Постанова 4873 № 920/788/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2024 р. Справа№ 920/788/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 (суддя Котельницька В.Л.) за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до Фізичної особи - підприємця Ріпчанської Карини Андріївни про стягнення 140 009,87 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У липні 2023 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Ріпчанської Карини Андріївни (далі - ФОП Ріпчанська К.А., відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 140 009,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору № N20.60.0000001542 від 23.12.2021 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість за кредитним договором станом на 29.04.2023 у розмірі 140 009,87 грн, яка складається з: 136 142,15 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 312,72 грн загального залишку заборгованості за процентами, 3 555,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ріпчанської Карини Андріївни на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 3 571,12 грн основної заборгованості за тілом кредиту (простроченої станом на 29.04.2023), а також 2684,00 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що збройна агресія Російської Федерації проти України з 24.02.2022 і до її офіційного закінчення, є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною (форс-мажорною), що вплинула на прострочення виконання відповідачем його зобов`язань за кредитним договором. З огляду на зазначене, враховуючи, що прострочення зобов`язань за кредитним договором відбулось у зв`язку із настанням для відповідача форс-мажорних обставин, суд відмовив позивачу в його вимозі щодо дострокового повернення відповідачем залишку заборгованості за тілом кредиту, визначену станом на 29.04.2023, в сумі 106939,00 грн на підставі ст.617 ЦК України. Враховуючи, що станом на 29.04.2023 заявлено до стягнення з відповідача 140 009,87 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 106 939,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту, 29 203,40 грн залишок заборгованості за тілом кредиту прострочений, 312,72 грн залишок заборгованості за процентами, 3 555,00 грн загальний залишок заборгованості з комісії, а також зважаючи на те, що відповідачем здійснено погашення кредиту в сумі 29 500,00 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3 571,12 грн заборгованості за тілом кредиту по простроченому боргу (29 203,40 грн + 312,72 грн + 3 555,00 грн - 29 500,00 грн) є законними та обґрунтованими. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі №920/788/23 у частині відмови у позові, закрити провадження у справі в частині боргу у розмірі 29 500 грн, а саме: заборгованості за тілом кредиту - 25 632,28 грн, заборгованості за процентами - 312,72 грн та заборгованості за комісією у розмірі 3 555,00 грн; задовольнити позовні вимоги у частині відмови у позові; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 110 509,87 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеність, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначає, що наявність форс-мажору потрібно підтвердити не лише загальним висновком Торгово-промислової палати України, а й отримати відповідний сертифікат в регіональній палаті та довести наявність підстав саме в той час, що стосується виконання зобов`язань. Також наявність форс-мажору звільняє від штрафних санкцій за невиконання зобов`язання, але не звільняє від самого виконання зобов`язання (банк не застосовував до відповідача штрафних санкцій). Скаржник вважає, що юридично вірним є письмове повідомлення про настання форс-мажору за процедурою, яка передбачена умовами договору. Лише так, на його думку, особа буде захищеною від заперечень протилежної сторони і матиме належний доказ існування форс-мажору у суді. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу № 920/788/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 920/788/23. 22.01.2024 матеріали справи № 920/788/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 залишено без руху. Скаржнику надано строк для усунення недоліків та надання вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 з обґрунтуванням причин поважності його пропущення та надання доказів наявності зареєстрованого електронного кабінету представника позивача ОСОБА_1 . 20.02.2024 від Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» надійшло клопотання про усунення недоліків разом з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 та довідкою про наявність зареєстрованого електронного кабінету представника позивача ОСОБА_1 . Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 справу № 920/788/23 у звязку з перебуваннямсудді Гаврилюка О.М. у відпустці, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі №920/788/23 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г. (суддя-доповідач), суддів Сулім В.В., Коротун О.М. З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №920/788/23 розглядалась протягом розумного строку. Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі позивач, банк) та Фізичною особою-підприємцем Ріпчанською Катериною Андріївною (далі відповідач, позичальник) укладено кредитний договір № N20.60.0000001542 (далі-кредитний договір). Відповідно до п. А1 та А2 кредитного договору вид кредиту - строковий кредит. Ліміт цього договору: у розмірі 150000,00 грн на розвиток бізнесу, на фінансування поточної діяльності. Пунктом А3 кредитного договору передбачено, що термін повернення кредиту 21.12.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (додаток № 1 цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором х ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) х процентна ставка за місяць) / ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом х річна процентна ставка/кількість днів поточного року) х кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту - сума щомісячного платежу за %. Згідно зі ст.ст.212, 651 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ) у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашенім позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 21.12.2024. Відповідно до п. А6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. За пунктом А8 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів. Відповідно до п. А10 кредитного договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Згідно з п. А11 кредитного договору позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору. Рахунок для сплати винагороди -UA073077700000029098512716765. Пунктом А12 кредитного договору встановлено, що сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена розділом «А» цього договору, може змінюватися протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин: -неналежному виконанні позичальником взятих на себе зобов`язань за цим договором; -збільшенні або зменшенні оборотів грошових коштів за поточними рахунками позичальника, відкритими у банку або в іншому банку; -надходженні до банку заяви або клопотання позичальника про зміну умов договору; -зміни кредитоспроможності чи платоспроможності позичальника (в бік погіршення або покращення); -зміни кредитних процедур та інших внутрішніх документів банку, які регламентують порядок та умови надання кредитів; -порушенні позичальником будь-якої умови цього договору. Сторони визначали, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть здійснюватися в тій же формі, що й укладено цей договір, шляхом підписання сторонами договору про внесення змін до цього договору. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі - "кредит") надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням Згідно з п. 1.2. кредитного договору термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування» (п. 1.3. кредитного договору). Зобов`язання позичальника визначені у пункті 2.2 кредитного договору, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пункті 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору. Відповідно до умов пункту 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: -порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; -порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; -ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; -смерті позичальника; -порушення кримінальної відповідальності позичальника; -встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.10 цього договору; -відсутності у банку вільних грошових коштів, про що банк письмово повідомляє починальника; -наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; -неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1 цього договору банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При ньому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за ним договором; в) згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за ним договором. В пункті 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (пункт 6.2 договору). Умовами пункту 6.3 договору визначено, що договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього. 23.12.2021 між позивачем та відповідачем підписано додаток № 1 до кредитного договору «Графік погашення», відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно, починаючи з 23.01.2022 та з терміном остаточного повернення 21.12.2024. Щомісячний платіж за період з 23.01.2022 по 23.11.2024 складає по 6850,81 грн/місяць та 21.12.2024 6851,02 грн. 23.12.2021 на виконання умов кредитного договору позивач перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.21133094.30924.70198 від 23.12.2021. Отже, позивач свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів у сумі 150 000,00 грн виконав повністю. 14.04.2023 позивач направив відповідачу вимогу від 12.04.2023, в якій з посиланням на приписи пункту А2 та А3 кредитного договору та наявність прострочення зі сплати кредиту у кількості 285 днів, вимагав до 19.04.2023 погасити всю заборгованість за кредитом у розмірі 157 385,61 грн. Відповідач свої зобов`язання своєчасно не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 140 009,87 грн заборгованості станом на 29.04.2023 (136 142,15 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 312,72 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 3 555,00 грн загальний залишок заборгованості за винагородою). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. У відповідності до ст. 174 ГК України господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору. Приписами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов`язання. За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Як вбачається з умов вищенаведених норм, кредитний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та платності, відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов`язався своєчасно повернути кредит відповідно до умов кредитного договору та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому договором в межах затвердженого сторонами графіку. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов кредитного договору відповідачу згідно з меморіальним ордером № TR.21133094.30924.70198 від 23.12.2021.23.12.2021 позивач перерахував на поточний рахунок грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до Графіку погашення, що є додатком №1 до договору, позичальник повинен був щомісяця в строк до 23 числа місяця вносити платежі у розмірі, погодженому сторонами, а саме: починаючи з 23.01.2022 та з терміном остаточного повернення - 21.12.2024. Щомісячний платіж за період з 23.01.2022 по 23.11.2024 складає по 6 850,81 грн/місяць та 21.12.2024 6 851,02 грн. За змістом виписки/особового рахунку відповідач свій обов`язок зі сплати щомісячних платежів виконував неналежним чином, зокрема, внаслідок чого у позичальника утворилася заборгованість з повернення кредиту, розмір якої станом на дату звернення з позовом становить 140 009,87 грн. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення суми кредиту, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. А3, пп а) п. 2.3.2, п. 5.8 кредитного договору та направив 14.04.2023 на адресу відповідача вимогу з розрахунком заборгованості, в якій просив відповідача погасити банку всю поточну заборгованість за наявним кредитним договором у розмірі 157 385,61 грн до 19.04.2023. Отже, банком належним чином виконано вимогу щодо направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту та обґрунтовано реалізовано право вимоги щодо дострокового виконання зобов`язання. Суд апеляційної інстанції зазначає, що кредитні правовідносини не пов`язують виникнення у позикодавця права вимоги до позичальника з суб`єктивною складовою цивільного правопорушення, тобто наявністю або відсутністю вини, а мають право бути реалізовані позикодавцем у порядку, встановленому умовами укладеного між сторонами договору. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту. Відповідно до вимоги про дострокове повернення кредиту від 12.04.2023 банком встановлено строк для сплати заборгованості до 19.04.2023. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та копію виписки/особового рахунку відповідача, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 29.04.2023 залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 106 939,00 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) складає 29 203,40 грн, загальний залишок заборгованості за процентами - 312,72 грн, загальний залишок заборгованості за винагородою - 3 555,00 грн. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідач у відзиві та поданих до суду заявах повідомив про часткову сплату кредиту та відсотків, у підтвердження чого надав квитанції до платіжних інструкцій на переказ готівки, за якими відповідачем сплачено 29 500,00 грн (30.06.2023 у розмірі 3 000,00 грн, 18.07.2023 у розмірі 10 000,00 грн, 21.08.2023 у розмірі 4 000,00 грн, 24.10.2023 у розмірі 6 000,00 грн, 22.11.2023 у розмірі 6 500,00 грн). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законноми та обґрунтованими та враховуючи здійсненне погашення кредиту відповідачем в сумі 29 500,00 грн, підлягають частковому задоволенню, а саме: залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 106 939,00 грн, загальний залишок заборгованості за процентами - 16,12 грн (29 203,40 грн + 312,72 грн - 29 500,00 грн), загальний залишок заборгованості за винагородою - 3 555,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач пояснює настанням непереборної сили - збройною агресією Російсько Федерації проти України, наголошуючи на тому, що не відмовляється від своїх зобов`язань за кредитним договором та намагається їх виконувати у можливий для себе спосіб. Водночас, позивач заперечує проти настання для відповідача форс-мажору, зауважуючи, що для застосування форс-мажору потрібно не лише загально визнаний факт та висновок Торгово-промислової палати України, а і конкретне підтвердження, що саме у відповідача були ці обставини. Позивач наголошує, що м. Ромни Сумської області, де знаходиться відповідач, не перебуває в окупації з квітня 2022 року, тобто відповідач міг поновити свою діяльність. З матеріалів справи видно, що у відзиві на позов відповідач зазначив, що в силу наведених обставин непереборної сили ФОП Ріпчанською К.А. у 2022 році було тимчасово припинено підприємницьку діяльність. З наведених, незалежних від волі позичальника причин, не надавалося за можливе своєчасно продовжувати сплачувати кредит згідно Графіку, встановленому кредитним договором. Відповідач зауважує, що за електронною податковою декларацією за формою документа F0103308, поданою 09.02.2023 до підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (м. Ромни) за 12 місяців 2022 року ФОП Ріпчанською К.А. отримано валовий дохід в розмірі 33 120,27 грн, на який сплачені відповідні податки. У подальшому, з метою виконання зобов`язань за кредитним договором з рахунку, відкритого на ФОП Ріпчанська К.А., у 2022 році відбулося автоматичне списання коштів на погашення заборгованості за кредитом, зокрема, сплачено: 11.07.2022 - 8200,00 грн., 26.12.2022 10 000,00 грн, що підтверджується письмовою випискою за кредитом №20.60.0000001542 від 23.12.2021 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, сформованою 24.07.2023 відділенням «ЦОК № 250 м.Ромни» AT «А-Банк». Крім того, на виконання зобов`язань за кредитним договором, з рахунку, відкритого на ФОП Ріпчанська К.А. у 2023 році відбулося списання коштів на погашення заборгованості за кредитом, зокрема, сплачено 31.01.2023 - 2000,00 грн, 21.02.2023 - 5000, 00 грн, 28.02.2023 - 5000,00 грн, 24.03.2023 - 3000,00 грн, 27.04.2023 - 20 290,00 грн, що підтверджується письмовою випискою за кредитом № 20.60.0000001542 від 23.12.2021 за період з 01.01.2023 по 30.04.2023, сформованою 24.07.2023 відділенням «ЦОК № 250 м. Ромни» AT «А-Банк». Також, відповідач наголошував, що наразі підприємницьку діяльність не здійснює, доходів не отримує, а всі подальші платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, в тому числі поповнення рахунку ФОП Ріпчанська К.А., здійснювались за рахунок коштів - заробітної плати чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем, мобілізований з 18.10.2022 та по теперішній час служить у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою №537 від 28.07.2023. Так, колегія суддів зазначає, що статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі №910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо невиконання ФОП Ріпчанською Кариною Андріївною своїх зобов`язань за кредитним договором від 23.12.2021 №20.60.0000001542. У постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 04.10.2022 у справі №927/25/21, згідно з якими сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Тобто, існування обставин непереборної сили повинно підтверджуватися також у сукупності з іншими доказами, наданими учасником провадження на підтвердження своїх вимог та заперечень. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач в обґрунтування наявності обставин непереборної сили зазначив, що наразі підприємницьку діяльність не здійснює, доходів не отримує, а всі подальші платежі на погашення заборгованості за кредитним договором здійснювались за рахунок коштів - заробітної плати чоловіка ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем, мобілізований з 18.10.2022 та по теперішній час служить. Водночас, відповідні докази не можуть свідчити про виникнення обставин непереборної сили саме в розрізі правовідносин за кредитним договором, укладеним між сторонами спору, що свідчить про те, що відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування обставин форс-мажору, які завадили позичальнику належним чином виконати умови кредитного договору. Крім того, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання в цілому. Судом апеляційної інстанції встановлено, що майже рік відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором №20.60.00000015427 від 23.12.2021. Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем умов кредитного договору №20.60.00000015427 від 23.12.2021, виникненням заборгованості з оплати платежів, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 106 939,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 16,12 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 3 555,00 грн загальний залишок заборгованості за винагородою. З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що вказані у оскаржуваному рішенні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 106 939,00 грн залишку заборгованості за тілом кредиту є помилковими, у зв`язку з чим, рішення у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові. Таким чином, на переконання колегії суддів, слід задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача 106 939,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту, 16,12 грн залишок заборгованості за процентами, 3 555,00 грн загальний залишок заборгованості по комісії Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2023 у справі № 920/788/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ріпчанської Карини Андріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м.Дніпро, 49074; код за ЄДРПОУ 14360080) 106 939 (сто шість тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 00 коп. залишок заборгованості за тілом кредиту, 16 (шістнадцять) грн 12 коп. залишок заборгованості за процентами, 3 555 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. загальний залишок заборгованості по комісії, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ріпчанської Карини Андріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м.Дніпро, 49074; код за ЄДРПОУ 14360080) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Сумської області видати судові накази.

4. Матеріали справи №920/788/23 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Коротун