Постанова 4855 № 640/19126/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19126/22 Головуючий у І інстанції - Леонтович А.М., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В., за участю секретаря Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 05.10.2022 № 170дп-22, також визнати протиправними та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 20.10.2022 року № 9-дц. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація стосовно її приватного життя отримана раніше початку службової перевірки та за відсутності правових підстав та без її згоди, тому не могла бути використана відповідачем в ході службового розслідування. Зауважує, що відсутність її підписів чи заяв щодо виїзду закордон не свідчить про склад дисциплінарного проступку. Крім того, зазначає, що незважаючи на її бажання безпосередньо надати пояснення, вона не мала об`єктивної можливості це зробити, оскільки в день засідання Комісії перебувала на лікарняному, про що телефоном було повідомлено працівника Комісії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд виходив з того, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження факти, викладені у висновку службового розслідування, тому оскаржувані рішення є правомірними. Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги загалом аналогічні тим, що викладені в позові. Крім того, апелянт наголошує, що на момент прийняття спірного рішення Комісії сплинув річний строк давності притягнення до відповідальності за фактом її виїзду до Туреччини, який мав місце з 03.08.2021 по 13.08.2021. Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначають про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду позивач до суду не прибула, що не перешкоджає розгляду справи. В свою чергу представники відповідачів, які прибули в судове засідання, просили справу розглянути у письмовому провадженні, надавши з цього приводу заяви суду. Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з грудня 2002 року і дотепер. 3 травня 2021 року ОСОБА_1 обіймає посаду прокурора другого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора. 21.06.2022 до дисциплінарної комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором другого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 . Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у цій скарзі зазначено п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII - неналежне виконання службових обов?язків, систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, 27.06.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 0713 2-343 до-129дн-22. Комісією Офісу Генерального прокурора на підставі інформації Генеральної інспекції проведено службове розслідування про можливе невиконання прокурором ОСОБА_1 вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю», п.п. 116, 696 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (дск), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №

939. Так, прокурор ОСОБА_1 з 03.08.2021 до 13.08.2021 виїжджала до Республіки Туреччина, з 13.10.2021 до 17.10.2021 - до Республіки Греція, з 10.12.2021 до 13.12.2021 - до Республіки Польща та з 09.04.2022 до 04.05.2022 - до Республіки Польща. У 2021 році прокурор ОСОБА_1 письмово повідомила Генерального прокурора про виїзд до Республіки Польща з 11.12.2021 до 13.12.2021 з метою туризму. У 2022 році ОСОБА_1 у встановленому порядку письмово повідомила Генерального прокурора та управління забезпечення охорони державної таємниці про виїзд до Сполученого Королівства Великої Британії (транзитом через Республіку Польща) у період з 09 квітня до 05 травня 2022 року. Про виїзди з 03 серпня до 13 серпня 2021 року до Республіки Туреччина, з 13 жовтня до 17 жовтня 2021 року до Республіки Греція, позивачка Генерального прокурора та управління забезпечення охорони державної таємниці у письмовій формі не повідомила. При цьому, на прокурора ОСОБА_1 , яка має допуск та доступ до державної таємниці, покладався встановлений ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» обов?язок щодо письмового повідомлення Генерального прокурора та управління забезпечення охорони державної таємниці про свої виїзди з України. На підставі вказаних обставин, Комісія в рамках дисциплінарного провадження дійшла висновку, що доводи скаржника про вчинення позивачкою дисциплінарного проступку знайшли своє підтвердження. 05.10.2022 Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалено рішення №170дп-22 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення у виді догани. На виконання цього рішення видано наказ Офісу Генерального прокурора від 20.10.2022 №9-дц, яким за неналежне виконання службових обов?язків застосовано до прокурора другого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»). Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі як суб`єкти владних повноважень діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тобто правомірно. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру`від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ). Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості. Нормами статті 44 Закону №1697-VII закріплено, що дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом. У відповідності до ч. 1 ст. 45 Закону №1697-VII, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Стаття 46 Закону №1697-VII регламентує порядок відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги. Після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки (ч. 4 ст. 46 Закону № 1697-VII). Відповідно до ч.ч. 6, 10, 11 ст. 46 Закону № 1697-VII, під час здійснення перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе. Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону № 1697-VII, розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання. До повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. Вимогами ст. 48 Закону № 1697-VII передбачений порядок прийняття рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора. Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6 ст. 48 Закону № 1697-VII, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці. Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону №1697-VII, на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, догана. Так, матеріалами службового розслідування встановлено, що «… прокурор ОСОБА_1 з 03 серпня 2021 року до 13 серпня 2021 року виїжджала до Республіки Туреччина, з 13 жовтня 2021 року до 17 жовтня 2021 року - до Республіки Греція, з 10 грудня 2021 року до 13 грудня 2021 року - до Республіки Польща та з 09 квітня 2022 року до 04 травня 2022 року - до Республіки Польща. У 2021 році прокурор ОСОБА_1 письмово повідомила Генерального прокурора про виїзд до Республіки Польща з 11 грудня 2021 року до 13 грудня 2021 року з метою туризму. У 2022 році позивачка у встановленому порядку письмово повідомила Генерального прокурора та управління забезпечення охорони державної таємниці про виїзд до Сполученого Королівства Великої Британії (транзитом через Республіку Польща) у період з 09 квітня до 05 травня 2022 року. Про виїзди з 03 серпня до 13 серпня 2021 року до Республіки Туреччина, з 13 жовтня до 17 жовтня 2021 року до Республіки Греція ОСОБА_1 Генерального прокурора та управління забезпечення охорони державної таємниці у письмовій формі не повідомила. Цей факт підтверджується відсутністю зареєстрованих письмових повідомлень та проходження відповідних інструктажів у журналі обліку виїздів за кордон працівників, яким надано доступ до державної таємниці Офісу Генерального прокурора. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді прокурора відділу Офісу Генерального прокурора, неодноразово працювала з матеріальними носіями секретної інформації у 2 кримінальних провадженнях. Під час службового розслідування фактів витоку секретної інформації не встановлено, проте унаслідок невиконання вищевказаних вимог законодавства прокурором ОСОБА_1 , створено загрозу такого витоку. Виявлені неодноразові порушення свідчать про недотримання нею вимог закону у сфері охорони державної таємниці…» Так, 01.12.2020 розпорядженням Служби безпеки України ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно», та наказом Генерального прокурора від 31.05.2021 на підставі п. 65 Порядку їй надано доступ до державної таємниці. Згідно п. 54 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (дск), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок) у 2020 році під час оформлення допуску до державної таємниці від ОСОБА_1 отримано письмове зобов?язання, яке передбачає визначені законом обмеження прав, та її ознайомлено щодо відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці. Відповідно до вимог п. 696 Порядку перед виїздом до іноземної держави у приватних справах громадянин, якому надано доступ до державної таємниці, зобов?язаний письмово повідомити про це посадовій особі, яка надала йому доступ до державної таємниці, а також режимно-секретний орган за місцем зберігання його картки обліку за формою згідно з додатком

6. Згідно ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-XII) громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний, зокрема, повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України. Так, на ОСОБА_1 , яка має допуск та доступ до державної таємниці, покладається встановлений ст. 28 Закону № 3855-XII обов?язок щодо письмового повідомлення Генерального прокурора та управління забезпечення охорони державної таємниці про свої виїзди з України. Відповідно до номенклатури посад працівників Офісу Генерального прокурора, яку погоджено зі Службою безпеки України та затверджено Генеральним прокурором, обіймана нею посада потребує допуску до державної таємниці. При цьому, вибіркові пояснення ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах службового розслідування, свідчать про її обізнаність з вимогами законодавства у сфері забезпечення охорони державної таємниці. Так, позивачка не заперечує проти фактичних обставин виїздів за кордон у 2021 році, зазначених у дисциплінарній скарзі, проте їх трактування вважає довільним і таким, що не ґрунтується на законі та належних доказах, а також зазначила, що нею завжди виконувалися вимоги додержання режиму секретності. Зазначає, що лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.05.2022 №91-11438/015-22вих про виїзди за кордон отриманий раніше початку службової перевірки за відсутності на це правових підстав. Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, це твердження є помилковим з огляду на те, що інформація, яка зазначена у вказаному листі, надана на виконання запиту Офісу Генерального прокурора від 19 .05.2022 №17/2/2-24226-22, надісланого в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000368. У матеріалах службового розслідування містяться пояснення позивачки, з яких слідує, що вона не може чітко визначитись, чи повідомляла вона управління забезпечення охорони державної таємниці офісу Генерального прокурора про свої виїзди за кордон у серпні та жовтні 2021 року, водночас стверджує, що існуючий механізм повідомлення громадянами, які мають доступ до державної таємниці, про намір виїзду за кордон та проведення з ними відповідного інструктажу, не гарантує беззаперечного підтвердження або спростування таких дій. Суд критично оцінює таку позицію позивачки, оскільки про наявність у ОСОБА_1 відповідного обов?язку повідомляти посадових осіб, які надали їй доступ до державної таємниці, у тому числі інформацію про свої виїзди з України, свідчить власноручно підписане, відповідно до вимог п. 54 Порядку, письмове зобов?язання від 19.10.2020 під час оформлення допуску до державної таємниці. Згідно пояснень начальника управління забезпечення охорони державної таємниці ОСОБА_3 від 07.06.2022 встановлено, що з працівниками Офісу Генерального прокурора, яким надано допуск та доступ до державної таємниці і які повідомляють про наміри виїзду до іноземної держави у приватних справах, нею проводиться інструктаж, перед їх виїздом за кордон, що відображається у журналі обліку виїздів за формою 92 Порядку. У 2021 році ОСОБА_1 письмово повідомила Генерального прокурора та управління забезпечення охорони державної таємниці про виїзд до Республіки Польща у період з 11.12.2021 по 13.12.2021 з метою туризму. Цього ж дня з нею проведено відповідний інструктаж. Вказане повідомлення за №833 зареєстровано у журналі обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці Офісу Генерального прокурора. У 2022 році ОСОБА_1 письмово повідомила про свій виїзд до Сполученого Королівства Великої Британії (транзитом через республіку Польща) у період з 09.04.2022 по 05.05.2022, про що в журналі обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці Офісу Генерального прокурора зареєстровано повідомлення №

89. Будь-яких інших заяв та повідомлень про намір здійснити перетин кордону України у 2021-2022 роках від прокурора ОСОБА_1 до управління забезпечення охорони державної таємниці не надходило, у зв?язку з чим відповідний інструктаж не проводився. Наведене підтверджується також наданою письмовою інформацією головного спеціаліста управління забезпечення охорони державної таємниці Савицької І.С. про відсутність зареєстрованого письмового повідомлення ОСОБА_1 та проходження нею інструктажу в журналі обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці (за формою 92 Порядку) перед здійсненням перетину кордону України у період з 01.01.2021 по 13.10.2021. Також, у відповідній справі, де зберігаються письмові повідомлення працівників Офісу Генерального прокурора про виїзди за кордон, повідомлення у вказаний період відсутні. Про відсутність інформації за фактами виїздів за межі України, а саме до Республіки Туреччини і до Республіки Греції у 2021 році, свідчать заяви ОСОБА_1 про надання їй відпусток за вказаний період. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході розгляду справи, доводи позивачки щодо необов`язковості повідомлення про намір виїзду за кордон, не знайшло свого підтвердження, відповідно, інформація про невстановлення під час службового розслідування факту відсутності повідомлень позивачки про її виїзд з 03.08.2021 по 13.08.2021 до Республіки Туреччини та з 13.10.2021 по 17.10.2021 до Республіки Греції, не відповідає дійсності. Також, на підтвердження обізнаності позивачки про режим секретності свідчить і той факт, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посадах прокурора у період з 01.02.2021 по 13.10.2021 неодноразово працювала з матеріальними носіями секретної інформації, які мали гриф секретності «Таємно». В ході службового розслідування ОСОБА_1 надавала пояснення з приводу порушень законодавства про охорону державної таємниці. З їх змісту вбачається, що позивачка обізнана з вимогами законодавства щодо необхідності інформування керівника органу прокуратури та відповідного режимно-секретного органу про приватні виїзди за кордон, при цьому не пам?ятає дат та країн, до яких здійснювала виїзди, посилаючись на наявність інформації в управлінні забезпечення охорони державної таємниці. Отже, пояснення позивачки не спростовують обставин невиконання нею вимог нормативно-правових актів, що регламентують порядок забезпечення охорони державної таємниці. Щодо доводів апелянта про її перебування на лікарняному на час розгляду Комісією висновку про наявність дисциплінарного проступку, колегія суддів зазначає наступне. Так, матеріали справи містять витяг з електронного лікарняного. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивачка, яка була повідомлена про засідання Комісії, повідомляла відповідача про своє перебування на лікарняному, а також відсутні її заяви про відкладення розгляду висновку. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що на момент прийняття рішення Комісії (05.10.2022) сплинув річний строк давності притягнення до відповідальності за фактом виїзду до Туреччини, який мав місце з 03.08.2021 по 13.08.2021. Як зазначалось вище, під час службового розслідування установлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 28 Закону № 3855-XII з 03.08.2021 по 17.10.2021, тобто передбачений ст. 48 Закону № 1697-VII річний термін закінчується 17.10.2022, тобто рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення прийнято в межах строку. При цьому, як правильно зауважує суд першої інстанції, позивачка, яка працює в органах прокуратури з 2002 року, не має дисциплінарних стягнень, має достатній рівень вмінь та знань, не може не розуміти, що професія прокурора передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб?єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає передусім дотримання службової дисципліни, що насамперед пов`язане з формуванням громадської думки про довіру до влади та підтримку авторитету у суспільстві. Рекомендаціями REC (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя визначено, що при виконанні своїх обов`язків прокурори повинні справедливо, неупереджено та об?єктивно виконувати свої функції, тобто поняття «службові обов?язки» прокурора - це його обов?язки при виконанні покладених на прокуратуру функцій та обов?язки, пов?язані зі статусом прокурора. Необхідно також зазначити, що неналежне виконання своїх службових обов?язків прокурором - це порушення умов і порядку діяльності, які визначені у законах та інших нормативно-правових актах. Наведені вище факти як окремо, так і в сукупності дають обґрунтовані підстави для висновку про правомірність застосування до позивачки такого виду дисциплінарного стягнення як догана. Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов?язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його, як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Згідно з положеннями ст. ст. 5, 11, 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017 Всеукраїнською конференцією прокурорів, професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов?язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання. Порушення службової дисципліни є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженогорішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова В.В. Файдюк