Постанова 4823 № 742/3363/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 травня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/3363/23 Головуючий у першій інстанції Коротка А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/531/24 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Шитченко Н.В., суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - У С Т А Н О В И В: У липні 2023 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у сумі 105 850,44 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684 грн. Позовну заяву мотивовано тим, що 15 грудня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 70 000 грн. Відповідачка не виконує кредитні зобов`язання, у результаті чого станом на 24 травня 2023 року виникла заборгованість у сумі 105 850,44 грн, з яких: 65 840,45 грн заборгованість за кредитом, 7,09 грн заборгованість за процентами, 40 002,90 грн заборгованість за комісією. Позивачем направлено на адресу відповідачки письмову вимогу, проте заборгованість у встановлений і ній строк ОСОБА_1 не погашено. Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2023 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 1020345560 від 15 січня 2021 року у сумі 105 850,44 грн, а також судовий збір у розмірі 2 684 грн. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17 серпня 2023 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд справи, не ознайомлено з вимогами позовної заяви, що позбавило її права на спростування доводів позову. Заявниця посилається на те, що на початку серпня 2021 року отримала телефоний дзвінок з IP лінії із запропонованими умовами співпраці 8-10%, на які погодилася і проводила торгові операції, отримавши певний дохід у вигляді 1100 доларів профіту. Отримавши перший транш зазначеного доходу та переконавшись у добросовісності компанії, ОСОБА_1 15 грудня 2021 року уклала з позивачем кредитний договір, за яким їй надано споживчий кредит у сумі 70 000 грн зі сплатою 0,01 річних строком на 24 місяці. Згодом скаржниці стало відомо, що у компанії KIEXO не врегульований SEO, що стало підставою для звернення до позивача з проханням повернути кошти на рахунок кредитної лінії по міжбанку шляхом безготівкового перерахунку з метою повернення коштів, викрадених з карток, через введення її в оману і неможливість сплатити сума кредиту внаслідок низького доходу. Позивач у цьому проханні відмовив, мотивувавши тим, що з моменту перерахування коштів з рахунку пройшло 90 днів. Зазначає, що за зверненням ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР № 12023270330000144. Вважає, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» не підтверджені достатніми доказами і не підлягають задоволенню, оскільки досудове розслідування триває. Скаржниця просить врахувати, що нею виконувалося зобов`язання за договором, що характеризує її як добросовісного позичальника, але у зв`язку із введенням 24 лютого 2022 року воєнного стану виникли форс-мажорні обставини, які призвели до неможливості виконання договору. Звертає увагу на те, що у період дії воєнного стану та в 30-денний строк після його припинення чи скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. АТ «ПУМБ» відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавало. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а заочне рішення без змін, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримала кредит, зобов`язань щодо його повернення не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 105 850,44 грн, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача. Судом зазначено, що відповідачка у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у порядку п. 4 ч. 8 ст. 128, 131 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. У справі встановлено, 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). У заяві ОСОБА_1 просила надати кредит на загальні цілі GP Standart ВСЕЯСНО (24) банківський переказ, з цільовим призначенням: загальні споживчі цілі, у сумі 70 000 грн, строком на 24 місяців, із сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99% та процентної ставки у розмірі 0,01% річних шляхом банківського переказу на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (а.с. 3 зворот 4). 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, кредит на загальні цілі - GP Standart ВСЕЯСНО (24) банківський переказ (а.с. 5). З виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1 вбачається, що 15 грудня 2021 року на картковий рахунок зараховано 70 000 грн (а.с. 18). Зарахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 також підтверджується меморіальним ордером № TR 54546055.55200.25528 від 15 грудня 2021 року (а.с. 16). Матеріали справи містять розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1020345560 від 15 грудня 2021 року, згідно з яким станом на 24 травня 2023 року утворилась заборгованість, яка становить 105 850,44 грн, з яких: 65 840,45 грн заборгованість по кредиту, 7,09 грн заборгованість по процентам, 40 002,90 грн заборгованість по комісії (а.с. 16 зворот 17). 25 травня 2023 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором не пізніше 30 днів з дня отримання цього повідомлення у розмірі 105 580,44 грн (а. с. 13 зворот 14). Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 Кодексу). Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Проаналізувавши наведені норми та обставини справи апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості, виходячи з наступного. У справі, що переглядається, встановлено, що на момент укладення договору сторони погодили усі його істотні умови, зокрема, підписавши заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка є складовою частиною договору, ОСОБА_1 , відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на запропоновані банком умови та взяла на себе відповідні зобов`язання. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, чого фактично не заперечує. Зобов`язання перед банком ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 24 травня 2023 року складає 105 850,44 грн, з яких: 65 840,45 грн заборгованість за кредитом, 7,09 грн заборгованість за процентами, 40 002,90 грн заборгованість за комісією. З розрахунку заборгованості і виписки по рахунку вбачається, що відповідачка на погашення заборгованості частково повертала надані банком кошти, зокрема, 15 січня 2022 року нею сплачено 2 793 грн на погашення заборгованості по комісії, 15 лютого 2022 року 1 243,13 грн на погашення заборгованості за кредитом (а.с. 16 зворот 17). ОСОБА_1 не посилається на шахрайство з боку позивача під час укладення кредитного договору, за яким стягуються кошти, отже суд першої інстанції правильно вирішив спір до закінчення досудового розслідування, яке триває. Кримінальне провадження № 12023270330000144 за ч. 2 ст. 190 КК України, у якому відповідачку визнано потерпілою, порушено за фактом шахрайських дій, але не стосується дій АТ «ПУМБ» щодо укладення кредитного договору від 15 грудня 2021 року № 1020345560. Із зустрічними вимогами про визнання правочину недійсним відповідачка не зверталася, суди такі вимоги не вирішували, а отже умови укладеного договору підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню». Оскаржуючи заочне рішення, та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що її належним чином не повідомлено про розгляд справи, не ознайомлено з вимогами позовної заяви, що позбавило права на спростування доводів позову. За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Матеріали справи свідчать, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 липня 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Призначено судове засідання на 10 год. 00 хв 17 серпня 2023 року (а.с. 23). За відомостями з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС у Чернігівській області від 11 липня 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22). Копію ухвали суду від 13 липня 2023 року разом із копією позовної заяви з додатками надіслано за наведеним зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , але поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 24, 30 ). Відповідачка, звернувшись із заявою про перегляд заочного рішення та апеляційною скаргою, зазначила адресу для листування: АДРЕСА_1 , що є аналогічною тій, яку зазначив у позовній заяві АТ «ПУМБ», і на яку судом першої інстанції здійснювалося направлення судової кореспонденції. Отже, суд виконав обов`язок про направлення копії ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками на адресу відповідачка, яка є її зареєстрованим місцем проживання. Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною або іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18). Отже, відповідачка в розумінні вимог ЦПК України була належним чином повідомлена про розгляд справи. Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Установивши, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, а представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив заочне рішення в порядку ст. 280 ЦПК України. Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, доводи ОСОБА_1 про неможливість виконання договору у зв`язку із введенням 24 лютого 2022 року воєнного стану, з таких підстав. У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не була позбавлена можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов`язанням. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Указані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 наведено, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору». ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування позивача про характер обставин, що виникли, і причинний зв`язок між такими обставинами та невиконанням зобов`язань за договором. Сам по собі факт збройної агресії РФ проти України не є підставою для звільнення від обов`язків зі сплати кредитних коштів. Суперечать обставинам цієї справи посилання відповідачки на те, що у період дії воєнного стану та в 30-денний строк після його припинення чи скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У цій справі АТ «ПУМБ» не заявляло вимог про застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з ОСОБА_1 неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Виходячи з наведеного вище у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2023 року без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2023 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова