Постанова 4824 № 362/8199/23

Головуючий у І інстанції Кравченко Л.М. Провадження № 22-ц/824/9299/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 16 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Гуля В.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року про повернення позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2023 року позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, залишено без руху із наданням позивачу п`ятиденного строку з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України через представника - адвоката Панасюка О.М., подав на ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що шляхом моніторингу руху справи та інформаційного ресурсу ЄДРСР, йому 12 січня 2024 року стало відомо, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2023 року позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, залишено без руху у зв`язку із невідповідністю змісту позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Апелянт зазначає, що примірник даної ухвали суду на адресу представника позивача не надходив та ним не отримувався. Зазначає, що вказану ухвалу суду від 14 грудня 2023 року оприлюднено на інформаційному ресурсі «Єдиний Державний реєстр судових рішень» 01 січня 2024 року. При цьому, одразу після ознайомлення із змістом ухвали про залишення позову без руху, на виконання вимог ухвали суду, представником позивача 13 січня 2024 року через систему «Електронний суд» подано до Васильківського міськрайонного суду Київської області заяву щодо усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначено відомості щодо поштового індексу місця проживання відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, які були внесені до нової редакції позовної заяви. Зазначає, що згідно картки руху заяв у системі «Електронний суд», дана заява надіслана та доставлена до Васильківського міськрайонного суду Київської області 13 січня 2024 року та зареєстрована 15 січня 2024 року. Також зазначає, що на електронну та на поштову адреси представника позивача, яким підготовлено та подано до суду позовну заяву, ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2023 року не надходила. Про факт її ухвалення стороні позивача стало відомо лише 12 січня 2024 року шляхом самостійного моніторингу системи ЄДРСР. Зауважує, що Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи §1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожна держава-учасниця конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, мета яких - не пустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим не має бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (п. 59 рішення ЄСПЛ від 16.12.92 р. у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France»). Як відзначено у Постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 177/1163/16-ц із посиланням на ту ж ст. 6 Конвенції, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 р. та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 р. Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення відповідачу за останньою відомою адресою копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження. Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги позивача до апеляційного суду не направив. Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з неусунення позивачем встановлених йому недоліків позовної заяви у встановлений судом п`ятиденний строк, при цьому зазначив, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 14 грудня 2023 року було направлено на електронну адресу позивача, вказану ним в позовній заяві. Вказану ухвалу позивачем було отримано електронною поштою 29 грудня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. При цьому, суд зазначив, що заяву про усунення недоліків позивачем до суду подано лише 15 січня 2024 року, тобто з пропускомвстановленого йомуп`ятиденного строку. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно належності направлення судових повісток, викликів, повідомлень, а також судових рішень на електронну адресу особи, яку така особа сама ж зазначила в своїй заяві (позові) в якості належного засобу зв`язку, що відповідає численній практиці Верховного Суду. В той же час, таке направлення має бути належним чином зафіксоване та підтверджене. В якості підтвердження доставки електронного листа на зазначену представником позивача електронну адресу, суд першої інстанції послався на наявну у справі довідку про доставку електронного листа (а.с.11). Разом з тим, вказана довідка не може бути врахована в якості доказу направлення ухвали на електронну адресу позивача, оскільки зазначена у довідці електронна адреса «ІНФОРМАЦІЯ_2» на співпадає з електронною адресою, яка вказана представником позивача у позовній заяві - «ІНФОРМАЦІЯ_1». За таких умов, довідка не може вважатися належним доказом отримання позивачем на його електронну адресу ухвали про залишення позовної заяви без руху. Інших доказів дати та часу направлення на електронну адресу позивача чи його представника та отримання останніми ухвали суду (наприклад відповідних автоматизованих протоколів, тощо) матеріали справи не містять. Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів на підтвердження дати отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів приймає посилання апелянта на те, що зі змістом ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2023 року представник позивача ознайомився в ЄДРСР 12 січня 2024 року, відтак саме з цієї дати слід було відраховувати строк для усунення недоліків. Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2024 року представником позивача було подано до суду клопотання про усунення встановлених судом недоліків позовної заяви, до якої було долучено позовну заяву у новій редакції (а.с.12-19). При цьому, у заяві позивачем зазначено про обставини та дату ознайомлення із змістом ухвали суду від 14 грудня 2023 року саме 12 січня 2024 року у ЄДРСР. За таких умов ті недоліки позовної заяви, які встановив суд першої інстанції в ухвалі від 14 грудня 2023 року, були виправлені позивачем в межах встановленого йому п`ятиденного строку. Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону належної уваги не звернув та безпідставно повернув позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України, помилково визнавши її неподаною. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України справедливий розгляд справи є завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві». Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. При цьому, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки Васильківським міськрайонним судом Київської області ухвалу від 22 січня 2024 року постановлено з порушенням норм процесуального права, ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року про повернення позовної заяви - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач: Судді: