Постанова 4855 № 320/23510/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2024 року Справа № 320/23510/23 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі за позовом приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. Приватне підприємство "Будпостач" (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 23.06.2023 №UA902000/2023/000012/2 про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач вказує, що, на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару, він надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в ч.2 ст.53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов було задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено. Суд зазначив, що оскаржуване рішення уповноваженого органу митниці про коригування митної вартості товарів не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена Позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за поданою митною декларацією.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим. Апелянт зазначив, що в документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов`язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, чим порушено вимоги ч.2 ст.52, ч.21 ст.58 та ч.2 ст. 52 МК України. Зокрема, Апелянт вказує, що сума оплати за платіжними дорученнями, наданими декларантом, не відповідає загальній вартості партії оцінюваних товарів, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати суми оплат за зазначеними дорученням та інструкцією та фактично сплаченою ціною за партію оцінюваних товарів. Окрім того, надані платіжні доручення та інструкція від 10.12.2021 № 343, від 03.05.2023 № 383 не містять підписи директора та бухгалтера підприємства. Митний орган зазначає, що тим самим декларант не заявив митниці про витрати на «навантаження, вивантаження, обробку», які є обов`язковою складовою митної вартості. Також, в графі 44 заявлено відомості про CMR від 17.06.2023 № 2910, але цей документ не надано до митного оформлення, який відповідно до ч. 2 статті 53, статті 335 МК України є основним документом, який декларант надає митниці. У зв`язку з цим, митний орган зазначає, що обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в ст. 58 МК України, а також наявні обставини, визначені ч. 2 ст. 58 МК України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо. Також Апелянт наполягає на тому, що у нього є встановлені Законом повноваження для коригування заявленої митної вартості товарів, у разі якщо ним виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Для підтвердження правильності своєї позиції, митний орган також посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 25.09.2020 у справі №810/2520/16 та на практику Верховного Суду України викладену в постанові від 22.10.2013 у справі №21-326а13, від 01.10.2013 у справі № 21-354а13. Окрім того, Апелянт зазначає також про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що, при прийнятті оскаржуваного рішення, судом не було належним чином враховано надані митницею докази правомірності дій Відповідача, не надано належну правову оцінку діям Позивача в спірних правовідносинах, що вказує на неповноту та необ`єктивність судового розгляду та порушення визначених у ст.ст. 2, 6-7, 90, 211, 242 КАС України норм процесуального права. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023 та 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи про безпідставність доводів апеляційної скарги та правильність висновків суду першої інстанції, а також зазначаючи, що у скарзі Апелянтом не наведено обґрунтування, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження судом доказів і встановлення обставин справи та (або) застосування норм права.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Будпостач", код ЄДРПОУ 24267110, зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 16.01.2014 для перевезення товарів до України Позивач уклав з компанією СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИПІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА (далі - експедитор) договір № 1128 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів. 26.10.2021 між Позивачем (далі - Покупець) та компанією FORGINGS AND CHEMICALS INDUSTRIES (Індія) (далі - Продавець) було укладено контракт №1415 відповідно до якого Продавець виробляє та продає, а Покупець купує інструменти в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту. 02.11.2021 Продавець надав Позивачу проформу інвойс №4875 для оплати товарів на загальну суму 117 162,93 доларів США. 10.12.2021 на підставі контракту №1415 Позивач платіжним дорученням №343 перерахував Продавцю кошти , як передоплату за товар, в розмірі 11 716,29 доларів США. 20.09.2022 для організації перевезення товару Позивач уклав з СМА CGM S.A. (далі - Перевізник) договір №20/09/22. 07.04.2023 Продавець виписав Позивачу комерційний інвойс №3458/23 на загальну суму 44 455,84 доларів США. 20.04.2023 Продавець передав товари Перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №CEI0286482. 01.05.2023 на товари вказані в комерційному інвойсі був виписаний сертифікат походження №EIC/2023/006/0322018A/003612. 03.05.2023 на підставі контракту № 1415 Позивач платіжною інструкцією №383 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 73 491,98 доларів США. 15.05.2023 експедитор виписав Позивачу для оплати транспортних витрат рахунок №UAIM0382742. 15.05.2023 Перевізник виписав Позивачу для оплати транспортних витрат рахунок №UFIM0124210. 19.05.2023 Позивач платіжною інструкцією №58 перерахував перевізнику кошти, як оплату за транспортні послуги. 22.05.2023 Перевізник виписав довідку про транспортні витрати №12/02, згідно з якою розмір транспортних витрат за територією України становить 1 865,01 доларів США. 22.05.2023 експедитор виписав довідку про транспортні витрати №15/01, згідно з якою розмір транспортних витрат за територією України становить 51 561,73 грн, НДС - 0 грн та по території України 8837,54 грн, НДС-20%. 02.06.2023 Позивач платіжною інструкцією №6417595203 перерахував експедитору кошти, як оплату за транспортні послуги. Відповідно до відомостей залізничної накладної УМВС від 06.06.2023 №33947691 товари були доставлені на територію України. Відповідно до відомостей CMR від 17.06.2023 №2910 товари були доставлені до Відповідача. 20.06.2023 Київським НДІ судових експертиз МЮ України було підготовлено висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження №1147/1215-1221/23-25 (стосовно вартості товарів, які були ввезені Позивачем). 23.06.2023 Позивач подав Відповідачу митну декларацію №23UA902080801575U2 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму згідно інвойсу 44 455,84 доларів США. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA902080801575U2 декларант додав передбачені ст.53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902080/2023/000040, виписаної Відповідачем, а саме: ??- контракт від 26.10.2021 №1415 між продавцем та покупцем з додатковою угодою до нього; ??- проформу інвойс від 02.11.2021 №4875; ??- платіжне доручення від 10.12.2021 №343 про оплату товару; ??- договір від 20.09.2022 №20/09/22 для організації перевезення товару; ??- комерційний інвойс від 20.04.2023 №3458/23 для оплати товарів позивачем; ??- коносамент від 20.04.2023 №CE10286482; ??- платіжну інструкцію від 03.05.2023 №383 про оплату товару; ??- рахунок від 15.05.2023 №UAIM0382742 про оплату транспортних послуг; ??- рахунок від 15.05.2023 №UFIM0124210 для оплати наданих транспортних послуг; ??- платіжну інструкцію від 19.05.2023 №58 про оплату транспортних послуг; ??- довідки про транспортні витрати від 22.05.2023 №12/02, №15/01; ??- платіжну інструкцію від 02.06.2023 №6417595203 про оплату транспортних послуг; ??- залізничну накладну УМВС від 06.06.2023 №33947691; ??- автотранспортну накладну (CMR) від 17.06.2023 №2910; ??- висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження від 20.06.2023 №1147/1215-1221/23-25 стосовно вартості ввезеного товару. 23.06.2023 Відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №950534, яким зобов`язав декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: «- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.». 23.06.2023, у відповідь на повідомлення, Позивач направив до митного органу лист, яким незважаючи на протиправність витребування додаткових документів, додатково надав відповідачу транзитну декларацію Т1 та комерційні пропозиції продавця. 23.06.2023 Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA902000/2023/000012/2, яким визначено «митну вартість товару №1 за резервним методом на рівні 2,52 дол. США/кг, товару №2 за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів на рівні 2,83 дол. США/кг». 23.06.2023 Відповідач виписав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902080/2023/000040. 23.06.2023 з врахуванням визначеної Відповідачем митної вартості Позивач заявив товари за митною декларацією №23UA902080801581U0, по якій (графи 47, 48 декларації) було надмірно сплачено митні платежі: мито в розмірі 6 511,06 грн, ПДВ в розмірі 62 338,75 грн, а всього 68 849,81 грн.

8. Не погоджуючись з рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

9. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

11. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору, було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України.

12. Щодо доводів Апелянта про встановлення ним розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.

13. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з платіжного доручення від 10.12.2021 № 343 та платіжної інструкції від 03.05.2023 № 383, Позивачем сплачено вартість товару в повному обсязі. При цьому колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати за товар не стосуються ціни та митної вартості.

14. Доводи Апелянта про те, що платіжне доручення від 10.12.2021 № 343 та платіжна інструкції від 03.05.2023 № 383 не є доказами, які підтверджують проведення розрахунків між контрагентами з тих підстав, що вони не містять підписи директора та бухгалтера підприємства, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказані платіжні документи містять відмітки банку та підписи уповноваженої особи банку про прийняття та проведення операції за вказаними дорученням та інструкцією /т.1 а.с.20, 33-34/.

15. Твердження Апелянта про те, що в наданій копії митної декларації Індії №ЕХP/05782/2022-2023 відомості про вартість партії оцінюваного товару (44455,88 дол. США) не відповідає числовому значенню вартості партії оцінюваного товару, які зазначені в інвойсі від 07.04.2023 № 3458/23 (44455,84 дол. США), колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу. Більше того, комерційним інвойсом від 07.04.2023 №3458/23 чітко передбачена ціна 44455,84 дол. США, яка й була вказана Позивачем у його митній декларації.

16. Щодо доводів митного органу про те, що ПП «Будпостач» на надав відомості про вартість витрат на транспортування на відрізку маршруту від Гданськ - Гдиня (Польща) - Глівице (Польща) - Мостиська (Україна), у тому числі щодо вартості витрат на навантаження/вивантаження в порту Гданськ (Польща), а також витрат пов`язаних із навантаженням/вивантаженням партії оцінюваних товарів в ж/д транспорт в Глівице (Польща), суд апеляційної інстанції зазначає, що декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати №12/02 від 22.05.2023 видану відділом імпорту СМА-CGM, якою підтверджується, що вартість транспортних витрат з перевезення вантажу в контейнері/ах GESU6462910 разом за територією України складає 1865,01 дол. США та довідку № 15/01 від 22.05.2023, видану відділом імпорту СМА-CGM, якою підтверджується, що вартість транспортних витрат з перевезення вантажу в контейнері/ах GESU6462910 разом за територією України складає 51561,73 грн та по території України - 8837,54 грн., НДС -20%.

17. При цьому, МК України не містить вимог щодо виду документації, якою повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (зокрема, не передбачає, що такими доказами можуть бути виключно фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

18. Окрім того, в матеріалах справи наявні платіжна інструкція №6417595203 від 02.06.2023 та платіжна інструкція в іноземній валюті № 58 від 19.05.2023, які також мають відмітки банку та підписи уповноваженої особи про прийняття та проведення операції за вказаними дорученням та інструкцією та додатково підтверджують здійснення декларантом оплати за перевезення та інші супутні послуги починаючи з Індії до м. Тернопіль.

19. Доводи Апелянта про те, що в графі 44 митної декларації заявлено відомості про CMR від 17.06.2023 № 2910, але цей документ не надано до митного оформлення, який відповідно до ч. 2 статті 53, статті 335 МК України є основним документом, який надає декларант, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема у картці відмови у прийнятті митної декларації №UA902080/2023/000040 чітко зазначено про надання автотранспортної накладної (Road consignment note) № 2910 від 17.06.2023/т.1 а.с.66/.

20. При цьому, Позивачем надано до суду CMR №2910 від 17.06.2023, який і є цією автотранспортною накладною, яка підтверджує перевезення товару наземним транспортом/т.1 а.с. 12/. Окрім того, Позивачем також надано Морські коносаменти (BILL OF LADING) №CEI0286482 та №CEI0286486, які підтверджують перевезення товару морським транспортом з порту Мундра, Індія до порту в Гданську, Польща.

21. З огляду на усе, викладене вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що доводи Апелянта про те, що митниці заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, спростовуються з огляду на викладене вище та наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані Відповідачу під час проведення митних процедур.

22. При цьому, колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

23. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для витребування у Позивача додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України. Отже, Позивачем надано усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

24. При цьому, колегія судів зазначає, що митні органи дійсно мають право реалізовувати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в цьому випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

25. Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, Апелянтом здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів за резервним методом й відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. При цьому джерелом інформації були товар №1 - МД від 30.03.2023 №23UA500500010519U8; товар №2 - МД від 08.05.2023 №23UA500500015643.

26. У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

27. При цьому, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

28. Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що згідно з ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

29. Апеляційний суд відзначає, що резервний метод, який використав митний орган, є останнім можливим до застосування методом. Водночас, Апелянтом у спірному рішенні не обґрунтовано неможливість застосування усіх інших методів визначення митної вартості товару.

30. З викладеного вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих Позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

31. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

32. Таким чином, документами, наданими Позивачем митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності, підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

33. Отже, Апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом.

34. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

35. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", відповідно до якої "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

36. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Таким чином, апеляційна скарга Черкаської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року - без змін.

38. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 20 травня 2024 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев