Постанова 4856 № 560/19554/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/19554/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 16 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.09.2023 №263040012754 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не зарахування періодів до стажу з 01.01.1992 - 10.03.1993, 12.03.1993 - 27.05.1993, 15.04.1994 - 11.11.1994, 01.01.1995 - 08.12.1997 та періодів з 22.01.2015 - 05.04.2017, 14.08.2017 - 23.10.2017, 03.11.2017 - 09.12.2017, 15.12.2017 - 07.01.2018, 23.01.2018 - 13.02.2018, 01.02.2020 - 07.02.2020, 01.03.2020 - 31.05.2023 в пільговому обчисленні, а саме один місяць служби за три місяці. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням до стажу періодів з 01.01.1992 - 10.03.1993, 12.03.1993 - 27.05.1993, 15.04.1994 - 11.11.1994, 01.01.1995 - 08.12.1997 та періодів з 22.01.2015 - 05.04.2017, 14.08.2017 - 23.10.2017, 03.11.2017 - 09.12.2017, 15.12.2017 - 07.01.2018, 23.01.2018 - 13.02.2018, 01.02.2020 - 07.02.2020, 01.03.2020 - 31.05.2023 в пільговому обчисленні, а саме один місяць служби за три місяці, починаючи з 20.09.2023. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 02.01.2024 позов задовольнив. судове рішення мотивоване тим, що відповідач протиправно не врахував ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, якою передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, завідомо безпідставно не зарахував вказані періоди роботи позивача з 01.01.1992 - 10.03.1993, 12.03.1993 - 27.05.1993, 15.04.1994 - 11.11.1994, 01.01.1995 - 08.12.1997 на території республіки Узбекистан, який оскаржує позивач. Крім того, судом встановлено, що до страхового стажу позивача протиправно не зараховано строкову службу в армії в період з 27.10.1981 по 06.12.1983, який підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Таким чином страховий стаж позивача складає більше ніж 25 років, отже суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №263040012754 від 27.09.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №263040012754 від 27.09.2023 правомірним, оскільки страховий стаж позивача складає 17 років 02 місяців 11 днів. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №263040012754 від 27.09.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. До страхового стажу позивача не враховано періоди з 01.01.1992 - 10.03.1993, 12.03.1993 - 27.05.1993, 15.04.1994 - 11.11.1994, 01.01.1995 - 08.12.1997 відповідно до трудової книжки позивача від 05.08.1980 НОМЕР_1 , з підстав того, що це робота в організаціях, які знаходяться на території Узбекистану. Згідно з довідкою РС-право до трудового стажу позивача зараховано періоди з 01.02.2015 по 30.06.2015, з 01.09.2017 по 28.02.2018, з 01.02.2020 по 07.02.2020, з 01.03.2020 по 31.05.2023 як військову службу в особливий період. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №263040012754 від 27.09.2023 страховий стаж позивача складає 17 років 02 місяців 11 днів. Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції щодо страхового стажу позивача за періоди з 01.01.1992 - 10.03.1993, 12.03.1993 - 27.05.1993, 15.04.1994 - 11.11.1994, 01.01.1995 - 08.12.1997, колегія суддів враховує наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною в періоди роботи позивача), яка підписана Україною 13.03.1992 року, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Частиною 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії. Разом з тим, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 листопада 2022 р. №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення". В контексті вказаного судом першої інстанції також враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто в періоди роботи позивача на території республіки Узбекистан не вводила заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території республіки Узбекистан, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території республіки Узбекистан. Водночас, предметом цього спору є правова оцінка бездіяльності територіального органу пенсійного фонду України щодо незарахування заробітку, отриманого за періоди роботи позивача в республіці Узбекистан до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності вказаних міжнародних договорів. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач протиправно не врахував ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, якою передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, завідомо безпідставно не зарахував вказані періоди роботи позивача з 01.01.1992 - 10.03.1993, 12.03.1993 - 27.05.1993, 15.04.1994 - 11.11.1994, 01.01.1995 - 08.12.1997 на території республіки Узбекистан, який оскаржує позивач. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що до страхового стажу позивача протиправно не зараховано строкову службу в армії в період з 27.10.1981 по 06.12.1983, який підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог про врахування до стажу періодів з 22.01.2015 - 05.04.2017, 14.08.2017 - 23.10.2017, 03.11.2017 - 09.12.2017, 15.12.2017 - 07.01.2018, 23.01.2018 - 13.02.2018, 01.02.2020 - 07.02.2020, 01.03.2020 - 31.05.2023 в пільговому обчисленні, а саме один місяць служби за три місяці, колегія суддів зазначає наступне. Так, приписами ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.91 №2011-XII визначено основні права військовослужбовців, пов`язані з проходженням служби. Зокрема, в абз. 2 п. 1 цієї статті, серед іншого, передбачено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Водночас ст. 17-1 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах. Зокрема, п. 3 вказаної Постанови визначені певні періоди служби, які зараховуються до вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Аналіз наведених правових норм, а також положення Постанови № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Як встановлено судом першої інстанції, позивачем для призначення пенсії було надано відповідні довідки та контракти про проходження військової служби, відтак, вказані періоди необхідно зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Отже, можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у відповідному порядку. Вказана позиція також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18. Також встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2023 №190 позивача виключено із списків військової частини 09.07.2023, отже позивач має право на зарахування страхового стажу саме по зазначену дату. Таким чином страховий стаж позивача складає більше ніж 25 років, отже суд першої інстанції дійшов законного висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позов підлягав задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.