обставин, які виключають застосування штрафних санкцій). Суд враховує, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17). Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення пені та 3% річних, а також відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 614 ЦК України. Стосовно доводів апелянта про неправильний розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, слід зазначити наступне. Так, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладені на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині позовних вимог, провадження по яким закрито, покладені на відповідача згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України, оскільки спір виник саме внаслідок його неправильних дій, які полягали у несвоєчасній оплаті отриманих за договором послуг. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14074/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14074/23.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 22.05.2024 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Барсук М.А. Руденко