Постанова КЦС ВС № 592/3143/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 року м. Київ справа № 592/3143/21 провадження № 61-8746св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань», комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Костенка В. Г., та постанову Сумського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» (далі - КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань»), комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» (далі - КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня»), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив: - визнати недостовірною (такою, що не відповідає дійсності) і такою, що ганьбить честь та гідність ОСОБА_1 , інформацію, поширену КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» у документах, в яких зазначено про наявність у ОСОБА_1 таких психічних захворювань, як параноїдний синдром ендогенного ґенезу, маячний розлад; - зобов`язати КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» скасувати інформацію щодо наявних у ОСОБА_1 психічних захворювань шляхом відкликання документів, в яких зазначаються медичні діагнози (параноїдний синдром ендогенного ґенезу, маячний розлад) та зобов`язати КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» спростувати інформацію шляхом видачі документа, в якому буде відображена інформація про відсутність у ОСОБА_1 зазначених психічних захворювань; - визнати недостовірною (такою, що не відповідає дійсності) та такою, що ганьбить честь і гідність ОСОБА_1 , інформацію, яка поширена КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» через документи, в яких зазначається наявність у ОСОБА_1 такого психічного захворювання, як параноїдний розлад особистості; - зобов`язати КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» скасувати інформацію щодо наявних у ОСОБА_1 психічних захворювань шляхом відкликання документів, в яких зазначається такий медичний діагноз, як параноїчний розлад особистості, та зобов`язати КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» спростувати інформацію шляхом видачі документа, в якому буде відображена інформація про відсутність у ОСОБА_1 зазначеного психічного захворювання. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 квітня 2018 року КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер», правонаступником якого є КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань», звертався до суду із заявою про його примусову госпіталізацію. В обґрунтування заяви було подано висновок про те, що йому встановлений діагноз «параноїдний синдром ендогенного ґенезу». Судом відмовлено у задоволенні заяви. 04 квітня 2019 року КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» видало консультативний висновок № 428, у якому зазначило встановлений діагноз «маячний розлад». 04 вересня 2020 року лікар КЗ СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» видав консультативний висновок № 839, у якому зазначив встановлений діагноз «параноїдний розлад особистості». ОСОБА_1 вважав, що КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» та КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» здійснили поширення щодо нього недостовірної інформації, шляхом прийняття (видачі) документів, зокрема: заяви про примусову госпіталізацію від 27 квітня 2018 року; висновку від 27 квітня 2018 року; консультативного висновку спеціаліста від 04 квітня 2019 року № 428; консультативного висновку спеціаліста від 04 вересня 2020 року №

839. Перебування на психіатричному обліку обмежує його у реалізації прав на працевлаштування, порочить честь, гідність й ділову репутацію. Він позбавлений можливості влаштуватися на роботу, пов`язану з отриманням дозволу на носіння зброї. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами, зокрема, те, що встановлені діагнози не відповідають дійсності, а також поширення відповідачами інформації про встановлені позивачу діагнози. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 травня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, тому дійшли до помилкового висновку про недоведеність ним порушення його права відповідачами щодо встановлення діагнозів, які не відповідають дійсності. Також судом апеляційної інстанції розглянуто справу за його відсутності, а його належним чином не було повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Підставою касаційного оскарження рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2023 року та постанови Сумського апеляційного суду від 16 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 (провадження № 61-2466св22), також зазначав про порушення судами норм процесуального права, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, належно не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У вересні 2023 року КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Ступак О. В. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. від 30 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., від 11 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 січня 2024 року, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О., справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 27 квітня 2018 року головний лікар КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного стаціонару в примусовому порядку, яка обґрунтована тим, що за результатами проведеного комісією лікарів-психіатрів огляду ОСОБА_1 було зроблено висновок, що він страждає на тяжкий психіатричний розлад у вигляді параноїдний синдром ендогенного генезу. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2018 року у справі № 592/4688/18 у задоволенні заяви головного лікаря КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного стаціонару в примусовому порядку відмовлено. У цьому рішенні встановлено, що ні медичним закладом, ні його представником не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчиняти дії, що являють собою безпосередню небезпеку для життя оточуючих, або неспроможний самостійно задовольняти свої основні потреби на рівні, який забезпечить його життєдіяльність. Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 403 КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер», з 26 квітня 2018 року до 02 травня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні й виписаний з діагнозом «маячний розлад». 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 надано згоду на проведення психіатричного огляду в КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер». Того ж дня ОСОБА_1 надано консультативний висновок спеціаліста № 428 КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер», в якому зазначено діагноз - «маячний розлад». 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до директора КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» із заявою, в якій просив провести амбулаторний огляд для підтвердження або спростування встановленого діагнозу «маячний розлад». 04 вересня 2020 року за результатами проведеного експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_1 складено висновок. Того ж дня проведено консиліум лікарів КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», за результатами якого ОСОБА_1 встановлено діагноз: «параноїчний розлад особистості». Також 04 вересня 2020 року КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» видало консультативний висновок спеціаліста № 839, в якому встановлено ОСОБА_1 діагноз: «параноїчний розлад особистості».

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем. Відповідно до частин першої-третьої статті 268 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел. Згідно з статтею 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних. Європейський суд з прав людини у своїй практиці вказує, що за державою повинна зберігатися певна свобода розсуду стосовно встановлення справедливого балансу між відповідними громадськими та приватними інтересами, які суперечать один іншому. Однак така свобода розсуду супроводжується європейським наглядом і її рамки залежать від характеру і значимості порушених інтересів, а також серйозності втручання. Тобто, забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. Відповідно до статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. Згідно з статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» закріплено презумпцію психічного здоров`я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Статтею 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду. Подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 760/8719/17 (провадження № 61-9359св19). Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено те, що в обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на поширення КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» та КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» недостовірної інформації щодо нього, шляхом подання заяви про примусову госпіталізацію і видаючи висновку від 27 квітня 2018 року, консультативного висновку спеціаліста КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» від 04 квітня 2019 року № 428, консультативного висновку спеціаліста КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 04 вересня 2020 року №

839. У пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 роз`яснено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Таким чином, головний лікар КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» звертаючись до суду із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , діяв в межах наданих йому повноважень. Зазначена щодо нього інформація як в заяві, так і складеному комісією лікарів-психіатрів КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» висновку, виступала безпосереднім предметом дослідження, а тому не може бути підставою для захисту честі та гідності ОСОБА_1 . Щодо консультативного висновку спеціаліста КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» від 04 квітня 2019 року № 428 та консультативного висновку спеціаліста КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 04 вересня 2020 року № 839, то вони були видані безпосередньо ОСОБА_1 , який має право на отримання інформації щодо стану свого здоров`я. Отже, надання цих висновків не свідчить про поширення відповідачами інформації про стан його психічного здоров`я. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами, зокрема, що встановлені діагнози не відповідають дійсності, а також що відповідачі поширювали інформацію про встановлені позивачу діагнози. Крім того, суди обґрунтовано звернули увагу на те, що позивач фактично доводить порушення відповідачами вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» при проведенні його огляду та встановленні йому діагнозів про його психіатричний стан. Статтею 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання, можуть бути оскаржені, за вибором таких громадян, до власника закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноваженого ними органу, або у порядку підлеглості до вищого органу чи посадової особи, або безпосередньо до суду. Тобто, в разі незгоди позивача з діями осіб при проведенні психіатричного огляду та із встановленими йому діагнозами, він може захистити своє порушене право, шляхом звернення до суду з позовом про визнання таких дій та рішень неправомірними, а не шляхом визнання в судовому порядку недостовірною інформації про встановлений йому діагноз. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який міститься посилання в касаційній скарзі. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, з огляду на таке. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 24 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2023 року (т. 2, а. с. 58). Ухвалою Сумського апеляційного суду від 24 березня 2023 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2023 року до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 травня 2023 року (т. 2, а. с. 59), про що 24 березня 2023 року було повідомлено ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 60). 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Сумського апеляційного суду відповідь на відзив КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» на його апеляційну скаргу, з якого випливає про його обізнаність про розгляд справи 16 травня 2023 року (т. 2, а. с. 89-93). Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець