Постанова Західний апеляційний господарський суд № 921/558/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" травня 2024 р. м. Львів Справа №921/558/23 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Головуючий суддя І.Б. Малех Судді В.М.Гриців О.В.Зварич секретар судового засідання Залуцький Д.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, б/н від 05.03.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/655/24 від 05.03.2024) на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року (суддя Руденко О.В., повний текст рішення складено 14.02.2024, м. Тернопіль) у справі № 921/558/23 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ до відповідача Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, м. Тернопіль про стягнення 25488983,80 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 3 % річних у розмірі 606707,65 грн, 3445751,55 грн інфляційних втрат, за участю представників учасників процесу: від позивача в режимі відеоконференції: Онищук М.Б. адвокат (довіреність від 22.12.2023 №1-3716); від відповідача(скаржника) в режимі відеоконференції: Решетуха А.В. адвокат (ордер серія ВО №1041150 від 05.03.2024); ВСТАНОВИВ: 14.08.2023 року через поштове відділення зв`язку на розгляд Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради про стягнення 25488983,80 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 3 % річних у розмірі 606707,65 грн та 3445751,55 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у червні 2016 року та у липні, вересні, жовтні, листопаді 2017 року здійснено відбір природного газу із газотранспортної системи без поданих будь-яким замовником послуг транспортування номінацій, за які останній так і не розрахувався, що зумовило виникнення спірної заборгованості на які позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року у справі № 921/558/23 позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 25488983,80 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 3% річних в сумі 606707,65 грн, інфляційних втрат в сумі 3445751,55 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 443121,65 грн. При прийнятті рішення суд дійшов висновку, що відбір природного газу відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками, щодо таких обсягів у жовтні 2016 року, червні-липні, вересні - листопаді 2017 року. Вказані обставини також встановлено і у рішеннях судів зі справи №921/692/19 (щодо самого факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз"), які в силу положень статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню. Розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів та відповідачем не заперечується. Між сторонами також відсутні суперечності стосовно того, що КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" здійснювало відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об`ємі. Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу, ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а ні на користь АТ "Укртрансгаз". Також суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ. Суд критично оцінив доводи відповідача про пропуск позивачем при зверненні до суду строку позовної давності, так як прийшов до висновку, що встановлені Законом №1730-VIII строки помісячної оплати розпочинаються з 01.10.2021 року. Відповідач Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду від 31.01.2024 року у справі № 921/558/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: 1) суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у спірні періоди діяли договори з постачання природного газу укладені з НАК «Нафтогаз України», розподіл природного газу для відповідача здійснював ПрАТ «Тернопільміськгаз», а транспортування відбувалось на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 01.04.2016 договору на транспортування природного газу; 2) крім того, обов`язок із подання номінацій законодавцем був покладений на НАК «Нафтогаз України», а сам відбір газу відповідачем був вчинений на договірній основі та не перевищував планові обсяги; 3) також на думку скаржника має місце неправильне застосування норм матеріального права, оскільки: - при вирішенні спору судом застосовано закон, який не мав бути застосований, а саме: ч.2 та ч. 3 ст.8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII від 03.11.2016 р. з урахуванням внесених змін та доповнень внесених Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-IX від 29.07.2022; - судом не застосовано норми законодавства, які регулюють дію законодавства в часі, а саме не застосовано: ст. 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України; 4) також має місце порушення норм процесуального права, так, як: - судом не дотримано встановленого п.1 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України такого принципу господарського судочинства як верховенство права; - всупереч положенням ч.6 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосував Закону України № 1730-VIII (із змінами та доповненнями), який грубо суперечить Конституції України, а мав застосувати норми Конституції України як норми прямої дії; 5) крім того, має місце не з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: - судом не з`ясовано, хто був власником обсягу природного газу, спожитого відповідачем в спірний період без поданих номінацій; - судом не з`ясовано, чи здійснював постачальник АТ «НАК «Нафтогаз України» в спірний період врегулювання негативного небалансу для відповідача та чи має намір відповідповідно до умов договорів постачання природного газу вимагати від КП «ТМТКЕ» відшкодування вартості природного газу, спожитого КП «ТМТКЕ» без підтверджених номінацій; 6) також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, саме позивачем не доведено, що відповідач в спірний період здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, тобто з ресурсу АТ «Укртрансгаз», але суд помилково вважає цю обставину встановленою; 7) також за твердженням скаржника позивач звернувся до суду з позовними вимогами з пропуском строку, а тому слід застосувати строк позовної давності; Позивачем на апеляційну скаргу відповідача подано додаткові пояснення, в яких позивач заперечує доводи апеляційної скарги. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07 березня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б, судді: Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, б/н від 05.03.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/655/24 від 05.03.2024) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року у справі № 921/558/23. Ухвалою суду від 21.03.2024 розгляд справи призначено на 03.04.2024. В судовому засіданні 03 квітня 2024 року оголошено перерву по розгляду справи №921/558/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж Тернопільміськтеплокомуненерго Тернопільської міської ради, б/н від 05.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/655/24 від 05.03.2024) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року до 17 квітня 2024 року до 11 год. 00 хв. 17.04.2024 судове засідання у справі №921/558/23 не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці члена-колегії судді Зварич О.В., що підтверджується відповідним наказом. З підстав зазначених в ухвалі суду від 19.04.2024 розгляд справи призначено на 08.05.2024. Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Від відповідача (скаржника) представник прибув, у своїй апеляційній скарзі скаржник просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 31.01.2024 Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/558/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що АТ «Укртрансгаз» (оператор ГТС) до 20.01.2020 був оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. Закону України «Про ринок природного газу»). КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (споживач) юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу, з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Як стверджує позивач, споживач (відповідач) є захищеним споживачем природного газу у розумінні п.10 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» Кабінет Міністрів України затверджував своїми постановами від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 Положення про покладення на суб`єктів ринку природного газу покладатися для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Зокрема, вказаними Положеннями було покладено спеціальні обов`язки на ПАТ НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з різними учасниками ринку природного газу. Постачання природного газу відбувалося на підставі укладених з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договорів, його розподіл на підставі укладеного з ПрАТ «Тернопільміськгаз», а його транспортування на підставі укладених з АТ «Укртрансгаз» договорів. Так, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" (споживач) було укладено такі договори на постачання природного газу: - №3475/16-БО-30 від 15.12.2015, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) обсягом до 6150 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам; - №3474/16-ТЕ-30 від 21.12.2015, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) обсягом до 30850 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; - №3476/16-РО-30 від 21.12.2015, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) обсягом до 13 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій; - №3919/1617-ТЕ-30 від 28.09.2016, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) обсягом до 55,850 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; - №3921/1617-РО-30 від 28.09.2016, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) обсягом до 23 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій; - №3920/1617-БО-30 від 27.12.2016, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.12.2016 по 31.03.2017 (включно) обсягом до 7380 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; - №38460/1718-ТЕ-30 від 13.09.2017, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) обсягом до 54758 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; - №8463/1718-РО-30 від 13.09.2017, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) обсягом до 19 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності); - №8461/1718-БО-30 від 13.09.2017, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) обсягом до 10350 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. На виконання зазначених правочинів відповідачем складені наступні акти приймання-передачі природного газу за червень 2016 року, за червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2017 року 2017 року загалом на обсяг 14 331,479 тис. куб. м: - на 296,388 тис. куб. м. вартістю 1 757 699,40 грн за червень 2016 року; - на 858,704 тис. куб. м. вартістю 5 092 458,20 грн за червень 2017 року; - на 17,166 тис. куб. м. вартістю 162 882 грн за червень 2017 року; - на 333,274 тис. куб. м. вартістю 1 976 448,13 грн за липень 2017 року; - на 14,548 тис. куб. м. вартістю 138 040,74 грн за липень 2017 року; - на 453,464 тис. куб. м. вартістю 2 689 222,91 грн за вересень 2017 року; - на 4,334 тис. куб. м. вартістю 41 123,76 грн за вересень 2017 року; - на 3 053,758 тис. куб. м. вартістю 18 110 006,45 грн за жовтень 2017 року; - на 297,200 тис. куб. м. вартістю 2 820 023,81 грн за жовтень 2017 року; - на 0,201 тис. куб. м. вартістю 596 грн за жовтень 2017 року; - на 7 429,871 тис. куб. м. вартістю 44 062 106,98 грн за листопад 2017 року; - на 1 570,758 тис. куб. м. вартістю 14 904 357,19 грн за листопад 2017 року; - на 1,813 тис. куб. м. вартістю 5 375,90 грн за листопад 2017 року. Однак зазначені первинні документи бухгалтерського обліку були повернуті ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідачу без підписання. Разом з тим, суд дослідивши звіти про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Тернопільміськгаз", про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за червень 2016, червень-липень, вересень-листопад 2017 року, констатує відсутність підтвердженого обсягу номінацій для відповідача. Водночас цими звітами підтверджується використання відповідачем природного газу у спірному періоді. Окрім того, листами №26-4589/1.8-17 від 06.06.2017, №26-5400/1.2.1-17 від 06.07.2017, №26-6438/1.2-17 від 29.08.2017, №26-7320/1.2-17 від 06.10.2017, №26-7764/1.2-17від 30.10.2017 АК «Нафтогаз України» повідомила Тернопільську обласну державну адміністрацію про відсутність підтверджених номінацій для відповідача на І декаду червня 2017 року, на І декаду липня 2017 року, І декаду вересня 2017 року, І декаду жовтня 2017 року, І декаду листопада 2017 року. Натомість, відповідач листом №541/18 від 04.02.2022 повідомив позивача про те, що в червні 2016 року та в червні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2017 року він здійснював споживання природного газу без поданих номінацій в загальному обсязі 14331,48 тис. куб. м. Наведеним у сукупності, засвідчується споживання КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" природного газу у спірному періоді в обсязі 14331,48 тис. куб. м. на суму 91760341,47 грн. Слід зазначити, що вищенаведені обставини сторонами не заперечуються. А відтак, з посиланням на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», позивач стверджує, що на відповідача було покладено обов`язок протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у період з 2016-2018 роки без номінацій обсягів природного газу. У зв`язку з зазначеним, за розрахунками позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2 504,054 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 17053973,98 грн, яку відповідач зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами, а саме: в сумі 1274449,19 грн компенсувати АТ "Укртрансгаз" вартість відібраних у спірному періоді без номінацій обсягів природного газу. Однак, відповідач в порушення наведених положень закону не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, чим допустив прострочення строку для оплати. В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 25488983,80 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, 3 % річних у розмірі 606707,65 грн та 3445751,55 грн інфляційних втрат. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Відносини, які виникли між сторонами, врегульовані приписами ЦК України, ГК України, Закону України Про ринок природного газу, Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493. Згідно зі ст.5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період. Відповідно до ст.1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу. Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (ч.1 ст.1 Закону України Про ринок природного газу). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів. Судом встановлено, що у спірний період та до 20.01.2020 (часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) АТ Укртрансгаз виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Частиною 1 статті 11 Закону України Про ринок природного газу передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі спеціальні обов`язки були визначені Кабінетом Міністрів України у постановах Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 та від 19.10.2018 №

867. Указані постанови зобов`язували ПАТ НАК Нафтогаз України постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. Як зазначалося вище, до таких виробників належав і відповідач. Колегія суддів звертає увагу на те, що, незважаючи на вказані зобов`язання, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України Про ринок природного газу та Кодексом ГТС. З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, а згодом Закон України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу від 14.07.2021 №1639-IX. Оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ НАК Нафтогаз України не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ Укртрансгаз довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте, нікому не оплатила його вартості. Тож, ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 встановлено, що підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, …, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України Про ринок природного газу, чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів. Аналіз наведеного припису Закону дає підстави для висновку, що підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов: Як вбачається з матеріалів справи, відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період червень 2016, червень-липень, вересень-листопад 2017 року. Тобто, відбір природного газу відповідача відбувся упродовж періоду, визначеного ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, а саме у період з 01.12.2015 по 31.12.2019. Так, на підтвердження відбору природного газу без поданих номінацій в спірних місяцях та обсягах, які заявлені позивачем, долучено договори постачання ПАТ НАК Нафтогаз України природного газу упродовж 2016-2017 років відповідача та акти приймання-передачі природного газу, які не підписані зі сторони постачальника (ПАТ «НАК «Нафтогаз України»). В матеріалах справи наявні листи ПАТ НАК Нафтогаз України, адресовані Тернопільській обласній державний адміністрації, що є засновником відповідача, зі змісту яких вбачається, що останнім не було виконано вимоги п. 12 Постанови КМУ № 187 від 22.03.2017. Разом з тим, обставини споживання відповідачем у спірні періоди природного газу без поданих номінацій, а також відмови ПАТ НАК Нафтогаз України підписати представлені акти було встановлено судами при розгляду справи №921/692/19 (щодо самого факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз"), які в силу положень статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню. Розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів та відповідачем не заперечується. Між сторонами також відсутні суперечності стосовно того, що КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" здійснювало відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об`ємі. Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "Укртрансгаз". Підсумовуючи наведене вище, суд констатує, що упродовж спірних періодів відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС. Акти приймання-передачі природного газу з постачальниками, щодо таких обсягів не були підписані обома сторонами. З урахуванням наведеного в сукупності та зважаючи на правові позиції, що викладені з приводу аналогічних правовідносин у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22, слід прийти до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ. В свою чергу, враховуючи що визначені законодавцем щомісячні (з 01.10.2021 - 01.06.2023) строки оплати вартості відібраних без номінацій у 2016-2017 роках обсягів природного газу настали, однак суми компенсації в розмірі 25488983,80 грн відповідачем не оплачені, то судова колегія приходить до висновку про правомірно заявлені та обґрунтовані позовні вимоги в цій частині та такими, що підлягають до задоволення. Не заслуговують твердження скаржника, в частині застосування строку позовної давності, оскільки, як уже було зазначено вище у цій постанові, Законом №1730-VIII встановлено строки помісячної оплати, починаючи з 01.10.2021 року, а тому строк для звернення до суду позивачем не пропущено. Разом з тим, слід зазначити, що 11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. В подальшому дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24:00 30.06.2023. Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). З наведеного вище слідує, що на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, було продовжено. Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в подальшому продовжувався Указами Президента України та він діє до даного часу. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. За цих обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся з вимогою про стягнення шкоди у межах позовної давності. Отже, внаслідок прострочення оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як зазначалося вище, частина 2 статті 8 Закону №1730 визначає обов`язок споживача природного газу зі сплати грошових коштів та встановлює графік такої сплати: щомісяця рівними частинами упродовж 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року. Згідно поданого розрахунку позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних в сумі 606707,65 грн та 3445751,55 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 01.06.2023. Враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 606707,65 грн та 3445751,55 грн інфляційних втрат. Щодо посилання скаржника на те, що до спірних правовідносин немає застосовуватися ст. 8 Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу, оскільки така не відповідає ст.58 Конституції України стосовно заборони зворотньої дії нормативно-правових актів у часі. Аналізована норма фактично врегульовує відносини, які виникли та існували до ухвалення цього законодавчого акта, то судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) було зроблено висновок про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичної особи. Водночас, схожі за змістом норми містяться і в статті 5 Цивільного кодексу України: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Правова визначеність, як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак, очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018). У цій справі відносини з відбору природного газу без поданих номінацій виникли та існували до моменту ухвалення Закону № 1639 та залишалися неврегульованими до часу ухвалення останнього. Відповідач, знаючи, що спожив природний газ без номінацій, при цьому нікому не сплативши за нього коштів, навпаки повинен був розуміти та розраховувати на врегулювання такої ситуації (в тому числі законодавче). З урахуванням наведеного, суд вважає, що ч. 2 ст.8 Закону № 1730 не суперечить ч.1 ст. 58 Конституції України та не порушує такий елемент верховенства права, як правова визначеність. Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними, та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом. Керуючись ст. ст. 129, 236, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, б/н від 05.03.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/655/24 від 05.03.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року у справі № 921/558/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи № 921/558/23 повернути в Господарський суд Тернопільської області. Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2024. Головуючий суддя І.Б. Малех Суддя В.М. Гриців Суддя О.В. Зварич