Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/6701/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5056/24 Справа № 185/6701/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М.М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И В: В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що відповідачем у відношенні нього вчинені злочинні дії по заволодінню грошовими коштами. Зокрема наголошував, що він домовився із ОСОБА_2 про оформлення договору купівлі-продажу квартири, яка належала останній на праві власності за договором дарування. При цьому сторони визначили, що ОСОБА_1 буде виплачувати ОСОБА_2 вартість квартири частинами, після чого відбудеться оформлення договору у нотаріуса. Однак після внесення останнього платежу відповідач відмовила позивачу в оформлені договору купівлі-продажу та не повернула отримані нею від ОСОБА_1 в рахунок вартості квартири грошові кошти. У зв`язку із зазначеним позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення передбаченого ст.190КПК України, яку було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2014 року. Однак до моменту звернення із зазначеним позовом результатів розгляду цієї заяви не має. Враховуючи наведене ОСОБА_1 був змушений звернутись до суду в порядку цивільного судочинства для відшкодування спричиненої йому в рамках кримінального правопорушення матеріальної шкоди у розмірі 6 900 доларів США Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року зазначену цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів передано за підсудністю на розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу для розгляду до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема вважав, що суд безпідставно прийшов до висновку, що зазначений позов повинен розглядається за зареєстрованим місцем проживання відповідача, оскільки він звернувся до суду із позовом про відшкодуванням шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який за вибором позивача може розглядатись за місцем проживання чи перебування останнього. При цьому факт вчинення відносно нього злочинних дій підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, який був наданий суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.2 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що по даній справі оскаржується ухвала суду про передачу справи на розгляд до іншого суду, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Передаючи справу на розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, суд першої інстанції виходив із того, що згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру відповідач значиться зареєстрованим у селищі Молочарка, Костянтинівського району. При цьому наголошував, що доказів вчинення кримінального правопорушення відносно позивача з боку відповідача не надано. Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. У цивільно-процесуальному законодавстві України визначення «належного суду» врегульоване інститутом підсудності та передбачене Розділом 3 Глави 2 Цивільно-процесуального кодексу України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 1 ст. 27 ЦПК України встановлено загальне правило про підсудність справ за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача, якщо інше не передбачено законом. У ч.3 ст. 28 ЦПК України зазначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Звертаючись до суду ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти, надані їй позивачем в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно нього ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050380001267 19.09.2014 року. На підтвердження зазначеного факту надано нечитабельну копію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014050380001267 (а.с.9). Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: « АДРЕСА_1 », що за територіальною підсудністю належить до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. Також наявність реєстрації за зазначеною адресою станом на 30.03.2023 року підтверджується відповіддю Державної міграційної служби. З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано передано справу за підсудністю до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за зареєстрованим місцем проживання відповідача у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не враховано можливість позивача відповідно до ч.3 ст. 28 ЦПК України скористатись правом вибору альтернативної підсудності, то враховуючи характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, положення статті 28 ЦПК України не підлягають застосуванню. При цьому суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що доказів вчинення кримінального правопорушення відносно позивача з боку відповідача, тобто вироку суду, який набрав чинності, не надано. Як зазначалось вище позивачем надано тільки нечитабельну копію Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014050380001267. Інших доказів, які б підтверджували, що стосовно ОСОБА_1 було вчинене кримінальне правопорушення, позивачем до позовної заяви чи апеляційної скарги не надано. Підтвердженої інформації про відповідне кримінальне провадження, визнання скаржника у ньому потерпілим у матеріалах справи теж немає. У кримінальному провадженні будь-якій особі про підозру повідомлено не було, рішення по кримінальному провадженню буде прийнято після встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення та повідомлення про підозру. Тобто не встановлені особи, які причетні до вчинення кримінального правопорушення. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини, їм надано належну оцінку, постановлено законне і обґрунтоване судове рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Інші доводи апеляційної скарги стосуються питань, які підлягають вирішенню під час розгляду спору по суті позовних вимог та зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями через тлумачення процесуального законодавства на свою користь, а також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. За наведених обставин судом першої інстанції на законних підставах передано справу за підсудністю до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року про передачу справи за підсудністю залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: