Постанова 4824 № 753/4081/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/4081/23 Головуючий у І інстанції - Каліушко Ф.А. апеляційне провадження №22-ц/824/9600/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, - ВСТАНОВИВ: У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, провадження у даній цивільній справі зупинено до розгляду цивільної справи №755/16638/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, що перебуває у провадженні Київського апеляційного суду. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 поновлено провадження у даній справі та призначено її в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання. 09 січня 2024 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в якому останній просив зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, посилаючись на те, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_1 . До вказаного клопотання заявником долучено: копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 27 квітня 2022 року про призначення ОСОБА_3 на посаду командира зенітної самохідної установки зенітного самохідно-артилерійського взводу зенітної ракетно-артелерійської батареї зенітного ракетно-артелерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ; копію довідки форми 5 військової частини НОМЕР_1 №1671 від 27 травня 2022 року про перебування молодшого сержанта ОСОБА_3 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ; копію довідки форми 5 №940/13954 від 30 січня 2024 року, сформованої та підписаної електронним цифровим підписом у внутрішній системі СЕД АСКОД командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 , про те, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі відповідно до Указу Президента України про загальну мобілізацію №69/2022 від 24 лютого 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до наказу військової частини №109 від 27 квітня 2022 року, тобто з 27 квітня 2022 року по теперішній час. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадженя у справі. Не погоджуючись з указаною ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. У мотивування скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що матеріали справи не містять належного та допустимого доказу - наказу по особовому складу щодо відповідача, а також доказу того, що відповідач залучений саме до виконання бойових завдань. Зауважує, що відповідач повноцінно реалізовує своє право на участь у судовому процесі через свого представника і подальший розгляд справи цілком можливий без його безпосередньої участі, у зв`язку з чим уважає, шо відсутня нагальна необхідність для зупинення провадження у даній справі. Посилається на те, що зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі порушує права позивача, зокрема, на розгляд справи в розумні строки, а також принцип рівності сторін процесу, адже вже вдруге задоволено клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у даній справі. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги частково та скасування ухвали суду першої інстанції, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №109 від 27 квітня 2022 року ОСОБА_3 на підставі наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 лютого 2022 року №2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призначено на посаду командира зенітної самохідної установки зенітного самохідно-артилерійського взводу зенітної ракетно-артелерійської батареї зенітного ракетно-артелерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 та з 27 квітня 2022 року приступив до виконання службових обов`язків. Також згідно довідки №940/13954 від 30 січня 2024 року, сформованої та підписаної електронним цифровим підписом у внутрішній системі СЕД АСКОД командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 , ОСОБА_3 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року та наказу про зарахування до списків військової частини № НОМЕР_2 від 27 квітня 2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , по теперішній час. Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Проте, оскаржувана ухвала не відповідає указаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частинами першою, четвертою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року №7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 року №7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-IX та продовжений до теперішнього часу. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII (далі - Закон №1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення). Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Отже, самі по собі довідки та накази про перебування сторони на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатніми для зупинення провадження по справі. Обґрунтовуючи своє клопотання про зупинення провадження заявник вказував, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_1 . До клопотання заявник долучив: копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 27 квітня 2022 року про призначення ОСОБА_3 на посаду командира зенітної самохідної установки зенітного самохідно-артилерійського взводу зенітної ракетно-артелерійської батареї зенітного ракетно-артелерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ; копію довідки форми 5 військової частини НОМЕР_1 №1671 від 27 травня 2022 року про перебування молодшого сержанта ОСОБА_3 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ; копію довідки форми 5 №940/13954 від 30 січня 2024 року, сформованої та підписаної електронним цифровим підписом у внутрішній системі СЕД АСКОД командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 , про те, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі відповідно до Указу Президента України про загальну мобілізацію №69/2022 від 24 лютого 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до наказу військової частини №109 від 27 квітня 2022 року, тобто з 27 квітня 2022 року по теперішній час. Сукупний аналіз вищенаведених положень закону вказує на те, що надані стороною відповідача копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 27 квітня 2022 року про призначення ОСОБА_3 на посаду командира зенітної самохідної установки зенітного самохідно-артилерійського взводу зенітної ракетно-артелерійської батареї зенітного ракетно-артелерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , а також довідок форми 5 військової частини НОМЕР_1 №1671 від 27 травня 2022 року та №940/13954 від 30 січня 2024 року не підтверджують перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, та не дають підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Отже, факт перебування сторони у складі Збройних Сил України не доводить факту перебування ОСОБА_3 у структурному підрозділі Збройних Сил України, що переведений на воєнний стан. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За змістом частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Таким чином, заявник не надав суду достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим підстави для зупинення провадження у справі відсутні. Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20, постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі №461/5209/19, постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №757/5240/16-ц. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідач має представника, через якого може реалізувати своє право на судовий захист. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія доходить висновку, що місцевий суд не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про наявність підстав для зупинення провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник