Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 398/417/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 травня 2024 року м. Дніпросправа № 398/417/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 січня 2023 року (суддя Нерода Л.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ № 00008794 від 24.01.2022. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 січня 2023 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ВМ № 00008794 від 24.01.2022, яка є предметом оскарження в даній справі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що транспортний засіб MAN 19.463 FLT, ДНЗ НОМЕР_1 , 21.01.2022 о 14:36 год. рухався по а/д М-06, км 54+285, Київ-Чоп, з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України. Перевантаження на строєні осі транспортного засобу на 10,2% (6,846 тон). В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не було враховано властивості товару, який перевозився, також звертає увагу про відсутність методики зважування даного виду товару. Крім того, оскаржувана постанова не відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури № 512 та постанови КМУ № 1174. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише опис обставин, які визнані службовою особою суб`єкта владних повноважень підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення належних доказів на їх підтвердження. Надаючи оцінку правильності висновків суду в контексті спірних правовідносин, а також обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 22.5 ПДР України встановлені допустимі параметри руху транспортних засобів та їх составів та передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами». Відповідно до п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером. Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей). Оскаржувана постанова містить фото транспортного засобу, а також ідентифікатор доступу для перевірки та дослідження фото та відео фіксації транспортного засобу. Проте зі змісту рішення суду не вбачається, що відповідні докази були досліджені судом. На стадії апеляційного розгляду справи здійснити перевірку відповідних доказів за ідентифікатором доступу не є можливим, адже суд першої інстанції не забезпечив своєчасне виготовлення повного тексту рішення, внаслідок чого ідентифікатор не є актуальним за терміном часу. З огляду на це, суд апеляційної інстанції приймає, як належні, надані відповідачем до суду першої інстанції роздруковані фото матеріали, які дають можливість встановити марку та номерний знак транспортного засобу та ідентифікувати його як такий, що належить позивачеві. Також судом встановлено, що зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 та статті 283 КУпАП. При цьому суд звертає увагу, що зважування було проведено в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 2.2, законність використання якого підтверджена Свідоцтвами про повірку, копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, суд не ставить під сумнів показники, зафіксовані вищенаведеним вимірювальним пристроєм. Відповідач розрахував відсоткове навантаження на вісь транспортного засобу відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, неправильність відповідного розрахунку позивачем не доведена. Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо проведення габаритно-вагового контролю за відсутності спеціально визначеної методики для зважування рідких та сипучих ватнтажів, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити відповідний контроль. Натомість пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено заборону руху автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів. Тобто у правовідносинах, які стосуються перевезення вантажів, законодавець визначив чіткі обмеження, які є обов`язковими для усіх учасників дорожнього руху. У разі здійснення перевезень вантажів з перевищенням вагових обмежень Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань має право, зокрема, виносити постанову про накладення адміністративних штрафів. При цьому колегія суддів зазначає, що встановлені законодавчі обмеження щодо вагових параметрів вантажів, які перевозяться дорогами України, покладає обов`язок на водія організовувати рух автомобільного транспорту (розміщення вантажу, швидкість руху тощо), не допускаючи зсуву вантажу на одну вісь. В свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наданими позивачем доказами підтверджується, що транспортний засіб MAN 19.463 FLT, ДНЗ НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, максимальна повна маса якого складає 25380 кг, маса без навантаження 7380 кг. Таким чином, при перевезенні вантажу, повна маса останнього не може перевищувати 25380 кг. Як було зазначено вище, зважування транспортного засобу та розрахунок перевищення навантаження відбувся в автоматичному режимі, за допомогою зважувального засобу, який пройшов повірку та сертифікацію, що не потребує наведенню додаткового розрахунку в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні. Рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 січня 2023 року в адміністративній справі № 398/417/22 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з 16 травня 2024 року та оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 16 травня 2024 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова