Ухвала КГС ВС № 910/10124/23

УХВАЛА 21 травня 2024 року м. Київ cправа № 910/10124/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д., розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Паламар П.І.) від 18.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) від 19.03.2024 у справі за позовом Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про стягнення неустойки у розмірі 21 631 819,49 грн, ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2023 року Міністерство оборони України (далі - позивач, МОУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення неустойки у загальній сумі 21 631 819,49 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що всупереч умов державного контракту № 403/1/22/316 від 05.10.2022 (далі - контракт) відповідач прострочив передачу 800 одиниць виробів загальною вартістю 12 376 248 грн на 19 днів, а 8 400 одиниць виробів загальною вартістю 151 045 328 грн взагалі не передав, тому за несвоєчасну поставку продукції на підставі пункту 7.2. контракту позивач нарахував 11 058 646,49 грн пені та 10 573 173 грн штрафу.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 158 077,22 грн пені, 17 371,16 грн витрат з оплати судового збору. У решті позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що через порушення відповідачем обов`язку з передачі товару позивач набув права вимагати від відповідача сплати неустойки за період прострочення 11-27 березня 2023 року до дати настання форс-мажорних обставин. Суди виходили з того, що при визначенні розміру штрафних санкцій за прострочення поставлення продукції позивач не врахував наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання контракту після 27.03.2023 року; відповідач у строки, встановлені пунктом 7.3. контракту, а саме ще 09.12.2022 листом № USE-54.3.1-8748 повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язання за контрактом через настання форс-мажорних обставин. Вимога щодо стягнення штрафу не підлягає задоволенню, оскільки заявлене прострочення з вини відповідача тривало менше 30 днів. 5. 06.05.2024 МОУ подало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

7. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

10. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму статті 617 Цивільного кодексу України, і відсутній висновок Верховного Суду, який імперативно би закріплював неможливість визнання відсутності на ринку товарів, як підстави для звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності.

11. Водночас у касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належну оцінку сертифікатам про форс-мажорні обставини; вважає, що тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії; посилається на норму частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статті 3, 44 Господарського кодексу України та на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 910/6240/16, від 18.02.2016 у справі № 910/24738/15, постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 826/9302/17, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 26.07.2023 у справі № 909/1043/21, від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19, від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19 та від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, однак у цій частині не визначає підставу касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

12. Також у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, однак підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України та статті 310 цього Кодексу, яка передбачає випадки для передачі справи на новий розгляд, не визначає.

13. Верховний Суд зауважує, що у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права на судові рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої цієї статті. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.

14. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

15. При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

16. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

17. При цьому, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

18. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

19. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

20. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, 287, 288, пунктами 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/10124/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 11, 12 цієї ухвали; - уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова