Постанова 4823 № 736/2816/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 травня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 736/2816/23 Головуючий у першій інстанції Кутовий Ю. С. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/549/24 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого-судді: Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Кутового Ю.С. від 24 січня 2024 року, місце ухвалення рішення - м.Корюківка, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 50% заробітної плати відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання в суд даної заяви, і до повноліття дитини. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що із відповідачем ОСОБА_2 вони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 28.07.2020 року у Корюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис №38. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За доводами позивача, їх сімейне життя із відповідачем не склалось, але шлюб їх не розірвано, вони проживають за різними адресами. Дитина проживає разом із позивачем, і знаходиться на її утриманні. Відповідач не виконує свого батьківського обов`язку, і дитину матеріально не утримує, не надає матеріальної допомоги на її утримання. За даних обставин, позивач вимушена звернутись до суду із даною заявою для примусового стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання дитини у розмірі 50% заробітної плати відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання в суд даної заяви, і до повноліття дитини. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.01.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.12.2023 року, і до повноліття дитини. Судові витрати віднесено на рахунок держави. Рішення в частині стягнення аліментів звернуте до негайного виконання, у межах суми платежу за один місяць. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції послався на те, що відповідач позов визнав у повному обсязі, що не суперечить закону, і він може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.01.2024 року в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь позивача на утримання малолітньої дитини, змінити, а саме, зменшити з 1/2 до 1/4 частини розмір стягнутих з нього аліментів на користь позивача ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що рішення суду першої інстанції, у оскаржуваній частині, постановлено судом із порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає вимогам статей: 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, висновки суду не відповідають обставинам справи та належним чином не обґрунтовані, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції неповно врахував обставини, які мають значення для справи; наявні у справі докази оцінені судом із порушенням вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України. За доводами апелянта, вказані порушення призвели до неправильного вирішення судом першої інстанції даного спору. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що повністю погоджується із висновком суду про необхідність стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання малолітньої дитини, однак не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру стягнутих з нього аліментів. При цьому, апелянт вказує, що копії позовної заяви позивача про стягнення з нього аліментів він не отримував, виклик до суду на 24.01.2024 року йому надійшов на мобільний телефон у додатку Дія, тому 24.01.2024 року у призначений час він прибув до Корюківського районного суду Чернігівської області, i знаходився у холі суду, в подальшому до нього підійшла секретар суду і повідомила, що позивач до суду не прибула, i просить розглянути справу за її відсутності, тому запропонувала i йому написати заяву про розгляд справи за його відсутності. Апелянт стверджує, що заяву він писав під диктовку секретаря суду, саме вона йому надиктувала текст, що він із позовом згоден, він ще у неї уточнив, який там розмір, вона відповіла, що 1/4 частина, і саме в такому розмірі він повністю визнавав позовні вимоги. За доводами апелянта, вже коли він отримав по пошті копію рішення суду першої інстанції від 24.01.2024 року, він прийшов до суду i запитав у секретаря про стягнутий розмір, вона сказала, що помилилась i розвела руками, роз`яснивши йому право на апеляційне оскарження. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 24.01.2024 року про стягнення з нього на користь позивача аліментів у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, є нелогічним по суті, i прийнято судом без будь-яких обґрунтувань та доказів. Він є військовослужбовцем, отримує відповідне грошове утримання, але вимушений буде віддавати позивачу половину грошового утримання, що не є справедливим, бо він буде утримувати не тільки свою малолітню дитину, але буде фактично утримувати i саму ОСОБА_1 , що законом не передбачено. Вимагаючи стягнути з нього саме такий розмір аліментів, позивач свої вимоги належним чином не обґрунтувала, доказами свої позовні вимоги не довела. При визначенні судом розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь позивача на утримання дитини, не було враховано, що він є військовослужбовцем, є учасником бойових дій, має стан після вибухової травми, зараз проходить лікування, потребує коштів на покращене харчування та на медикаменти. Апелянт вважає, що справедливим розміром аліментів, що мають стягуватися з нього на користь позивача на утримання малолітньої дитини, є 1/4 частина з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. В ухвалі про відкриття провадження у справі апеляційним судом, в порядку п.8 ч.1 статті 365 ЦПК України, відповідачу пропонувалося надати апеляційному суду відомості щодо розміру отриманих ним доходів за 2023 календарний рік, але відповідачем вказані дані надано не було. Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.01.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Як вбачається із матеріалів справи, із відповідачем ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, зареєстрованому 28.07.2020 року у Корюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), актовий запис №38, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 28.07.2020 року (а.с.3). Від шлюбу сторони даного спору мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 02.12.2020 року (а.с.2). Із довідки Корюківської міської ради №4674 від 05.12.2023 року, виданої ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , вбачається, що до складу її сім`ї входять: чоловік - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , 2020 р.н. (а.с.4). Жодних інших обставин, крім зазначених позивачем у позовній заяві, судом першої інстанції встановлено не було. Як зазначено у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 24.01.2024 року, позивач в судове засідання не з`явилась, у позовній заяві просила справу розглядати без її участі, позов підтримала та просила його задовольнити; відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позов визнав повністю. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на те, що відповідач позов визнав у повному обсязі, що не суперечить закону, і він може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що рішення суду першої інстанції від 24.01.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині постановлено судом із порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та належним чином не обґрунтовані, і визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції неповно врахував обставини, які мають значення для справи, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що повністю погоджується з висновком суду про необхідність стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання малолітньої дитини, проте, не погоджується із висновком суду в частині визначеного судом розміру стягнутих з нього аліментів. При цьому, апелянт вказує, що копії позовної заяви позивача він не отримував, виклик до суду на 24.01.2024 року йому надійшов на мобільний телефон у додаток Дія, тому 24.01.2024 року у призначений час він прибув до Корюківського районного суду Чернігівської області, i знаходився у холі суду, в подальшому до нього підійшла секретар суду, і повідомила, що позивачка до суду не прибула, i просить розглянути справу за її відсутності, тому запропонувала i йому написати заяву про розгляд справи за його відсутності. За доводами апелянта, дану заяву він писав під диктовку секретаря суду, саме вона йому надиктувала текст, що він із позовом згоден, він ще у неї уточнив, який розмір аліментів, вона відповіла, що 1/4 частина, і саме в такому розмірі він повністю визнавав позовні вимоги. Апелянт стверджує, що коли він отримав поштою копію рішення суду першої інстанції, то прийшов до суду i запитав у секретаря про стягнутий розмір, і вона сказала, що помилилась i розвела руками, роз`яснивши йому право на апеляційне оскарження ухваленого судом рішення. Апеляційний суд позбавлений можливості перевірити дійсність зазначених апелянтом обставин, пов`язаних із його явкою до суду першої інстанції, та написанням заяви про розгляд справи за його відсутності, і визнання позову ОСОБА_1 у повному обсязі, а саме, у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісячно, проте, виходячи із засад розумності, вважає за можливе прийняти ці доводи апелянта до уваги. В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви ОСОБА_1 , а також докази її отримання відповідачем, тому видається цілком ймовірним, що відповідач не знав, який розмір аліментів просить стягнути з нього позивач ОСОБА_1 . Враховуючи те, що безспірно (судовим наказом) аліменти на одну дитину стягуються у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, відповідач цілком обґрунтовано міг припускати, що саме такий розмір аліментів позивач просить стягнути з нього на утримання дитини. До того ж, у поданій заяві про визнання позову в повному обсязі, відповідач не зазначив, із яким саме розміром аліментів він погоджується. Оскільки розгляд справи проводився за відсутності сторін спору, суд першої інстанції належним чином дане питання не з`ясував, і тому відсутні беззаперечні підстави вважати, що ОСОБА_2 визнав позов у повному обсязі, та погодився зі стягненням з нього аліментів у розмірі 50% його заробітку (доходу), як про це просила позивач у вимогах заявленого позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 також вказують, що рішення про стягнення з нього на користь позивача аліментів у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно є нелогічним по суті, i ухвалено прийнято без будь-яких обґрунтувань та доказів. Апелянт зазначає, що він є військовослужбовцем, отримує відповідне грошове утримання, але вимушений буде віддавати позивачу половину грошового утримання, що не є справедливим, бо він буде утримувати не тільки свою малолітню дитину, але буде фактично утримувати i саму ОСОБА_1 , що законом не передбачено. За доводами апелянта, вимагаючи стягнути з нього саме такий розмір аліментів, позивач свої вимоги належним чином не обґрунтувала, доказами свої позовні вимоги не довела. Апелянт стверджує, що при визначенні судом першої інстанції розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь позивача на утримання дитини, судом не було враховано, що він є військовослужбовцем, є учасником бойових дій, має стан здоров`я після вибухової травми, наразі проходить лікування, потребує значних коштів на покращене харчування та на медикаменти. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до приписів статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Із матеріалів справи вбачається, що заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 50% заробітної плати відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивач даний розмір аліментів не обґрунтувала належними та достатніми, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, доказами, а суд першої інстанції жодним чином не встановив та не дослідив обставини, регламентовані статтею 182 Сімейного кодексу України, які мають враховуватися судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, дочки, сина, тощо. За даних обставин, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову у повному обсязі, дійшов необґрунтованого висновку, що відповідач визнав вимоги заявленого позову у розмірі стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 50% його заробітної плати щомісячно, і що це не суперечить закону. Приймаючи до уваги викладене вище, враховуючи надані відповідачем апеляційному суду докази щодо його стану здоров`я (а.с.23-28), апеляційний суд вважає, що виваженим, розумним та справедливим розміром аліментів, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини, є 1/4 частина з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Даний розмір аліментів, на думку апеляційного суду, узгоджується із нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також є справедливим балансом між захистом прав дитини на утримання, який є пріоритетним, та правами платника аліментів. Доказів існування обставин, які б свідчили про необхідність та можливість стягнення аліментів у більшому розмірі, матеріали справи не містять. Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.01.2024 року необхідно змінити, зменшивши визначений судом розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/2 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.12.2023 року, і до повноліття дитини. Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, в іншій частині рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.01.2024 року, яка апелянтом не оскаржується, вказане рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Згідно положень ч.6 статті 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.01.2024 року змінити, зменшивши визначений судом першої інстанції розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/2 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.12.2023 року, і до повноліття дитини. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 21.05.2024 року. Головуючий: Судді: