Постанова 4855 № 320/28608/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/28608/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України, яким просив: - визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами; - зобов`язати Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправною відмову Вищого адміністративного суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами; - зобов`язано Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 1073,60 грн. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт наголосив, що єдиним судом касаційної інстанції в адміністративних справах на момент його звільнення був Вищий адміністративний суд України, що фактично прирівнює його із статусом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, водночас суд першої інстанції не надав оцінки аргументам позивача щодо тотожності правового статусу зазначених судів. Додатково зазначив про те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду створений на матеріальній базі Вищого адміністративного суду України, всі справи для розгляду були передані до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, функціональні та процесуальні повноваження суддів зазначених судів є ідентичними. Також апелянтом подано до суду клопотання про заміну відповідача, відповідно до якого останній просить замінити Вищий адміністративний суд України в особі голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Романківа І.П. на правонаступника - Верховний Суд. Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до п. 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453-VI (положення п. 7 розділу ХІІ "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020року № 2-р/2020). Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року. Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вищий адміністративний суд України, станом на час розгляду апеляційної скарги, перебуває в стані припинення. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 16 лютого 2023 року по справі №640/26846/20 належним відповідачем у даній категорії справ є саме Вищий адміністративний суд України. Отже, враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення клопотання про заміну відповідача на правонаступника відсутні. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у разі, якщо позивач вважає, що Верховним Судом порушено його право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, останній не позбавлений права звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України. Наказом голови Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2016 року №636-к суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 03 жовтня 2016 року відраховано зі штату суду у зв`язку з звільненням у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII. Вищий адміністративний суд України листом від 10 серпня 2023 року №124/1-14/23 на заяву позивача від 21 липня 2023 року відмовив останньому у видачі довідки про суддівську винагороду із зазначенням посадового окладу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. Вважаючи протиправною відмову Вищого адміністративного суду України щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду та має статус судді у відставці, а тому має права на відповідні гарантії, передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що твердження позивача щодо співмірності розміру довічного грошового утримання судді у відставці Вищого адміністративного суду України із суддівською винагородою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIІІ. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII було запроваджено проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах. Особливості нарахування суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у залежності від проходження суддею кваліфікаційного оцінювання були визначені у п.п. 22-25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Положеннями п. 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також було визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до п. 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. За правилами п. 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, п.п. 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були виключені. Згідно з п. 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже, на момент звільнення позивача у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалося Законом № 2453-VI або Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). В пункті 16 вказаного рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Таким чином Конституційний Суд України у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон № 2453-VI. Таким чином, з 19 лютого 2020 року правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Конституції України. Отже, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно з ч. 4 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до базового розміру посадового окладу, визначеного ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить зобов`язати Вищий адміністративний суд України видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах на момент його звільнення був Вищий адміністративний суд України, що фактично прирівнює його із статусом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, водночас суд першої інстанції не надав оцінки аргументам позивача щодо тотожності правового статусу зазначених судів. Колегія суддів звертає увагу, що аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21 сформулював наступний правовий висновок: "…позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнився у відставку та має статус судді у відставці, а тому він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), а не касаційного суду у складі Верховного Суду.

57. Відповідно до частин другої та третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

58. Так, позивач звернувся до суду із позовом, оскільки вважав, що відповідачем у зв`язку з відмовою видати довідку про належний розмір суддівської винагороди порушене його право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, співмірному із суддівською винагородою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

59. Водночас Верховний Суд вважає за належне захистити порушене право позивача шляхом зобов`язання Вищого адміністративного суду України видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачується з розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII), відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами". Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 13 вересня 2023 року по справі №640/6204/21, від 27 вересня 2023 року по справі №640/10671/22, від 01 квітня 2024 року №320/5754/23. Враховуючи, що зазначена правова позиція Верховного Суду є актуальною та підлягає застосуванню судами під час розгляду аналогічних справ, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки його аргументам щодо тотожності правового статусу Вищого адміністративного суду України та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, та наявності підстав для зобов`язання Вищого адміністративного суду України видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду Верховного Суду. Також того колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець з метою приведення положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, а також усунення інституційного дуалізму щодо подальшого функціонування найвищої інстанції судової гілки влади в Україні - Верховного Суду, врегулювання питання продовження суддівської кар`єри для суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів 21 листопада 2023 року прийняв Закон України № 3481-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України", який набрав чинності 27 грудня 2023 року та яким розділ XII "Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено, зокрема п. 14-4, абз. 2 якого визначено, що судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених ч. 3 ст. 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку