Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/689/24
від 14.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/689/24 Суддя І інстанції - Серьогіна О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови призначити пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» оформлені листом від 15.12.2023 року за №0400-010311-5/203172 та Рішенням від 16.11.2023 року №0406034690, протиправними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.09.2023 року, виходячи з вислуги років 35 років 00 місяців 10 днів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначає, про наявність в нього права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому зазначає, що внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 фактично позбавляють його права на призначення пенсії за вислугою років, а тому не підлягають застосуванню. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 21.09.2006 року по 25.09.2023 року, звільнившись з посади молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом згідно ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно вказаного наказу про звільнення вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 00 місяців 05 днів, у пільговому - 35 років 00 місяців 10 днів. 05.10.2023 року позивач звернувся з заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання та документів що передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.І ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. На вказану заяву позивача Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 31.10.2023 року було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання №9995 від 31.10.2023 року та матеріали для вирішення питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. Листом від 15.12.2023 року за № 0400-010311-5/203172 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про прийняте рішення № 0406034690 від 16.11.2023 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з огляду на відсутність у нього права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби у період з 01.10.2020 року та після цієї дати і на день звільнення необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше. Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Відповідно до ч.2 ст.17 Закону №2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Приписами ст.17-1 Закону №2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 393), крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб. Згідно пункту 1 цього Порядку для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду. За приписами підпункту «г» пункту 3 вказаного Порядку до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України. Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункту «г» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992, передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні лише для визначення розміру пенсії (а не призначення пенсії), тому посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років є обґрунтованими та не суперечать вищезазначеним положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вказаного Порядку. Так, підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за цим Законом календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. Отже, саме через застосування норм вказаного Порядку календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах, в разі відсутності таких норм у цьому Порядку такого зарахування не відбувається. При цьому, порядок обчислення календарної вислуги на пільгових умовах зазнав певних змін. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (набрала чинності з 19.02.2022) внесені зміни до пункту 3 Порядку №393, а саме передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії, в тому числі: один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. За таких умов на час звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби у позивача не виникало правових підстав для зарахування його календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за віком. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, у якій Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року. Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №560/9478/22 та у справі №140/1151/23 від 13.11.2023. При цьому, щодо посилання скаржника на необхідність застосування положень частини 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до спірних правовідносин, апеляційний суд зазначає наступне. Частиною 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України. В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу на те, що Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», згідно із його преамбулою, визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження. Водночас, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі, зокрема, в Державній кримінально-виконавчій службі України. Тобто, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спеціальним для регулювання правовідносин пов`язаних із призначенням пенсії на підставі цього Закону. Як уже згадувалося вище, відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, прийнятий на виконання цього Закону Порядок №393, в редакції чинній на дату звільнення позивача зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не передбачає зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії. Враховуючи, що станом на дату звільнення позивача (25.09.2023) та дату звернення (05.10.2023) до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із заявою про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання та документів для призначення пенсії за вислугу років діяла нова редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку №393, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби до вислуги років для призначення пенсії, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, вислуга років позивача станом на день звільнення у календарному обчисленні становить - 18 років 00 місяців 05 днів, що недостатньо для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням календарної та пільгової вислуги років. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун