Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/7153/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7153/23 пров. № А/857/4111/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (головуючий суддя Мірінович У.А., м.Тернопіль) у справі № 500/7153/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника, - В С Т А Н О В И В: 03.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №255069 від 31.10.2023 винесений СРПП ВП №1 м. Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відносно позивача. Позов обґрунтовує тим, що 31.10.2023 СРПП ВП №1 м. Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відносно позивача складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника на бланку серії АА №255069 щодо порушення пунктів 3, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в якому зазначено, що позивачем щодо його дружини - ОСОБА_2 , вчинено насильство економічного характеру, а саме: забрав документи на автомобіль, внаслідок чого могло бути завдано останній шкоду її психологічному чи фізичному здоров`ю. За вказаним терміновим заборонним приписом до позивача застосовано запобіжний захід у виді встановлення заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Вказаний припис винесений строком на 5 діб з 07 год 30 хв 31.10.2023 до 07 год 30 хв 04.11.2023 та містить підписи відповідних осіб та роз`яснення щодо настання відповідальності за його невиконання та порядок його оскарження. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №255069, складений 31 жовтня 2023 року інспектором СРПП ВП №1 міста Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Віталієм Гараус щодо ОСОБА_1 . Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що територіальні (відокремлені) підрозділи ГУНП В Тернопільській області не є юридичними особами. Враховуючи викладене, звертає увагу, що суд першої інстанції не замінив неналежного відповідача, на належного ГУНП в Тернопільській області. Крім того, апелянт вказує, що терміновий заборонний припис виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України і саме на поліцейського уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України покладений обов`язок здійснити оцінку ризиків вчинення домашнього насильства шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи і на власний розсуд прийняти рішення про винесення термінового заборонного припису. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 31.10.2023 інспектором СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Віталієм Гараус складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №255069 у зв`язку зі скоєнням домашнього насильства, а саме: 31.10.2023, близько 06 год. 43 хв. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство економічного характеру, а саме: забрав документи на автомобіль, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному чи фізичному здоров`ю чим порушив пункти 3, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказаним заборонним приписом застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 5 діб з 07 год 30 хв 31.10.2023 та діє до 07 год 30 хв 04.11.2023. Вказаний заборонний припис підписано посадовою особою, яка його склала, а також кривдником та постраждалою особою. Вважаючи зазначений припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом, оскільки вважає що у відповідача були відсутні підстави для його винесення через відсутність факту застосування ним до колишньої дружини економічного насильства. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»). Постановою Кабінету міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичну особу публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в Тернопільській області. Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Колегія суддів звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, від імені якого виступає інспектор СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенант поліції Віталій Гараус, уповноважений складати терміновий заборонний припис. Однак, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи як співвідповідач судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено також не було. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого складений терміновий заборонний припис. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 44 КАС учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право, серед іншого подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС). Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 44 КАС учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Відтак, позивач не належним чином користувалась своїми процесуальними правами. Разом з тим, нормами КАС України апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції. Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача. За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржене рішення слід скасувати. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 500/7153/23 скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний