Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/2131/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2967/24 Справа № 243/2131/21 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Агєєва О.В. секретар судового засідання Юрченко Г.О. сторони справи: позивач ОСОБА_1 відповідачДержава Україна в особі Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача адвоката Геннадія Неминущого та представника Донецької обласної прокуратури Сущенка Вадима Анатолійовича на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2023 року, ухваленого суддею Воронковим Д.В., повний текст судового рішення складено 27 грудня 2023 року, ВСТАНОВИВ В березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави в особі Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої йому органами досудового слідства, прокуратури та суду. На обґрунтування позову зазначив, що з 04.12.2015 року він працював на посаді заступника Слов`янського міського голови. 15.11.2016 року працівниками прокуратури Донецької області його було затримано в службовому кабінеті за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та поміщено до ізолятора тимчасового тримання. Слідчим суддею йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави яку було внесено 18.11.2016 а 21.11.2016 його було звільнено з-під варти. Вироком Слов`янського міськрайонного суду від 01.07.2020 року його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22.09.2020 року вказаний вирок було залишено без змін. Загальний строк досудового розслідування та судового провадження щодо нього тривав 3 роки 10 місяців і 7 днів (46 місяців і 7 днів). Ухвалою слідчого судді від 24.11.2016 року його було відсторонено від займаної посади заступника міського голови, в подальшому, неодноразовими ухвалами слідчого судді вказаний запобіжний захід було продовжене. Під час відсторонення заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась, іншого джерела доходу у нього не було, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», він не мав права суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, займатися іншою оплачуваною роботою. Зазначає, що одружений, має двох дітей, один з яких на той момент був неповнолітній, донька студенткою вищого навчального закладу, дружина домогосподарка. Вказує, що крім нього родину утримувати було нікому, тому він вимушений був звільнитися 05.04.2017 із займаної посади для подальшого працевлаштування. Зазначає, що оскільки його було виправдано за обставинами, що реабілітують, він має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Внаслідок незаконних дій органів прокуратури позивач втратив заробіток, який отримував на посаді заступника Слов`янського міського голови. Згідно довідки Слов`янської міської ради середньоденна заробітна плата заступника міського голови склала 2152,14 грн. Тому заробітна плата за час відсторонення від посади має бути стягнута за період з 24.11.2016 по 05.04.2017 року за 92 робочі дні у розмірі 197996,88 грн. Також наприкінці року він мав отримати матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 45194,94 та матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань в сумі 45196,94 грн. Загальна сума втраченого заробітку за зазначений період склала 288386,76 грн, яку позивач просив стягнути на його користь без врахування утримань із заробітної плати. Також вказав, що за час перебування під слідством та судом з 15.11.2016 по 22.09.2020, час перебування під вартою з 15.11.2016 по 21.11.2016 він зазнав значних моральних страждань саме внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, був відсторонений від посади, а в подальшому, взагалі вимушений був звільнитися. Перелічені обставини призвели до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань. Він був позбавлений можливості утримувати сім`ю, шукати іншу роботу, що було ускладнено погіршенням ставлення до нього оточуючих, в тому числі потенційних роботодавців. Позивач зазначив, що протягом тривалого часу він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, не мав змоги виїжджати за межі місця проживання, брати участь в спортивних змаганнях, як це відбувалось раніше. Виїжджати на відпочинок, в тому числі за кордон. Він був дуже пригнічений, роздратований, що дуже перешкоджало спілкуванню з оточуючими, членами родини. Згідно висновку експерта розмір грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої йому за незаконне тримання під вартою, перебування під слідством та судом, складає 1296 мінімальних заробітних плат, встановлених на час розгляду справи судом. На час розгляду справи судом мінімальна заробітна плата становить 6700 грн, отже розмір заподіяної моральної шкоди складає 1296 х 6700 = 8 683 200 грн. Вартість експертизи становить 20593 грн, яка була ним сплачена. Крім того, зазначив, що відшкодуванню підлягає завдана йому незаконними діями матеріальна шкода. Так, при затриманні 15.11.2016 року у нього було вилучено мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S4 вартістю 18597 грн. Після набрання вироком законної сили телефон йому повернули в непридатному для подальшого використання стані, а тому йому має бути відшкодована його вартість. Просив відшкодувати йому за рахунок державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України компенсацію втраченого заробітку в сумі 288 386,76 грн, компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 8 683 200 грн, заподіяну матеріальну шкоду 18597 грн, судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи в розмірі 20 593 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної служби України компенсацію заподіяної моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 1 000 000 грн., компенсацію втраченого заробітку в сумі 288 386,76 грн., з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі, понесені витрати на проведення судової експертизи в сумі 2951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Обидві сторони оскаржили дане судове рішення. Представник позивача в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції змінити, збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з 1000000,00 грн. до 8683200 грн., в іншій частині залишити без змін. На обґрунтування скарги зазначив, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд мав виходити із висновку експерта, який провів судово-психологічну експертизу, але даному доказу суд не дав належної оцінки. Натомість представник Донецької обласної прокуратури, не погодившись із рішенням суду, у своїй апеляційній скарзі просив змінити рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 1000000,00 грн. до 310009,00 грн. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втраченого заробітку в розмірі 288386,76 грн. та витрат на оплату експертизи в розмірі 2951,00 грн. скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити. На обґрунтування апеляційної скарги представник прокуратури зазначив, що визначений судом розмір моральної шкоди є необґрунтованим і завищеним а розрахунок компенсації втраченого заробітку в розмірі 288386,76 грн. здійснено на підставі довідки про заробіток не за останні повні місяці роботи позивача вересень та жовтень 2016, а за серпень і вересень 2016, що суперечить чинному законодавству. Судом в рішенні не наведено розрахунку втраченого заробітку в розмірі 288386,76 грн., тому висновок суду в цій частині є необґрунтованим і не підтверджений належними доказами. Відзив на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника Донецької обласної прокуратури Смертенюка Д.В., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 1000000,00 грн. до 310009,00 грн., в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втраченого заробітку в розмірі 288 386,76 грн. та витрат на оплату експертизи в розмірі 2951,00 грн. скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, тоді як апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Слов`янської міської ради від 02.12.2015 №17-ІІ-7 «Про затвердження заступником міського голови та членом виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 » та розпорядження міського голови від 03.12.2015 №268 «Про початок виконання обов`язків повноважень заступника голови ОСОБА_1 » з 04.12.2015 року обіймав посаду заступника Слов`янського міського голови. 15.11.2016 року ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що підтверджується копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.11.2016 року, складеним слідчим в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області. Ухвалою сдідчого судді Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 16.11.2016 було накладено арешт на майно, яке було вилучено 15.11.2016 року, у тому числі телефон SAMSUNG GALAXY S4. 24.11.2016 року ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Шаповалова І.В. було відсторонено від займаної посади заступника міського голови Слов`янського міської ради Донецької області строком на 2 місяці. Ухвалами слідчих суддів від 11.01.2017 та 07.03.2017 строк відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 було продовжено. Розпорядженням міського голови Слов`янської міської ради №313 від 29.11.2016 було відсторонено ОСОБА_1 з 24.11.2016 року від займаної посади строком на 2 місяці. Розпорядженням від 27.01.2017 №14 на виконання ухвали суду було продовжено строк відсторонення. Розпорядженням Слов`янського міського голови від 05.04.2017 року №65, прийнятого згідно рішення Слов`янської міської ради «Про звільнення з займаної посади заступника міського голови, вивід зі складу виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 » від 05.04.2017 року №11-ХХІІ-7 позивача було звільнено із займаної посади заступника міського голови за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Вироком Слов`янського міськрайонного суду від 01.07.2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю складу кримінального правопорушення. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22.09.2020 року виправдувальний вирок Слов`янського міськрайонного суду від 01.07.2020 року залишено без змін. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 24.09.1996 та серії НОМЕР_2 від 06.04.1999. Відповідно до довідки Слов`янської міської ради №05/162 від 20.07.2021 середній розмір заробітної плати заступника міського голови ОСОБА_1 на час його звільнення 05.04.2017 року за останні два місяці роботи на зазначеній посаді склав 12 734,48 грн. Середньоденна заробітна плата 578,84 грн. З довідки №01.0.-07/3600 від 16.10.2020, наданої Слов`янською міською радою, вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за умови перебування на посаді за період з серпня 2020 по вересень 2020 становить 2 152,14 грн, матеріальна допомога на оздоровлення 45 194,94 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань 45 194,94 грн. З технічного висновку ФОП ОСОБА_4 від 03.06.2021 за результатами огляду мобільного телефону SAMSUNG GALAXY S4 встановлено: здуття акумулятора внаслідок глибокої тривалої розрядки; вихід з ладу контролеру зарядки; окислення контактів групи SIM і SD карти пам`яті. Ремонт нерентабельний, оскільки оригінальні деталі заводом-виробником не виготовляються, на територію України не доставляються. Заміна на аналоги стабільної роботи телефону не гарантують. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що позивач набув право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач загалом перебував під слідством і судом 46 місяців і 7 днів, з яких утримувався під вартою 6 днів, був відсторонений від займаної посади, врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, підриву авторитету заступника міського голови, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя, всі інші обставини справи, зокрема, обмеження, яких зазнав позивач, та виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності визначив до стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн. Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про компенсацію втраченого заробітку суд виходив з того, що позивач був позбавлений можливості отримувати заробітну плату зв`язку з відстороненням від посади, тому можливо задовольнити вимоги позивача у цій частині та стягнути на користь позивача компенсацію втраченого заробітку в сумі 288 386,76 грн . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Проте, колегія суддів не погоджується з визначеним судом до стягнення розміром моральної шкоди, а також з розміром втраченого заробітку, і у цій частині частково погоджується з доводами сторони відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, неперевіреного судом розміру компенсації втраченого заробітку та не може погодитись з доводами сторони позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загально доступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20, провадження №61-1132св22). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19, провадження №14-24цс21). Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. У частинах четвертій та п`ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №346/5428/17, провадження №61-8102св21). Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див. постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №202/1722/19-ц, провадження №61-8370св21). Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Судова практика з указаного питання є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно загалом перебував під слідством 46 місяців і 7 днів або 3 роки 10 місяців і 7 днів. В апеляційній скарзі сторона позивача просить збільшити розмір відшкодування моральної шкодо до заявлених у позові вимог, тобто до 8 683 200 грн., сторона відповідача, навпаки просить зменшити розмір моральної шкоди 310 009,00 грн., тобто до мінімального, що гарантований державою. Суд першої інстанції частково задовольнив позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди та стягнув на користь позивача 1 000 000 грн., проте колегія суддів частково погоджується з доводами відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди та не може огодитись з доводами позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін дійшла висновку, що, визначений судом до стягнення розмір моральної шкоди не можна вважати співмірним та справедливим, тому виходячи з встановлених обставин справи вважає за доцільне зменшити розмір моральної шкоди з 1 000 000 грн. до 500 000 грн. На думку колегії суддів такий розмір відшкодування моральної шкоди буде достатнім для розумного задоволення потреб і не призведе до безпідставного збагачення позивача. Також заслуговують на увагу і доводи відповідача, що суд першої інстанції взагалі не перевіривши наданий позивачем розрахунок компенсації втраченого заробітку за час відсторонення від роботи погодився з ним та стягнув на користь позивача компенсацію втраченого заробітку в сумі 288 386,76 грн. Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно статтею 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Відповідно до ст.4 вказаного закону розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Так, у рішенні суд послався на довідку Слов`янської міської ради №05/162 від 20.07.2021, згідно, якої середній розмір заробітної плати заступника міського голови ОСОБА_1 на час його звільнення 05.04.2017 року за останні два місяці роботи на зазначеній посаді склав 12 734,48 грн. Середньоденна заробітна плата 578,84 грн. та на довідку №01.0.-07/3600 від 16.10.2020, надану Слов`янською міською радою, з якої видно, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за умови перебування на посаді за період з серпня 2020 по вересень 2020 становить 2 152,14 грн, матеріальна допомога на оздоровлення 45 194,94 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань 45 194,94 грн. При цьому, позивачем компенсація втраченого заробітку за час відсторонення від роботи розрахована саме на підставі довідки №01.0.-07/3600 від 16.10.2020, суд першої інстанції жодної довідки не перевірив, не провів свого розрахунку, у зв`язку з чим дійшов невірного висновку про наявність підстав для повного задоволення позивних вимог в частині компенсації втраченого заробітку за час відсторонення від роботи у визначеному позивачем розмірі. Відповідно до ПОРЯДКУ обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 16 квітня 2024 року про витребування доказів Слов`янською міською військовою адміністрацією надано довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували події відсторонення позивача від займаної посади у листопаді 2016 року, а саме за вересень та жовтень 2016 року, яка склала 592,55 грн. Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що період відсторонення позивача від посади становить 92 дні, таким чином сума компенсації втраченого позивачем заробітку з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача у сумі 592,55 грн. за 92 дні відсторонення від роботи складає 54 514,60 грн., а ніяк не 288 386,76 грн. Отже, рішення суду в частині стягнутого розміру компенсації втраченого позивачем заробітку також підлягає зміні в бік зменшення з 288 386,76 грн. до 54 514,60 грн. Відповідно до положень ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Ціна позову у справі складає 8 990 184 грн. Суд апеляційної інстанці, змінюючи рішення суду задовольнив позовні вимоги в загальному розмірі 554 514,60 грн (500 000 + 54 514,60 грн.= 554 514,60 грн.), що складає 6,2% від заявленої суми позову, тому витрати за оплату експертизу також підлягають зменшенню з 2951 грн. до 1276,77 грн. (20 593 грн. вартість експертизи з яких 6,2% складає 1276,77 грн.). Керуючись ст.ст.367, ч.1 ст.369, ст.374, ст.376, ст.ст.381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Геннадія Неминущого залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника Донецької обласної прокуратури Сущенка Вадима Анатолійовича задовольнити частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2023 року змінити в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації втраченого заробітку та витрат за проведення експертизи. Зменшити розмір стягнутої компенсації моральної шкоди з 1000000,00 грн. (одного мільйона гривень) до 500 000 (п`ятисот тисяч гривень), грн., зменшити розмір компенсації втраченого заробітку з 288 386,76 грн. (двісті вісімсот восьми тисяч триста вісімдесят шість гривень 76 копійок) до 54 514,60 грн. (п`ятдесяти чотирьох тисяч гривень п`ятсот чотирнадцяти гривень 60 копійок) та зменшити понесені витрати на проведення судової експертизи з 2951 грн. до 1276,77 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15 травня 2024 року. Головуючий: Судді: