Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11535/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11535/23 пров. № А/857/24313/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 380/11535/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Клименко О.М. в м. Львові Львівської області 29.11.2023 року в порядку письмового провадження), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також відповідач), в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні із січня 2021 року по червень 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу із січня 2021 року по червень 2022 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з січня 2021 року по червень 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі Закон № 1082-ІХ) станом на 01 січня 2021 року та Законом України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі Закон № 1928-ІХ) станом на 01 січня 2022 року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 1082-ІХ станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 01 січня 2022 року по червень 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 1928-ІХ станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Постановою № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у спірному періоді нормативно-правове регулювання передбачало, що розрахунковою величиною при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, який і застосовував відповідач. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що Відповідно до витягу із наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 січня 2021 року № 047-ОС «Про особовий склад» позивача з 29 січня 2021 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення регіонального управління. Згідно з Витягом із наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 червня 2022 року № 171-ОС «Про особовий склад» з позивачем припинено (розірвано) контракт та його звільнено з військової служби. Відповідно до Витягу із наказу відповідача від 09 червня 2022 року № 180-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення регіонального управління з 10 червня 2022 року. Зі змісту наявних у матеріалах справи особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2021-2022 роки суд встановив, що у період з січня 2021 року по грудень 2021 року позивачу виплачено грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за кваліфікацію, премія тощо); згідно з наказом від 21 грудня 2021 року № 649-со у 2021 році позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення в сумі 22503,20 грн; у період з січня 2022 року по червень 2022 року позивачу виплачено грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за кваліфікацію, премія тощо); у березні 2022 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення в сумі 28514,80 грн; у червні 2022 року позивачу виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2115,00 грн; при звільненні з військової служби позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 165824 грн (23333,33 в липні). Згідно з Витягом із наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 червня 2022 року № 180-ОС «Про особовий склад» щорічну основну відпустку за 2022 рік позивач використав в кількості 20 календарних днів. Відповідно до абзацу 4 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наказано відрахувати із грошового забезпечення позивача кошти за 1 (один) календарний день відпустки, що був використаний в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення. Таке відрахування відображено в особистій картці грошового забезпечення за 2022 рік, а саме у рядку «Компенсація невикористаної щорічної відпустки» за червень вказано -1105,49 грн. Також суд встановив, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 червня 2023 року у справі № 466/3645/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року, у задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 140353,31 грн безпідставно набутих коштів (одноразової грошової допомоги при звільненні) відмовлено. Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо застосування із січня 2021 року по червень 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні йому грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, звернувся з цим позовом до суду. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року. Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №

103. Отже, з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Таким чином з 29.01.2020 року, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закони № 1082-ІХ та № 1928-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2021 та 2022 роки, відповідно, не містять. Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача у спірному періоді є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законами № 1082-ІХ станом на 01 січня 2021 та № 1928-ІХ станом на 01 січня 2022 року. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задовольняючи позовні вимоги про необхідність здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, виходячи із зазначених розмірів прожиткового мінімуму. Щодо перерахунку і виплати допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, суд першої інстанції також дійшов правильних висновків. Пунктом 2 Постанови 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23липня 2018 року за № 854/32306 (далі Інструкція № 558). Главою IV Інструкції № 558 визначено порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розділ 6 Глави IV Інструкції № 558 регулює питання виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Згідно пункту 1 Розділу 6 Глави IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розділ 7 Глави IV Інструкції № 558 регулює питання виплати допомоги на оздоровлення. Так, згідно пункту 1 даного розділу Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Пунктом 6 Розділу 8 «Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» Глави V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558 передбачено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Відповідно до пункту 1 Розділу 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» Глави V Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Отже, виплата позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, за період за 2021 та 2022 роки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, підлягають перерахунку також виплачені йому одноразова грошова допомога при звільненні, допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оскільки вони були виплачені відповідачем без врахування зміни розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у 2021 та 2022 роках. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає. Крім того, апеляційний суд зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 380/11535/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді В. Я. Качмар В. Я. Качмар