Постанова 4824 № 758/1377/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Захарчук С.С. Єдиний унікальний номер справи № 758/1377/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10450/2024 ПОСТАНОВА Іменем України 16 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заведій Владислав Ігорович, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, встановив: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 27 серпня 2018 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на те, що подружнє життя у них не склалося, що шлюбні відносини між ними фактично припинилися, подальше спільне проживання та збереження сім`ї є неможливим, просила розірвати шлюб. Посилаючись на те, що відповідач допомоги на утримання дитини не надає, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15 000 грн., починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечував частково, вказав на те, що не заперечує проти розірвання шлюбу. Разом з тим, щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина вказав, що між ним та позивачкою існує спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки на даний час син разом з матір`ю перебуває у Німеччині. Крім того, позивач повністю усунула його від спілкування з сином. Він є батьком 4 дітей, зокрема, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на його повному утриманні. Зазначав, що не заперечує проти стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 5 000 грн., оскільки заявлений позивачем розмір аліментів не підтверджується доказами витрат на утримання дитини. Посилаючись на зазначені обставини, визнав позовну вимогу про розірвання шлюбу, проти вимоги про стягнення аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15 000 грн. заперечував та просив призначити аліменти у розмірі 5 000 грн. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року позов задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн., щомісячно, починаючи з 07 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року скасувати в частині неповного задоволення позову та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У апеляційній скарзі стверджує, що фактичний розмір доходів відповідача дозволяє відповідачеві сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначений судом. Зазначає, що відповідач має у власності нежитлові приміщення та квартири. Вказує, що витрати на утримання дитини є значними. До Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 15 000 грн щомісячно. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Встановлено, що 27 серпня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис - №

609. Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До цих правовідносин підлягають застосуванню норми ст. ст. 105, 110, 112 СК України. Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання шлюбу між сторонами, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15 000 грн., починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (до ст. 180 СК України). За приписами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків. Суд першої інстанції встановив, що позивач та відповідач є особами працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності, суду не надано. Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України). Згідно із ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. У своїй позовній заяві позивачка просила стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 15 000 грн, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини щомісячно у розмірі 5000 грн щомісячно починаючи з 07 лютого 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів погоджується, що такий розмір аліментів на утримання сина буде необхідним та достатнім для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Крім цього, суд критично оцінює посилання позивачки на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам позивачки. Так, за матеріалами справи встановлено, що доказів на підтвердження загального обсягу понесених щомісячних витрат на утримання дитини позивачкою не додано. Не містять матеріали справи і доказів на підтвердження розміру доходів, які отримує відповідач. При цьому суд апеляційної інстанції враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, зводяться до незгоди позивачки із розміром аліментів, визначених судовим рішенням, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заведій Владислав Ігорович залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова