Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/1298/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1057/24 Справа № 208/1298/23 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 року в цивільній справі номер 208/1298/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з нерухомого майна, В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк» про зняття арешту з нерухомого майна, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 22 серпня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DZBOGK00770127, згідно з яким він отримав кредит в розмірі 7950,00 доларів США. 22 серпня 2005 року на забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. та зареєстрований в реєстрі за №3926. Відповідно до зазначеного договору іпотеки ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 53,6 кв. м, житловою площею 39,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 серпня 2005 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., зареєстрованого в реєстрі за №3924. Відповідно до договору іпотеки приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. було накладено заборону відчуження на предмет іпотеки, тобто на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до припинення договору іпотеки. Свої кредитні зобов`язання перед банком позивач виконав вчасно і в повному обсязі і у 2012 році кредит був повністю погашений, про що 25 червня 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» надано довідку №233196 про відсутність заборгованості. Також банком були повернуті правовстановлюючі документи на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , і 26 червня 2012 року право власності на квартиру було зареєстровано на ім`я позивача в Обласному комунальному підприємстві «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в книзі: 118 за реєстраційним номером майна: 11385215. При видачі довідки про відсутність заборгованості та поверненні правовстановлюючих документів на квартиру, працівники банку завірили позивача, що всі обмеження з нерухомого майна будуть зняті. Однак, у 2021 році, бажаючи вирішити питання про відчуження належної квартири, позивач дізнався, що обтяження по договору іпотеки знято не було. Позивач одразу звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про зняття заборони відчуження на нерухомість. Однак, відповіддю за № 20.1.0.0.0/7-210330/1173 від 08 квітня 2021 року йому було рекомендовано звернутись до суду. Позивач звертає увагу, що на момент виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» вже відступив право вимоги за вказаним кредитним договором компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, яка 03.10.2017 року припинила свою діяльність. Разом з тим, відповідач продовжував обслуговування кредиту, в тому числі і отримував кошті на повне його погашення до 2012 року та видав позивачу довідку про виконання його зобов`язань. Таким чином, підстави наявності записів щодо обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державному реєстрі іпотек відсутні, оскільки наявність вказаних відомостей про іпотеку та обтяжень нерухомого майна створюють перешкоди у здійсненні права власності позивачу щодо нерухомого майна. Позивач просив суд зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., за реєстровим №3927 для забезпечення виконання кредитного договору №DZBOGK00770127 від 22 серпня 2005 року та договору іпотеки від 22 серпня 2005 року. Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 року цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту з нерухомого майна - задоволено повністю. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ КБ «ПриватБанк», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.08.2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам про його законність та обґрунтованість. 22 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DZBOGK00770127. Також було укладено на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22.08.2005 року договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. та зареєстрований в реєстрі за №3926. 19 лютого 2007 року за договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити було відступлено на користь компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», яка є актуальним іпотекодержателем. АТ КБ «ПриватБанк» не є іпотекодержателем. У постанові Великої палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Бистров С.А. подав до апеляційного суду заяви, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу та розгляд справи провести за відсутністю представника відповідача (а.с. 103, 107, 113, 114, 117). Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бажан В.П. подав до апеляційного суду заяву, в який просив апеляційну скаргу розглянути без участі позивача чи його представника, проти задоволення апеляційної скарги заперечують (а.с. 118). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 22 серпня 2005 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу квартири, яка розташована у АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., зареєстрований в реєстрі за № 3924 (а.с. 8). Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.10.2005 року №8589282 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 7). 22 серпня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, яким забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця за кредитним договором №DZB0GK00770127 від 22 серпня 2005 року. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., зареєстровано в реєстрі за №3926, накладено заборону відчуження зазначеної квартири (а.с. 10-12). Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» видало ОСОБА_1 , як власнику, технічний паспорт від 26 червня 2012 року на квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 14-15). З довідки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 25.06.2012 року №233196 по угоді №DZB0GK00770127 (житло в кредит) від 22.08.2005 року вбачається, що заборгованість відсутня. Кредит погашений (а.с. 16). Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» від 08.04.2021 року №20.1.0.0.0/7-210330/1173 повідомило позивача ОСОБА_1 про те, що між банком та позивачем укладено кредитний договір №DZB0GK00770127 від 22.08.2005 року та на його забезпечення договір іпотеки, зауважило, 19.02.2007 року право вимоги за договором відступлено банком на користь Ukraine Mortgage Loan Finance NO.1 PLC (Великобританія), Ukraine Mortgage Loan Finance NO.1 PLC ліквідовано 03.10.2017 року, тому рекомендовано позивачу звернутись до суду (а.с. 17). З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №260393689 від 08.06.2021 року видно, що інформація формувалась щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 , тип обтяження заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 2315517; зареєстровано 22.08.2005 року 21:23:19 за №2315517 реєстратором: приватний нотаріус Прожуган М.А., АДРЕСА_4 ; підстава обтяження договір іпотеки (а.с. 18-19). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 рокув межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на наступне. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України). За змістом наведених положень закону судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право. Статтею 2 ЦПК України встановлено завдання та основні засади цивільного судочинства. Частина 2 цієї статті передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, необхідною умовою для захисту певного суб`єктивного права (інтересу) позивача є наявність, доведена належними у розумінні ст. 79 ЦПК України доказами, порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Судом встановлено, що 22 серпня 2005 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу квартири, яка розташована у АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А., зареєстрований в реєстрі за № 3924. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.10.2005 року №8589282 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. З договору іпотеки від 22 серпня 2005 року вбачається, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DZB0GK00770127 від 22 серпня 2005 року на суму 7950,00 доларів США. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 (Іпотекодавцем) ЗАТ КБ «Приватбанк» (Іпотекодержателю) надано в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 53,6 кв. м, житловою площею 39,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 25.06.2012 року №233196 по угоді №DZB0GK00770127 (житло в кредит) від 22.08.2005 року станом на 25 червня 2012 року заборгованість у ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутня. Кредит погашений. Судом також встановлено, що відповідач не повідомив позивача про заміну кредитора у зобов`язанні. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. З огляду на наведене, оскільки квартира, яка належить позивачу на праві приватної власності, до теперішнього часу перебуває в обтяженні на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором іпотеки, за зобов`язанням, яке виконане боржником первісному кредиторові, і відповідач не повідомив позивача про заміну кредитора у зобов`язанні відповідно до ст. 516 ЦК України, належним способом захисту прав позивача є припинення обтяження та скасування заборони відчуження нерухомого майна. Отже, суд першої інстанції з посиланням на відповідні норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку» дійшов правильного висновку про те, що у зв`язку з виконанням умов кредитного договору №DZB0GK00770127 від 22 серпня 2005 року та відсутності заборгованості за кредитним договором договір іпотеки припинив свою дію, відповідно іпотека є припиненою. Належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Доводи апеляційної скарги щодо неналежності відповідача апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідач не довів, що він є неналежним відповідачем за умови того, що він отримував на виконання кредитного договору певні грошові кошти, не повідомив позивача про заміну кредитора, видав позивачеві довідку про його повне виконання кредитних зобов`язань та повернув йому оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру. Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 травня 2024 року. Судді: