Постанова Київський апеляційний суд № 753/13247/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 753/13247/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9720/2024Головуючий у суді першої інстанції - Лужецька О.Р. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Прокопенко С.В., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Ладиченко Сергієм Володимировичем, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що сторони з 01.09.2003 перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте не підтримують шлюбні відносини з вересня 2021 року. Оскільки вони не дійшли згоди стосовно користування та розпорядження набутим під час шлюбу спільним майном, звернулась до суду з даним позовом, в якому просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: - визнати за нею право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на іншу частину квартири залишити за ОСОБА_3 ; - визнати за нею право власності на частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:0122785800:06:001:0417. Право власності на іншу частину земельної ділянки залишити за ОСОБА_3 ; - стягнути з ОСОБА_5 на її користь частину вартості автомобіля VIN-код НОМЕР_1 , марки Toyota, модель Avensis, рік випуску - 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 138 670 грн. Право власності на автомобіль залишити за ОСОБА_3 . У лютому 2023 року до суду першої інстанції надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, в якому він просив: - виключити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0122785800:06:001:0417 та квартиру АДРЕСА_1 з переліку спільного сумісного майна подружжя та визнати за ним право особистої приватної власності на дане майно; - поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , набуте за період перебування у зареєстрованому шлюбі з 01.09.2003 по 28.12.2021 наступним чином: 1) виділити ОСОБА_4 у особисту приватну власність рухоме майно: пральну машинку Samsung WF 1600WCW вартістю 7 400 грн., меблевий м`який куток з кріслом вартістю 10 000 грн., журнальний столик вартістю 3 000 грн., телевізор Philips-43 Pus7100/12 вартістю 20 000 грн., електром`ясорубку Kenwood Mg510 вартістю 3 199 грн., морозильну камеру «Веко» вартість 2 600 грн., ноутбук Apple MacBook M1 Pro вартістю 39 000 грн., електроводонагрівач 50 літрів вартістю 10 000 грн., телевізор Sonyo-Bravias 32 діагональ вартістю 10 000 грн., телевізор Lg-28 діагональ - 3 000 грн., пральну машинку LG- 3 000 грн., м`який куток на кухні - 9 000 грн., шафу для одягу на кухні - 2 000 грн., шафу в передпокої - 5 000 грн., шафу для взуття в передпокою 2 000 грн., шафу в передпокою - 1 500 грн., шафу для одягу з дзеркалом (біля ванної кімнати) - 3 000 грн., шафу з поличками на кухні - 1 000 грн., умивальник з тумбочкою та дзеркалом для ванни - 4 000 грн., варочну поверхню - 12 000 грн., електричну кухонну витяжку - 1 500 грн., електросушарку для ванної - 3 000 грн., водонагрівач - 5 000 грн.; 2) виділити ОСОБА_3 в особисту приватну власність: металевий сейф вартістю 5 000 грн., кондиціонер (для кухні) вартістю 9 000 грн., кондиціонер (для житлової кімнати) - 12 000 грн., духову шафу Bosch- 2 500 грн., телевізор LG - 43 діагональ - 10 000 грн., кухонні меблі для балкону - 20 000 грн.; - в порядку поділу спільного майна просив визнати за ним право власності на автомобіль марки Toyota, модель Avensis, рік випуску - 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - визнати за ним право власності як співзабудовника на частину збудованого під час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - літнього будинку для відпочинку, розташованого у дачному кооперативі «Тополя`у селі Яцківка Рубцівської сільської ради Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області; - визнати право ОСОБА_3 на оформлення та реєстрацію у відповідних органах права власності на 1/2 частину літнього будинку для відпочинку, розташованого на земельній ділянці площею 105 кв.м., кадастровий номер 142308430066:05:000:1463 у дачному кооперативі «Тополя» у селі Яцківка на території Рубцівської сільської ради Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області; - стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 45 000 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , є його особистою приватною власністю, оскільки на підставі розпорядження Ленінської районної державної адміністрації № 488 від 12.04.2010 року він набув цю ділянку внаслідок безоплатної передачі із земель державної (комунальної) власності у квітні 2010 року, а тільки в період часу з 08.02.2011 до 12.06.2012 включно, земельна ділянка набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя, або приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя. Також, зазначав, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . не може бути об`єктом визнання спільною сумісною власністю подружжя, так як набута ним за його особисті грошові кошти, отримані від продажу успадкованого після смерті матері майна, та подаровані йому батьком грошові кошти, шляхом інвестування 20.03.2015 його особистих коштів в розмірі 607 833 грн. 28 коп. у фонд фінансування будівництва "Патріотика" за програмою ТОВ "Будеволюція" для будівництва однокімнатної квартири через банк "Аркада". При цьому, вважає, що компенсацію відповідачу ОСОБА_4 за 1/2 частину вартості автомобіля на суму 118 500 грн. можливо визначити за рахунок спільного сумісного майна подружжя. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2024 первісний позов задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на: частину квартири загальною площею 41,4 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на частину квартири загальною площею 41,4 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки Toyota, модель Avensis, 2007 року випуску VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Toyota, модель Avensis, 2007 року випуску VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 133 033 грн. 85 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В іншій частині зустрічних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2 413 грн. 70 коп. та 5 000 грн. витрат на правову допомогу (т.3, а.с.210-222). В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, у якому: - визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; - розподілити автомобіль Toyota "Avensis", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом виділення цього автомобіля в цілому ОСОБА_3 ; - визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомобіль Toyota "Avensis", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .; - припинити право спільної сумісної власності подружжя на автомобіль Toyota"Avensis", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 зареєстрований за ОСОБА_4 ; - поділити спільне сумісне майно подружжя виділивши ОСОБА_4 у особисту власність, з припиненням права спільної сумісної власності наступне майно: пральну машинку SAMSUNG WF1600WCW 7 400 грн., меблевий м`який куток з кріслом 10 000 грн., журнальний столик 3 000 грн., телевізор Philips -43PUS 7100/12 - 20 000 грн., електром`ясорубку KENWOODMG510 - 3 199 грн., морозильну камеру «ВЕКО» - 2 600 грн., Ноутбук AppleMacBookMl Pro- 39 000 грн., електроводонагрівач об`ємом 50 літрів ROUD-2 - 10 000 грн., телевізор SONYO-BRAVIAS_32 діагональ - 10 000 грн., телевізор LG- 28 діагональ - 3 000 грн., пральну машинку LG - 3 000 грн., м`який куток для кухні - 9 000 грн., шафу для одягу на кухні - 2 000 грн., шафу в передпокою - 5 000 грн., шафу для взуття в передпокою - 2 000 грн., шафу в передпокою - 1 500 грн., шафу для одягу з дзеркалами (біля ванної кімнати) - 3 000 грн., шафу з поличками на кухні - 1 000 грн., умивальник с тумбочкою та дзеркалом для ванни - 4 000 грн., електроварочну поверхню на чотири камфори «самсунг» - 12 000 грн., електричну кухонну витяжку GARDA-450 - 1 500 грн., електросушарку для ванної - 3 000 грн., електричний водонагрівач об`ємом 70 літрів - 5 000 грн., кондиціонер Electrolux (Saide)-9 - 12 000 грн., духову шафу "BOSCH" - 2 500 грн., телевізор LG-43 діагональ - 10 000 грн., кухонні меблі для балкона - 20 000 грн.; - виділити ОСОБА_3 у особисту власність, з припиненням права спільної сумісної власності на це майно: металевий сейф - 5 000 грн., кондиціонер Electrolux (Saide) - 7 - 9 000 грн.: визнати за ОСОБА_3 право власності як співзабудовника на 1/2частину збудованого за час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію збірно-розбірного літнього будинку для відпочинку розташованого на земельній ділянці площею 105 кв.м. (0,0105 га) кадастровий номер 142308430066:05:000:1463 у дачному кооперативі «Тополя» у селі Яцківка на території Рубцівської сільської ради, Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області; - визнати право ОСОБА_3 право на оформлення та реєстрацію у відповідних органах та у встановленому законодавством порядку права власності на 1/2 частину збірно-розбірного літнього будинку для відпочинку розташованого на земельній ділянці площею 105 кв.м. (0,0105 га) кадастровий номер 142308430066:05:000:1463 у дачному кооперативі «Тополя» у селі Яцківка на території Рубцівської сільської ради, Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області; - виключити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0122785800:06:001:0417 та однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 з переліку спільного сумісного майна подружжя, що може бути розподілене; - визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0122785800:06:001:0417; - у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції наступних обставин в їх сукупності: - чисельне рухоме майно на загальну суму 197 699 грн., набуте сторонами за період перебування їх у шлюбі, могло бути виділено позивачу у рахунок грошової компенсації за половину вартості автомобіля; - ОСОБА_3 в якості доказів набуття майна та його наявності було надано до суду належні докази, які підтверджують наявність цього майна та ідентифікацію придбання цього майна; - належність однокімнатної квартири АДРЕСА_1 до спільної сумісної власності подружжя та її розподіл виключається, так як вона набута лише за особисті кошти відповідача ОСОБА_3 ; - металево-залізобетонна збірно-розбірна конструкція літнього будинку для відпочинку була збудована за рахунок спільних сумісних коштів подружжя та особистої праці відповідача ОСОБА_3 по її спорудженню (т.4, а.с.1-15). Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у cудове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01.09.2003 позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.04.2023. У період шлюбу сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав, а також автомобіль марки Toyota, модель Avensis, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 . Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 20.03.2015 та додаткових угод до нього, зареєстровано державним реєстратором Осиповичем І.В. за ОСОБА_3 , 30.05.2018. Відповідно до листа Головного сервісного центру від 22.02.2022 автомобіль марки Toyota, модель Avensis, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_4 14.09.2011. Висновком експерта № 20555/23-54 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 12.12.2023 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз визначено, що ринкова вартість автомобіля марки Toyota, модель Avensis, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату подання позову 29.09.2022, дорівнювала 266 067,70 грн. Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України. Також, ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 359/441/20, провадження № 61-6735св22). Висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ (постанова Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18, провадження № 61-2401св21). Водночас, як вказала Велика палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 372/504/17, презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі і в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Крім того, у відповідності до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, відповідач, серед іншого, посилався на те, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . не може бути об`єктом визнання спільною сумісною власністю подружжя, так як набута ним за його особисті грошові кошти, отримані від продажу успадкованого після смерті матері майна, та подаровані йому батьком грошові кошти, шляхом інвестування 20.03.2015 його особистих коштів в розмірі 607 833,28 грн. у фонд фінансування будівництва "Патріотика" за програмою ТОВ "Будеволюція" для будівництва однокімнатної квартири через банк "Аркада". Однак, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів, які б підтверджували як вищенаведені обставини, так і те, що спірна квартира була набута відповідачем під час шлюбу, але за власні кошти, останнім до суду надано не було. Посилання апелянта на те, що кошти у розмірі 425 000 грн. 00 коп., витрачені на спірну квартиру, є його особистою приватною власністю, оскільки отримані ним від ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 07.01.2015, колегія суддів відхиляє, адже наявний у матеріалах справи договір дарування, усупереч вимог ст. 719 ЦК України, нотаріально не посвідчений, а отже не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження вищенаведених обставин. Щодо посилань апелянта на те, що кошти у розмірі 184 000 грн. 00 коп., витрачені на спірну квартиру, є його особистою приватною власністю, оскільки отримані від продажу успадкованого майна на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2012, слід зазначити, що з огляду на значний проміжок часу між укладенням цього договору та придбанням спірної квартири (три роки), суд апеляційної інстанції, за відсутності інших доказів, позбавлений можливості достовірно встановити, що саме ці кошти були витрачені апелянтом для придбанні спірної квартири. Таким чином, враховуючи встановлену законодавством презумпцію набуття подружжям майна у спільну сумісну власність, а також те, що відповідачем за час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів придбання вказаного вище нерухомого майна за рахунок особистих коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить до спільно нажитого майна подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках. Крім того, враховуючи те, що сторони не заперечували факту придбання автомобіля під час перебування у шлюбі, а також того, що його фактичним користувачем є ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що на підставі наданого висновку експерта № 20555/23-54 ОСОБА_4 має право на отримання від ОСОБА_3 133 033 грн. 85 коп. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Посилання апелянта на те, що чисельне рухоме майно на загальну суму 197 699 грн., набуте сторонами за період перебування їх у шлюбі, могло бути виділено позивачу у рахунок грошової компенсації за половину вартості автомобіля, колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині поділу рухомого майна, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження придбання такого майна за спільні кошти подружжя, його наявності у спірній квартирі, яку поділено між сторонами у рівних частках, та його вартості. Доказів проведення оцінки заявленого до поділу рухомого майна матеріали справи також не містять. Також, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності як забудовника на частину збудованого під час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - літнього будинку для відпочинку, розташованого у дачному кооперативі «Тополя» у селі Яцківка Рубцівської сільської ради Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області та визнання за ним права на оформлення та реєстрацію у відповідних органах права власності на частину літнього будинку для відпочинку, розташованого на земельній ділянці площею 105 кв.м., кадастровий номер 142308430066:05:000:1463 у дачному кооперативі «Тополя» у селі Яцківка на території Рубцівської сільської ради Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області, оскільки законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Оскільки суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Ладиченко Сергієм Володимировичем - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту, може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 17 травня 2024 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова