Постанова 4852 № 280/4090/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4090/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (суддя Татаринов Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 березня 2023 року №084350003883 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03 січня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 03 січня 2023 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано відсутність норм права, на підставі яких можливо зарахувати періоди роботи позивача на території російської федерації. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України (ID - картка) № НОМЕР_1 , виданим 12 липня 2017 року, копія якого міститься в матеріалах справи. 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06 березня 2023 року № 084350003883, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно наданих документів та за даними реєстру застрахованих осіб страховий стаж становить 29 років 7 місяців 29 днів. Вказаним рішенням позивача повідомлено про те, що відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 17 серпня 1981 року з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року, оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-1У «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. 17 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 березня 2023 року № 084350003883, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, оскільки страховий стаж склав 29 років 7 місяців 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком при досягненні віку 60 років. Позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність рішення не було доведено. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років. Суд першої інстанції вірно зазначив, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу, а відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років та страховий стаж 30 років. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на час звернення до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком, згідно паспортних даних досяг віку 60 років. Позивачу відмовлено у призначенні пенсії в зв`язку із відсутністю мінімально необхідного страхового стажу 30 років, у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, таким чином до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Абзацом 2 статті 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року за №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22- 1 (далі - Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу. Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що на час заповнення трудової книжки ОСОБА_1 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02 серпня 1985 року №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19 жовтня 1990 року №412), а з 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58). Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Суд першої інстанції вірно зазначив, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації. Як було встановлено судом першої інстанції, у позивача є в наявності трудова книжка від 17 серпня 1981 року НОМЕР_2 , яка надавалась для розгляду питання про призначення пенсії за віком. Згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 у період з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року прийнятий філії «Монтажне управління № 3 АТВТ «Мосенергомонтаж» монтажником технологом трубопроводів за 6 розрядом вахтовим методом. Як було встановлено судом першої інстанції, записи в трудовій книжці позивача про спірні періоди роботи є чіткими, зроблені з посиланням на номер наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, завірені (засвідчені) відповідними печатками підприємств, де працював ОСОБА_1 . Відсутні докази того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні. Вірними є висновки суду першої інстанції, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року з підстави припинення з 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує його законне право на зарахування вказаного періоду до стажу роботи на вказаному підприємстві. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу. В результаті чого, рішення про відмову у призначенні пенсії від 24 березня 2023 року №084350003883 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Суд першої інстанції вірно врахував пункт 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначив, що оскільки, позивач із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу звернувся 17 березня 2023 року, тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, відтак пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути призначена з 03 січня 2023 року. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 15 травня 2024 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш