Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1940/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1940/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, У С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» із позовом до Київської митниці , в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ № UA100380/2021/024068 від 20.09.2021, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначив, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджував, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим, дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 01.05.2024. 01.04.2024, під № 13179 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. 01.05.2024 розгляд апеляційної скарги не здійснювався, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.24. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (місцезнаходження: 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, ідентифікаційний код 43106699) зареєстроване в якості юридичної особи 10.07.2019, номер запису 13581020000002051 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 09.09.2021 між Belchim Crop Protection NV, корпорацією, зареєстрованою в Королівстві Бельгії, (далі - продавець) та ТОВ «Фірма Ерідон» був укладений договір купівлі-продажу № 09/09/21-BCP (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.1-3.3, 4.3, 5.1, 6.2, 6.4, 7.1, 12.1, 15.1 та 17.5 якого, продавець зобов`язується продати і здійснити поставку, а позивач зобов`язується прийняти і сплатити засоби захисту рослин, які визначені в пункті 2.1 договору. Продавець уповноважує позивача, який приймає таке повноваження, як ексклюзивного дистриб`ютора, здійснювати дистрибуцію та продавати товари під торговою маркою продавця на території на умовах договору. Це означає, що продавець (та уповноважені треті сторони) можуть особисто або через посередників займатися дистрибуцією або продавати товар на території. протягом строку дії договору позивача купуватиме необхідні йому товари в продавця. Позивач збуває, просуває та перепродує товар від свого імені та за власник рахунок. Товар, що поставляється у відповідності до умов договору, матиме наступні номенклатуру, кількість та якість: найменування: Денді, КЕ інсектицид, виробник: Globachem NV, Королівство Бельгія, країна походження: Європейський Союз, кількість: 16000 л, торгова марка: Денді. Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року) на умовах поставки CIP с. Софіївська Борщагівка: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, буд. 3, після митного оформлення за адресою: Київська митниця, відділ митного оформлення №1 митного посту «Чайки», Україна, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1А, ТОВ «МОФ». Продавець здійснює поставку товару відповідно до умов договору та окремих письмових заявок позивача на товар. Продавець повідомляє про можливість поставки товару, що передбачається у відповідності до письмового підтвердження поставки товару, яке надається продавцем позивачу. Поставка товару здійснюється зі складу продавця в період до 20.09.2021. Продавець не пізніше, ніж за 24 години до моменту відвантаження товару надсилає позивачу підтвердження заяви товару засобами електронної пошти на адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 або ІНФОРМАЦІЯ_2, а також, по можливості, інформацію про автомобіль та контактні дані водія, який виконує доставку товару. Валютою розрахунків за договором є долар США. Позивач здійснює оплату за товар, поставлений за договором, шляхом банківського переказу коштів на наступних умовах оплати: 50% - протягом 120 календарних днів із дати рахунка-фактури; 50% - протягом 210 календарних днів із дати рахунка-фактури. Розрахунки здійснюються на наступний банківський рахунок продавця: IBAN: НОМЕР_1 ; BIC: GEBABEBB; BNP Paribas Fortis; Конінгін Астрідлаан 166, Б - 1780 Веммель, Королівство Бельгія. Отримувач: Belchim Crop Protection NV. Товар, зазначений у статті 2 договору, буде вважатися доставленим продавцем і прийнятим позивачем за наступних умов: якщо продавцем дотримано строки поставки, визначені договором для поставки товару; якщо позивач додатково передав і продавець прийняв наступні документи: до здійснення поставки - письмове замовлення на товар; після здійснення поставки (протягом 14 днів) - копію товарно-транспортної накладної CMR з печаткою митниці оформлення; якщо при поставці товару продавець передав і позивач прийняв наступні товаросупровідні документи: інвойс / рахунок-фактуру продавця із зазначенням коефіцієнтів переведення літрів у кілограми та із зазначенням країни походження (виробництва); пакувальні листи (вага нетто, вага брутто, вага мішка або каністри); сертифікат походження товару; сертифікат безпеки; сертифікат аналізу та його переклад на українську або російську мову; CMR (міжнародну транспортну накладну); експортну вантажно-митну декларацію; тарну етикетку; копію свідоцтва про реєстрацію препарату. Датою переходу права власності й ризик випадкового пошкодження (втрати) товару вважається дата, зазначена в позначці (відмітці або печатці) митниці на імпортній митній декларації, що підтверджує випуск товарів у вільний обіг на території позивача, або дата оформлення імпортної митної декларації в електронному вигляді. Пакування та маркування товару, що поставляється за договором, мають відповідати наступним вимогам: найменування: Денді, КЕ, упаковка: 5-літрові каністри. Договір, включаючи будь-які оферти, підтвердження поставок, рахунки-фактури, будуть регулюватися і тлумачитися у відповідності до швейцарського права, виключаючи норми колізійного права. Відповідно до умов договору, продавець може розірвати його негайно у випадку: (a) якщо позивач не виконав умови в будь-якому відношенні у визначений термін відповідно до умов договору (включаючи, без обмеження, відмову сплатити будь-які суми у строк оплати); (b) судового процесу банкрутства або реорганізації, розпочатого проти позивача; (c) якщо продавець документально може підтвердити, що виробництво, маркетинг, продажі та/або використання продукту(ів) прямо або непрямо порушують будь-який патент або іншу інтелектуальну власність, порушують закон або урядове регулювання. Договір діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. 09.09.2021 на виконання положень договору продавець та позивач уклали додаток № 1 (далі - додаток), відповідно до якого, продавець зобов`язався продати, а позивач - купити препарати Денді КЕ у кількості 16000 л за ціною 7,20 доларів США за 1 л, тобто на загальну суму 115200,00 доларів США. 15.09.2021 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №VFEX2021155 на загальну суму 115200,00 доларів США, який містить посилання на договір. Відповідно до інвойса № VFEX2021155 від 15.09.2021, товар постачається на умовах CIP с. Софіївська Борщагівка, Україна, а умови його оплати - 50% протягом 120 календарних днів із дати інвойса; 50% протягом 210 календарних днів із дати інвойса. 20.09.2021 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ № UA100380/2021/024068, у графі 31 якої, позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №VFEX2021155 від 15.09.2021 (далі - товар), митна вартість якого склала 115200,00 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах CIP c. Софіївська Борщагівка, Україна. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: - (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 15.09.2021; - (0380) рахунок-фактура (інвойс) №VFEX2021155 від 15.09.2021; - (0730) автотранспортна накладна №А030196 від 15.09.2021; - (0861) сертифікат про походження товару №81 2021 032617 від 16.09.2021; - (4100) договір; - (4103) додаток; - (9000) лист продавця б/н від 16.09.2021; - (9000) сертифікат аналізу б/н від 13.09.2021; - (9610) копія митної декларації країни відправлення №21BEE0000072471840 від 15.09.2021. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 митної вартості товарів, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товарів. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в разі їх наявності); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), у разі їх наявності (крім наданих); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), в разі їх наявності; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, у разі їх наявності; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; декларацію країни відправлення за умови дотримання вимог статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. 20.09.2021 позивач на вказаний запит подав відповідачу свою заяву № 21948 від 20.09.2021 з проханням продовжити строк митного оформлення товару у зв`язку з бажанням декларанта надати додаткові документи. 21.09.2021 позивач на вказаний запит подав відповідачу свою заяву № 1 від 21.09.2021, разом із якою, надав прайс-лист продавця б/н від 09.09.2021, зазначив про відсутність можливості надати інші документи та просив прийняти рішення по митній декларації ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 без урахування строків, указаних у статті 53 МК України. 21.09.2021 Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 скоригував із 115200,00 доларів США до рівня 122640,00 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, ним встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів: 1) відповідно до пункту 3.3 договору продавець надсилає не пізніше, ніж за 24 години після навантаження підтвердження заявки, такий документ до митного оформлення не подавався; 2) до митного оформлення не надано документи, підтверджуючі наявність чи відсутність страхування вантажу, тобто документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як страхування. 3) заявлені за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 товари торговельної марки «DENDY». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою. 4) декларація країни відправлення надана без дотримання вимог статті 254 МК України; 5) прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Наданий прайс-лист не відповідає вищезазначеним вимогам. Не надані до митного оформлення документи, які витребувані в повідомленні, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в разі їх наявності); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), у разі їх наявності (крім наданих); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), в разі їх наявності; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, у разі їх наявності; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; декларацію країни відправлення за умови дотримання вимог статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Тому, відповідно до частини другої статті 58 МК України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої-четвертої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений частиною третьою статті 53, пунктом 2 частини другої статті 255 МК України, декларантом не надано всі запитувані додаткові документи, а надані додатково не усувають виявлених розбіжностей. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України шляхом електронного зв`язку. За результатами проведених консультацій встановлено, що є підстави для застосування другорядного методу 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - митна декларація №UA100520/2021/540820 від 01.04.2021 (вартість товару згідно з джерелом інформації - 7,00 доларів США за 1 кг). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2021/38121 від 21.09.2021. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100380/2021/024267 від 21.09.2021 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 39740,31 грн. 13.10.2021 позивач скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Київської митниці оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021. 21.10.2021 Київська митниця за результатами розгляду скарги позивача за вих. 1327 від 13.10.2021 (вх. №14509/13 від 13.10.2021) на оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021 надала свій лист №7.8-2/15/13/11123, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги. 19.11.2021 позивач скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26, 28 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Державної митної служби України оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021. 22.12.2021 Державна митна служба України за результатами розгляду скарги позивача за вих. 1556 від 19.11.2021 на оскаржуване ним до суду рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021 надала свій лист №08-4/15-02/13/11527, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги. 10.01.2022 позивач відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №1 перерахував на користь продавця 57600,00 доларів США за договором. Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що: - однієї з підстав для направляння відповідного запиту відповідача про надання додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару та коригування митної вартості товару митним органом було те, що заявлений у митній декларації IM40ДЕ №UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 товар містить торговельну марку «Dendy», а надані позивачем документи до митного оформлення не містять відомостей щодо наявності або відсутності ліцензійних платежів за користування такою торговельною маркою; - при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; - в незалежності від безпосередньої наявності в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів умови про пряму або опосередковану сплату покупцем таких товарів роялті та інших ліцензійних платежів, останні повинні включатися до митної вартості оцінюваних товарів відповідно до Порядку № 446, якщо таке роялті та інші ліцензійні платежі стосуються таких товарів та не включені до їх ціни; - позивач, не надавши відповідачу у відповідь на його запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару ні відповідного ліцензійного договору, ні належних та достовірних доказів його відсутності, стверджує, що в договорі відсутня інформація про наявність ліцензійних платежів, що згідно з нормами міжнародного права та статті 58 МК України говорить про те, що такі платежі за використання торговельною марки «Dendy» відсутні. Суд критично ставиться до такого твердження позивача, адже судом за даними спеціалізованої інформаційної системи Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій перевірено, що знак для товарів і послуг (торговельна марка) «Dendy» зареєстрована 10.07.2020 в Україні за № 278465 (https://sis.nipo.gov.ua/uk/search/detail/723382). Володільцем вищевказаного знаку для товарів і послуг (торговельною маркою) є Глобахем (Globachem), компанія, зареєстрована в Королівстві Бельгії, яка зазначена й виробником спірного товару, що підтверджується графою 31 митної декларації IM40ДЕ № UA100380/2021/024068 від 20.09.2021; - відтак, відсутність положення в договорі, укладеному між продавцем та позивачем, про окрему сплату роялті або ліцензійних платежів за використання торговельної марки, належної компанії Глобахем (Globachem), з урахуванням наявності в позивача ексклюзивного права на дистрибуцію та продаж товарів, придбаних за таким договором, безумовно не виключає в силу пункту 3 Порядку № 446 можливість такої сплати; - у матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, на підставі яких можна встановити об`єктивну відсутність необхідності позивача сплачувати роялті та/або ліцензійні платежі за використання торговельної марки «Dendy», зареєстрованої в Україні, при дистрибуції товарів на митній території України або включення таких платежів до ціни товару; - позивач не скористався наданим йому правом на спростування сумнівів митного органу у включенні до ціни товару роялті та/або ліцензійних платежів, або їх відсутності як такої; - відповідач витребовував у позивача ліцензійний договір позивача, якщо такий є в нього, стосується спірного товару та є умовою його продажу, проте позивач у своїй заяві №1 від 21.09.2021 зазначив про неможливість надання такого договору, як й інших документів станом на день підписання вказаної заяви позивача, що не означає відсутність таких документів у позивача; - у порушення статті 254 МК України, позивачем не було забезпечено належний переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення № 21BEE0000072471840 від 15.09.2021, що свідчить про невиконання позивачем законної вимоги відповідача; - позивачем не було спростовано сумніви митного органу стосовно наявності ліцензійних платежів за користування торговельною маркою; - суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021, діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням усіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом першої інстанції не було враховано: - визначення терміну поставки СІР не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, але до митної вартості такі витрати не мають відношення; - в договорі купівлі-продажу № 09/09/21-ВСР від 09.09.2021 відсутня інформація про наявність ліцензійних платежів, що згідно норм міжнародного права та статті 58 МК України, говорить про те, що ліцензійні платежі за використання ТМ. DENDY відсутні; - з приводу не надання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою ТМ. DENDY, вказані платежі не включені до митної вартості, позивач такі платежі ніколи і нікому не сплачував, доказів зворотного відповідачем в жодному з документів не надано, з огляду на що, посилання відповідача на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості, є необгрунтованими та такими, що суперечать Митному кодексу України, в якому передбачено, що до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант включає ліцензійні платежі, якщо це є умовою продажу оцінюваних товарів; - щодо посилання суду на те, що відповідач витребовував у позивача ліцензійний договір позивача, якщо такий є в нього, стосується спірного товару та є умовою його продажу, проте позивач у своїй заяві № 1 від 21.09.2021 зазначив про неможливість надання такого договору, як й інших документів станом на день підписання вказаної заяви позивача, що не означає відсутність таких документів у позивача, апелянт вказує на те, що ТОВ «Фірма Ерідон» ніколи не укладало такий ліцензійний договір зі сплати платежів за користування торгівельною маркою ТМ. DENDY; - тобто, відсутність таких платежів спростовується самим зовнішньоекономічним договором, в якому не вказано що покупець має прямо чи опосередковано сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі як умову продажу оцінюваних товарів. Інші документи на спростування того чого не існує позивач не може надати; - товари, що були вже марковані торговими марками, під час придбання їх позивачем у нерезидента Bclchim Crop Protection N.V. вводились такою компанією в цивільний оборот за згодою власника свідоцтва, що згідно із ч. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав па знаки для товарів і послуг», зумовило «вичерпання прав» власника торгових марок на подальшу заборону їх використання та отримання плати за їх використання від подальшої реалізації позивачем товарів, маркованих торговими марками на території України; - зазначення судом при ухваленні рішення на те, що матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, на підставі яких можна встановити об`єктивну відсутність необхідності позивача сплачувати роялті та/або ліцензійні платежі за використання торговельної марки «Dendy», зареєстрованої в Україні, при дистрибуції товарів на митній території України або включення таких платежів до ціни товару, прямо суперечить 2 ст. 77 КАС України, в якій встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі; - крім того, апелянт вказує на те, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Декларація країни відправлення заповнена англійською мовою, що є іноземною мовою міжнародного спілкування та офіційною мовою ООН і тому відповідно до ст. 254 Митного кодексу України, текст заповнений англійською мовою не підлягає перекладу; - апелянт вважає, що перекладу міг потребувати лише бланк уніфікованого документу, який викладений іншою, ніж англійська мовою, але відповідно до ст. 254 МК України, перекладу потребують дані що містять інформацію, що потребує перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації. Більше того, вартість товару має цифрове значення і перекладу не підлягає. Таким чином, вимоги щодо надання перекладу на українську мову декларації країни відправлення є безпідставними та такими, що суперечать ст. 254 МК України; - сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обгрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною договору; - ТОВ «Фірма Ерідон» вважає, що при здійсненні митного оформлення товару надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до норм ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з приписами ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. За ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати). Частиною сьомою статті 257 МК України, передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення. Так, статтями 49 та 50 МК України, визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України, передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно зі статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України). Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до положень статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» № 3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК). Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Відповідно до приписів частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, частиною другою статті 55 МК України, передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Тож, з наведеного слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, водночас, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що надані позивачем відповідачу договір, додаток, інвойс № VFEX2021155 від 15.09.2021, міжнародну товарно-транспортну накладну серії А № 030196 від 15.09.2021, а також додатково надані страховий сертифікат № 91564870 від 15.09.2021 та платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 10.01.2022, видане позивачем, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CIP с. Софіївська Борщагівка, Україна, а сама вартість товару в розмірі 115200,00 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ № UA100380/2021/024068 від 20.09.2021. Так, однієї з підстав для направляння відповідного запиту відповідача про надання додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару та коригування митної вартості товару митним органом було те, що заявлений у митній декларації IM40ДЕ № UA100380/2021/024068 від 20.09.2021 товар містить торговельну марку «Dendy», а надані позивачем документи до митного оформлення не містять відомостей щодо наявності або відсутності ліцензійних платежів за користування такою торговельною маркою. Водночас, суд першої інстанції виснував, що позивач, не надавши відповідачу у відповідь на його запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару ні відповідного ліцензійного договору, ні належних та достовірних доказів його відсутності, стверджує, що в договорі відсутня інформація про наявність ліцензійних платежів, що згідно з нормами міжнародного права та статті 58 МК України говорить про те, що такі платежі за використання торговельною марки «Dendy» відсутні. Суд першої інстанції критично поставився до такого твердження позивача, адже судом за даними спеціалізованої інформаційної системи Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій перевірено, що знак для товарів і послуг (торговельна марка) «Dendy» зареєстрована 10.07.2020 в Україні за № 278465 (https://sis.nipo.gov.ua/uk/search/detail/723382). Володільцем вищевказаного знаку для товарів і послуг (торговельною маркою) є Глобахем (Globachem), компанія, зареєстрована в Королівстві Бельгії, яка зазначена й виробником спірного товару, що підтверджується графою 31 митної декларації IM40ДЕ № UA100380/2021/024068 від 20.09.2021. Відтак, відсутність положення в договорі, укладеному між продавцем та позивачем, про окрему сплату роялті або ліцензійних платежів за використання торговельної марки, належної компанії Глобахем (Globachem), з урахуванням наявності в позивача ексклюзивного права на дистрибуцію та продаж товарів, придбаних за таким договором, безумовно не виключає в силу пункту 3 Порядку № 446 можливість такої сплати. Проте, за висновками суду першої інстанції, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, на підставі яких можна встановити об`єктивну відсутність необхідності позивача сплачувати роялті та/або ліцензійні платежі за використання торговельної марки «Dendy», зареєстрованої в Україні, при дистрибуції товарів на митній території України або включення таких платежів до ціни товару. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки, у дному випадку, задля правильного вирішення спору, слід виокремити, чи мало включатись за умовами договору роялті/ліцензійний платіж за користування торгівельної марки до митної вартості чи ні, виходячи з умов договору/контракту, натомість, питання сплати/несплати таких платежів у силу вимог законодавства за умови не передбачення цих умов в договорі, не є предметом розгляду даного спору та не ставить у залежність висновок про недоведення декларантом складових митної вартості імпортованого товару. Відповідно до норм ч. з статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів. Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 3) роялті та інщі ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу; оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Також, підлягає врахуванню й те, що визначення терміну поставки СІР не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, але до митної вартості такі витрати не мають відношення. Колегія суддів вказує на те, що в договорі купівлі-продажу № 09/09/21-ВСР від 09.09.2021, дійсно, відсутня інформація про наявність ліцензійних платежів, що згідно норм міжнародного права та статті 58 МК України, свідчить про те, що ліцензійні платежі за використання ТМ. DENDY відсутні. Положенням статті 1 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року встановлено, що митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за умови, що: а) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем, крім таких обмежень, які: і) накладаються або вимагаються законом чи органами державної влади в країні імпорту; іі) обмежують географічний район, у якому ці товари можуть бути перепродані; або ііі) не впливають значною мірою на вартість товарів; Ь) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, для яких вартості не може бути визначено стосовно товарів, що оцінюються; с) жодна частина доходу за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде безпосередньо або опосередковано продавцю, якщо тільки не може бути зроблене відповідного коригування відповідно до положень статті 8, а також d) покупець і продавець не пов`язані між собою або, коли покупець і продавець пов`язані, то контрактна вартість є прийнятною для митних цілей згідно з положеннями пункту

2. Тобто, з приводу не надання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою ТМ. DENDY, за умовами договору та про що наголошував позивач, вказані платежі не включені до митної вартості, позивач такі платежі не сплачував, доказів зворотного відповідачем в жодному з документів не надано, з огляду на що, посилання відповідача на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості є необгрунтованими та такими, що суперечать Митному кодексу України, в якому передбачено, що до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант включає ліцензійні платежі, якщо це є умовою продажу оцінюваних товарів. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що відповідач витребовував у позивача ліцензійний договір позивача, якщо такий є в нього, стосується спірного товару та є умовою його продажу, проте позивач у своїй заяві № 1 від 21.09.2021 зазначив про неможливість надання такого договору, як й інших документів станом на день підписання вказаної заяви позивача, що не означає відсутність таких документів у позивача, колегія суддів вважає, що за даних обставин, позивач не має доводити відсутності в нього документа, якого не передбачено договором, при цьому, що ТОВ «Фірма Ерідон» вказувало, що ніколи не укладало такий ліцензійний договір зі сплати платежів за користування торгівельною маркою ТМ. DENDY. Висновки суду першої інстанції про те, що позивач у своїй заяві №1 від 21.09.2021 зазначив про неможливість надання такого договору, як й інших документів станом на день підписання вказаної заяви позивача, що не означає відсутність таких документів у позивача, на переконання колегії ґрунтується на припущеннях, водночас, питання сплати/несплати таких платежів у силу вимог законодавства за умови не передбачення цих умов в договорі, не є предметом розгляду даного спору та не ставить у залежність висновок про недоведення декларантом складових митної вартості імпортованого товару. Тобто, відсутність таких платежів спростовується самим зовнішньоекономічним договором, в якому не вказано що покупець має прямо чи опосередковано сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі як умову продажу оцінюваних товарів. Інші документи на спростування того чого не існує позивач не може надати. Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем приписів ст. 254 МК України, а саме, що декларація країни відправлення надана без перекладу, позаяк, відповідно до статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного епілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Водночас, декларація країни відправлення заповнена англійською мовою, що є іноземною мовою міжнародного спілкування та офіційною мовою ООН і тому відповідно до ст. 254 Митного кодексу України, текст заповнений англійською мовою не підлягає перекладу. У даному випадку, перекладу міг потребувати лише бланк уніфікованого документу, який викладений іншою, ніж англійська мовою, але відповідно до ст. 254 МК України, перекладу потребують дані що містять інформацію, що потребує перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації. Більше того, вартість товару має цифрове значення і перекладу не підлягає. Таким чином, вимоги щодо надання перекладу на українську мову декларації країни відправлення, є безпідставними. Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неприйняття доводів відповідача про необхідність надання позивачем страхових документів для підтвердження митної вартості спірного товару, адже за умовами поставки CIP с. Софіївська Борщагівка, Україна (Incoterms 2010) та відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України вартість страхування спірного товару була включена до ціни товару, а тому не підлягає додатковому включенню до митної вартості товарів. Також, правильним є відхилення доводів митного органу про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач надав прайс-лист продавця, який не відповідає загальноприйнятій міжнародній практиці, адже такий документ формується продавцем та носить виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо його надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності такого документа в декларанта. Однак, незважаючи на це, за наслідком апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла протилежного аніж суд першої інстанції висновку по суті спору, а саме, що позивачем було спростовано сумніви митного органу стосовно наявності ліцензійних платежів за користування торговельною маркою, та надано всі необхідні документи на підтвердження задекларованої митної вартості імпортованого товару. Відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів, на противагу чому, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню, з огляду на що, рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021 є протиправним та підлягає скасуванню. Тож, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Зі змісту ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Судові витрати підлягають розподілу згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100380/2021/000400/2 від 21.09.2021. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6202,50 грн (шість тисяч двісті дві гривні 50 коп). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко