Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/1443/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2024 р. Справа№ 925/1443/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Гончарова С.А. Тищенко О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024, повний текст якої складений 06.02.2024, у справі № 925/1443/23 (суддя Спаських Н.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до Лахтіонова Тараса Миколайовича про стягнення 128 009,57 грн ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 128 009,57 грн. з яких: 50 000,00 грн. становлять прострочені платежі по тілу кредиту, 75 674,20 грн. - прострочені платежі по процентах, 2 335,37 грн. - прострочені платежі по комісії. Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 400873-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 19.09.2021, укладеного між сторонами у справі. Відповідач проти задоволення позову заперечив пославшись на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів перерахування позивачем на користь відповідача позичкових коштів. Крім того відповідач заперечив і часткову оплату коштів на користь позивача, як доказ згоди із отриманням коштів кредиту/позики. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/1443/23 у позові відмовлено повністю. Відмовлячи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів перерахування саме ним відповідачу 50 000,00 грн. кредитних коштів на підставі договору № 400873-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 19.09.2021, а тому немає підстав для їх примусового стягнення та стягнення нарахованих на них процентів та комісії. Судом першої інстанції встановлено, що: - позивач доводить, що він свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн. шляхом перерахування двома платежами по 25 000,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк», що підтверджується повідомленнями з платіжної системи № 482645501 від 19.09.2022. З метою підтвердження факту видачу кредитних коштів, позивачем було додано до позовної заяви платіжні доручення у вигляді двох довідок, сформованих 15.07.2023 ТОВ «ФК «Елаєнс». При цьому позивач зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» надає позивачу посередницькі послуги з кредитування клієнтів за допомогою платіжної системи «Fondy»; - приналежність відповідачу вказаної банківської картки підтверджується листом АТ «Таскомбанк» від 21.11.2023 № 5142/47.7-БТ; - з урахуванням невизнання відповідачем отримання кредитних коштів і заперечення проти наявності про це у справі належних і допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалою від 26.12.2023 зобов`язав АТ «Таскомбанк» надати суду довідку з відповідями на питання: від кого на спірну банківську картку 19.09.2021 було перераховано два платежі по 25 000,00 грн. кожен; чи підтверджуються ці платежі довідками ТОВ ФК «Елаєнс»; - з відповіді АТ «Таскомбанк» від 10.01.2024 вбачається, що за даними банку кошти двома платежами в сумах по 25 000,00 грн. кожен, були зараховані на картку відповідача через термінал 19.09.2021. Термінал має назву (UNKNOWN - невідомий), тому АТ «Таскомбанк» не може надати інформацію про відправника цих коштів на користь відповідача у справі.; -з роздруківки руху коштів по картковому рахунку натомість вбачається, що призначення цих платежів по 25 000,00 грн. не визначені, посилання на спірний договір відсутнє, відправник коштів не відомий, а призначення платежу містить лише запис «Кредитова частина Card2C» і перші та кінцеві цифри банківської картки відповідача; - при цьому в цей же день 19.09.2021 з такими ж зазначеннями «Кредитова частина Card2C» відповідач отримував інші кошти (4137,93; 9800; 9850; 12400; 17800), які теж не мають вказівки на їх відправників; - у справі мається розрахунок заборгованості, складений позивачем, із відомостями про здійснення відповідачем часткових платежів 04.10.2021 та 17.10.2021, які позивач вказує як часткову сплату боргу відповідачем на користь позивача за кредитними зобов`язаннями і вважає це підтвердженням отримання відповідачем кредитних коштів за спірним договором; - на запит суду АТ «Таскомбанк» надав роздруківку руху коштів по картці відповідача, на яку (за доводами позивача) було зараховано кредитні кошти, проте за вказані позивачем дати такі платежі не ідентифікуються (по даті 04.10.2021), або платежі взагалі відсутні (по даті 17.10.2021); - враховуючи що про перерахування кредитних коштів відповідачу фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу, суд вважає за неможливе застосовувати у спорі між сторонами норму ст. 79 ГПК України про вірогідність доказів. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/1443/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалене із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також із порушення норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час звернення до суду з позовом, зауваживши на тому, що судом першої інстанції: - не було належним чином досліджено та взято до уваги дані докази, зокрема, що кредитні кошти отримані саме у дату укладення кредитного договору та у розмірі, що встановлений п.1 кредитного договору, а також дата перерахування коштів та суми перерахування відповідають довідкам сформованим 15.07.2023 ТОВ «ФК «Елаєнс», при цьому відповідачем не було надано жодного доказу на спростування факту видачі йому кредитних коштів; - не було приділено належної уваги тому, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту; - було зроблено невірні висновки та ухвалено необґрунтоване та незаконне рішення про відмову у позові внаслідок ігнорування судом принципу «вірогідності доказів», який закріплений нормами ст. 79 ГПК України. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023, справу № 925/1443/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1443/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 925/1443/23. 27.02.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава

1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду). Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/1443/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 03.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи не було, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції,просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про те, що він очікує понести витрати по сплаті послуг на правничу допомогу адвоката Гармаш Н.М., з якою укладено відповідний договір від 24.11.2023, в загальному розмірі 2 000,00 грн. та про те, що відповідні документи будуть подані до суду в установлені законом строки. Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку для подачі відзиву та поновити їх. 05.04.2024 до суду від відповідача надійшла заява про долучення підтверджуючих документів про понесені відповідачем витрати на правничу допомогу, у якій відповідач просить долучити до матеріалів справи підтверджуючі документи про понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. та врахувати додані документи при винесенні рішення. До вказаної заяви додані відповідні докази на понесення відповідачем витрат на правничу допомогу. Щодо клопотання відповідача про поновлення йому строку для подання відзиву колегія суддів зазначає про таке. Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України). Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом. Стаття 13 ГПК України встановлює, що: - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. - суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та поновити йому строку для подання відзиву на апеляційну скаргу. Станом на 21.05.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило. Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав. Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що 19.09.2021 позивач (кредитодавець) та Фізична особа - підприємець Лахтіонов Тарас Миколайович (позичальник) уклали договір № 400873-КС-001 про надання кредиту ( Електронна форма), у якому погодили, що: - кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 1,08105000, фіксована. Комісія за надання кредиту: 7500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 50 000,00 грн. Термін дії договору до 06.03.2022. Метою видачі кредиту у Договорі вказано придбання товарів (робіт і послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом (п.1); - протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (п. 2); - інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід`ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 10). У п. 3 Договору встановлений графік платежів, згідно з яким повне погашення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту відповідач має завершити 06.03.2022. Для укладення Договору між сторонами 19.09.2021 також оформлено пропозицію укласти Договір (оферта) і Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору (а.с. 19,20) з тими ж умовами, які запропоновані позивачем відповідачу по Договору. Договір підписано відповідачем 19.09.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9532. За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Відповідно до п. 5.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджених наказом директора позивача № 10-ОД від 22.06.2021 (далі Правила), обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування. Згідно з п. 5.2 Правил, нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця в строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (5.4. Правил). Відповідно до п. 5.6. Правил у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про надання кредиту в повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця в такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов`язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п`яту чергу - сума кредиту. Згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, ТОВ «Бізнес Позика» зареєстровано як фінансову установу з 06.04.2017 розпорядженням Нацкомфінпослуг. Згідно виписки є ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності позивача є інші види кредитування та грошового посередництва. Позивач зазначає про те, що він свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн. шляхом перерахування двома платежами по 25 000,00 грн. на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк», що підтверджується повідомленнями з платіжної системи № 482645501 від 19.09.2022. Також позивач зазначав про те, що отримання грошей підтверджено і тим, що 04.10.2021 та 17.10.2021 відповідачем були здійсненні часткові оплати на загальну суму 20 840,00 грн. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованості в сумі 128 009,57 грн. з яких: 50 000,00 грн. становлять прострочені платежі по тілу кредиту, 75 674,20 грн. - прострочені платежі по процентах, 2 335,37 грн. - прострочені платежі по комісії. Відповідач проти задоволення позову заперечив пославшись на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів перерахування позивачем на користь відповідача позичкових коштів. Крім того відповідач заперечив і часткову оплату коштів на користь позивача, як доказ згоди із отриманням коштів кредиту/позики Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке. Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як вірно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір є реальним, двостороннім, відплатним або безоплатним договором, а відтак, такий договір набирає чинності тільки після передачі майна позичальнику. Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто, у даному випадку, саме позивач повинен довести факт перерахування ним відповідачу кошти на виконання Договору в сумі 50 000,00 грн. З матеріалів справи слідує, що на підтвердження факту отримання відповідачем за Договором коштів в сумі 50 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи додані довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 15.07.2023, з яких слідує, що вказана особа підтверджує перерахування ним на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк» 19.09.2021 коштів у загальній сумі 50 000,00 грн. (два платежі по 25 000,00 грн.). Як вірно встановлено судом першої інстанції, приналежність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на яку (за доводами позивача) перераховувались кредитні кошти, підтверджується листом АТ «Таскомбанк» від 21.11.2023 № 5142/47.7-БТ. З урахуванням невизнання відповідачем отримання кредитних коштів і заперечення проти наявності про це у справі належних і допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалою від 26.12.2023 зобов`язав АТ «Таскомбанк» надати суду довідку з відповідями на питання: від кого на спірну банківську картку 19.09.2021 було перераховано два платежі по 25 000,00 грн. кожен; чи підтверджуються ці платежі довідками ТОВ ФК «Елаєнс»; З відповіді АТ «Таскомбанк» від 10.01.2024 слідує, що за даними банку кошти двома платежами в сумах по 25 000,00 грн. кожен, були зараховані на картку відповідача через термінал 19.09.2021. Термінал має назву (UNKNOWN - невідомий), тому АТ «Таскомбанк» не може надати інформацію про відправника цих коштів на користь відповідача у справі. В свою чергу з роздруківки руху коштів по картковому рахунку вбачається, що призначення цих платежів по 25 000,00 грн. не визначені, посилання на Договір відсутнє, відправник коштів не відомий, а призначення платежу містить лише запис «Кредитова частина Card2C» і перші та кінцеві цифри банківської картки відповідача; При цьому в цей же день 19.09.2021 з такими ж зазначеннями «Кредитова частина Card2C» відповідач отримував інші кошти (4 137,93 грн., 9 800,00 грн., 9 850,00 грн., 12 400,00 грн., 17 800,00 грн.), які теж не мають вказівки на їх відправників. Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що саме лише отримання відповідачем коштів у день укладення Договору не може свідчити про те, що такі кошти були отримані саме на виконання умов такого договору та на тому, що доказам спростування факту видачі кредитних коштів є саме відсутність належних доказів отримання таких коштів. Слід зазначити і про те, що з наданого позивачем розрахунку слідує, що 04.10.2021 та 17.10.2021 відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за Договором, а саме перераховано загально 20 840,00 грн. (два платежів по 10 420,00 грн.) проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданої АТ «Таскомбанк» роздруківки руху коштів по картці відповідача № НОМЕР_1, вказані платежі не підтверджені (по даті 04.10.2021 платіж на суму 10 420,00 грн. відсутній, а по даті 17.10.2021 взагалі відсутні будь-які платежі ). При цьому позивачем не надано будь-яких первинних документів (виписка за банківського рахунку, прибутковий касовий ордер тощо), які б підтвердили його твердження про часткове повернення відповідачем коштів. Вказаним спростовуються посилання позивача на те, що підтвердженням отримання відповідачем коштів за Договором є часткове повернення таких коштів. У відповідності до ст. 73, ч. 4 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно положень ст. 76,77, 86 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи, що про перерахування кредитних коштів позичальнику фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу, застосовування у спорі між сторонами положень про вірогідність доказів є неможливими. Вказане свідчить про те, що у цій справі позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування саме ним відповідачу 50 000,00 грн. кредитних коштів на підставі Договору. За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволення позовних вимог про стягнення прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 50 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Так як позовні вимоги про стягнення прострочених платежів по процентах в сумі 75 674,20 грн. та прострочених платежів по комісії в сумі 2 335,37 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення платежів по тілу кредиту в сумі 50 000,00 грн., то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України). Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/1443/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. Щодо витрат відповідача на правничу допомогу, колегія суддів зазначає про те, що ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані у заяві про долучення підтверджуючих документів про понесені відповідачем витрати на правничу допомогу відповідач не просить стягнути з позивача вказані витрати, з огляду на що у суду апеляційної інстанції підстави для розподілу таких витрат відсутні. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/1443/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.02.2024 у справі № 925/1443/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1443/23. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді С.А. Гончаров О.В. Тищенко