Постанова 4812 № 486/463/24

22.05.24 22-ц/812/759/24 Справа №486/463/24 Провадження № 22-ц/812/759/24 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 21 травня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С., за участі заявника - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Савіним О.І., за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подачі позову В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позову, заінтересована особа: ОСОБА_2 . Мотивуючи заяву вказував, що з 28 лютого 2020 року по 04 грудня 2023 року він з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 грудня 2023 року розірвано. Під час спільного проживання у шлюбі ними набуто майно, а саме: у 2021 році транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; у 2023 році об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 . Оскільки, майно було придбане ними в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому він має намір поділити його шляхом визначення за ним частки квартири та транспортного засобу, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вважає, що вказане майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, без його згоди може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Станом на сьогоднішній день, ОСОБА_2 відмовляється повідомляти своє місце перебування та відмовляється надавати будь-які правовстановлюючі документи на спільний об`єкт нерухомості, при цьому не повідомила його, та 27 липня 2023 року здійснила державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Крім того, транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, державний номер: НОМЕР_1 перебуває у її постійному володінні та користуванні, і вона неодноразово в телефону режимі повідомляла, що має намір здійснити продаж його без згоди заявника. Враховуючи вищевикладене, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, державний номер: НОМЕР_1 та забороняти іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого та рухомого майна. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не наведено ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не додано доказів, які б підтвердили те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, матеріали заяви не містять актуальних доказів належності вищевказаного майна на праві спільній сумісній власності подружжя, та власності як то фізичній чи юридичній особі станом на дату подання відповідної заяви до суду, що у разі задоволення заяви може призвести до порушення прав третіх осіб. При цьому суд враховую відкритість доступів до відповідних реєстрів, перешкод у заявника в отриманні цих відомостей не має. Більш того, з наданих суду документів відсутні підстави вважати, що незастосування заходів по забезпеченню позову до подачі позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, судом першої інстанції не досліджені та не оцінені належним чином надані ним докази на обґрунтування підстав для забезпечення позову, тому просив її скасувати ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити у повному обсязі. Так, вказував, що у інформаційній довідці №368366865 від 04 березня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме манно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта яка ним долучена до матеріалів справи чітко зазначається, що власником квартири АДРЕСА_1 у розмірі 1/1 є лише ОСОБА_2 , а особи, що зазначені в оскаржуваній ухвалі, володіють спільно з ОСОБА_2 іншим майном, яке не є предметом нашого спору. Крім того, під час винесення ухвали, судом першої інстанції не враховано і те, що транспортний засіб який придбаний під час спільного проживання, постійно перебуває у користування і володінні відповідача, місце знаходження його, йому не відомо і на сьогоднішній день без вжиття заходів забезпечення позову це дасть можливість відповідачу безперешкодно здійснити відчуження спільного майна у будь - який момент, тому не вжиття заходів ускладнить чи унеможливить в подальшому виконання рішення суду. Отже, є всі підстави вважати, що квартира та транспортний засіб, що є спільною сумісною власністю подружжя, без його згоди може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши доповідь судді - доповідача, заявника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що з 28 лютого 2020 року по 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 грудня 2023 року розірвано. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з 05 січня 2021 року ОСОБА_2 є власником автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Із інформаційній довідці №368366865 від 04 березня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме манно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що 27 липня 2023 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказується, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, адже безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. За правилами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Між тим, апеляційний суд не може погодитись підставами відмови в задоволенні заяви, як ненадання заявником інформації з приводу того, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача, не надання актуальних доказів належності зазначеного у заяві майна на праві спільній сумісній власності подружжя на дату подання відповідної заяви до суду. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено вичерпний перелік того, що повинна містити заява про забезпечення позову. При цьому саме суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має пересвідчитися, зокрема, в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Тому відмову в задоволенні заяви через не надання відомостей заявником про існування такої загрози колегія суддів вважає надмірно формальною. Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо майна, набутого сторонами в період шлюбу. Для вирішення такого спору ОСОБА_1 має намір звернутись з відповідним позовом до суду. Згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Наразі ОСОБА_2 є єдиним власником спірного майна, в будь-який час остання може відчужити спірне майно, що в подальшому призведе до утруднення виконання можливого рішення суду, або матиме наслідком розширення суб`єктного складу учасників, та призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача в межах позовних вимог про поділ майна подружжя. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду. Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/5916/18, від 05 серпня 2019 року в справі № 910/16586/18, від 03 листопада 2020 року в справі № 910/7716/20. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Однак арешт майна (накладення арешту на майно) в розумінні пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України як спосіб забезпечення позову полягає в забороні розпоряджатися ним (забороні відчуження) до вступу рішення в законну силу або до зняття заборони, тобто без позбавлення відповідача права володіння і користування майном. Тому, колегія суддів дійшла переконання про задоволення заяви про забезпечення позову в порядку пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, відповідно до якої позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, у межах спірної суми. Із вказаного, також, вбачається, що вказаною вище квартирою та транспортним засобом відповідачка вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаного майна, зміни статусу майна, тощо протягом розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову. Зважаючи на вказане колегія суддів при винесенні нової ухвали вважає, що заява про забезпечення підлягає до задоволення частково, а саме шляхом накладення арешту на транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та квартира АДРЕСА_1 та такий захід буде стосуватися виключно відповідачки та буде співмірним із заявленими позивачем вимогами, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Такий захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі та при його застосуванні буде забезпечена збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками. За такого, доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими. Спонуканням для прийняття нової постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення процесуального питання. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 березня 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подачі позову, задовольнити частково. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 . В задоволені іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.